WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Боги Єгипту - Реферат

Боги Єгипту - Реферат

ці глеки. Таке зображення досить часто зустрічається на надгробних пам'ятниках. Анубіс ототожнювався в греків із Гермесом, що був провідником душ до світу мертвих. Бог мудрості, рахунку й письма (знову ж паралель з Гермесом) - Тот - із головою ібіса, уособлював божественний розум, що створив увесь Всесвіт. Тот розігнав первісний морок, розсіює неуцтво і лихі думки. Ібіс і павіан присвячені цьому богові. Ібіс - птах, що пророкує майбутнє, з'являється в Єгипті перед розливом Нілу. Крім того, він
уособлює геометрію І всі науки, що ґрунтуються на ній коли Ібіс поїдає корм, його дзьоб і лапи утворюють рівнобедрений трикутник
До обов'язків Тота належало спостереження за розливом Нілу, тому шо від рівня води залежав урожай і забезпеченість єгиптян запасами їжі. На одному з барельєфів у храмі Фів зображений Тот із головою ібіса, який тримає в одній руці зубчасту лінійку - символ розливу Нілу, а в іншій - очерет, яким збирається відмітити рівень підйому води. Іноді Тот зображувався в образі павіана, що пише на табличках.
Єгиптяни вірили в безсмертя душі. Завдяки цій доктрині в Єгипті встановилися своєрідні похоронні обряди, склалися емблеми, що зображувалися на надмогильних пам'ятниках, зводилися піраміди, встановилися основні види мистецтва, його стилістичні особливості. Головним критерієм вважалася сувора система композиційних та іконографічних правил, названих "канонами" У давньоєгипетському мистецтві канони не змінювалися протягом багатьох століть. Піраміди і храми споруджувалися не як архітектурні новації, а як усипальниці. У гробницях містилися портретні статуї як нетлінні двійники покійних, притулки для їхніх безсмертних душ Внутрішні стіни гробниць рясно прикрашалися розписами і рельєфами, сюжети яких оповідали про подвиги померлих. Уся доктрина про безсмертя душі зрозуміло викладена в єгипетському похоронному требнику. Цю священну книгу, що складається з молитов, гімнів і похоронних обрядів, клали в труну кожного померлого. Другий розділ цієї книги був присвячений життю, що починається після смерті, а сорок четвертий - безсмертю нового життя. Безсмертя було обіцяне тим душам, яких Осіріс визнав праведними. Душі праведників повинні були повернутися в тілесну оболонку й отримати вічне життя. Душі ж грішних зазнавали вторинної смерті, за якою йшло небуття. "Щоб душа могла знову з'єднатися зі своїм тілом", був запроваджений звичай бальзамування.
Бог Тот завжди був присутній у сценах суду над душами, тому його зображення досить часто зустрічається на надгробних пам'ятниках. Він часто зображувався з богинею-левицею Пахт, яка мала гострозорі очі й гострі пазури. Пахт - богиня правосуддя, тому для грішників вона набувала образу злісної левиці, для праведників - ласкавої кішки. Душа померлого з'являлася перед суддями, помічниками Осіріса, її допитували, а серце померлих зважували на вагах, урівноважених істиною. Бог Тот записував "дані", вагу добра і зла, а Осіріс виносив вирок.
Душа грішника могла одержати покарання у вигляді втілення її в тілі якоі-небудь нечистої тварини, наприклад, свині. Священний човен відвозив нечисту тварину на землю, до обителі живих. Зі смертю цієї тварини душа відходила в небуття, відповідно до першого життя людини на землі.
Хоча нам і відомі головні єгипетські боги, але до цього два основні міста, Мемфіс і Фіви, що були столицями двох окремих царств, мали своїх богів. Богом міста Мемфіс був Птах. Він, як правило, зображувався у вигляді мумії, у щільно прилеглому одязі, з поголеною головою. Птах - творець світу, створив перших вісьмох богів, світ і все, що населяє цей світ, а також ремесла і мистецтва. Птах є саме тим божеством, що забезпечило бога Ра, який створив Всесвіт, всіма елементами, потрібними для створення світу. Птах часто зображувався разом з крокодилом, якого він топче ногами, - символом мороку, зі скарабеєм (гнойовим жуком) на голові - символом воскресіння.
Заступником Фів був Амон - бог-творець, творець усього сущого, шо змушує природу щороку відроджуватися. Священна тварина Амона - баран, тому до храмів у Фівах, присвячених Амону, вели доріжки, з обох боків прикрашені баранячими головами. Зображувався бог у вигляді людини в червоній короні з двома високими чорними пір'їнами і сонячним диском, рідше - із головою барана. Греки ототожнювали Амона з Юпітером. Амон, набувши загально-єгипетського значення, ототожнюється з богом сонця Ра - Амон-Ра. Його дружина, богиня Мут, вважалася царицею неба і володаркою ночі, вона ж була матір'ю сонця, що сходить. Мут завжди зображувалася з подвійною короною - емблемою панування над Верхнім і Нижнім Єгиптом. Священна тварина Мут - корова. Ім'я Мут писалося ієрогліфом шуліки, що читався "мут", тому, напевно, відмітною ознакою богині був яструб, символ материнства (давні єгиптяни вважали, що всі яструби - самки).
Видимим втіленням Амона вважався Ніл, якому Єгипет зобов'язаний був своєю родючістю. У таких випадках Амона називали Амон-Ніл або Кнуфіс. На барельєфі храму Дендери Амон-Ніл зображений з баранячою головою, прикрашеною пір'їнами, крила його розпущені, в одній руці - ключ Нілу, в іншій - вітрильне судно" Це божество керувало розливом ріки. Часто Амона зображували в синіх тонах (колір води), з баранячою головою, іноді з цапиними рогами, символом розмноження; на голові диск із сонячними променями; у руці він тримає символ Нілу і жезл милостивих і добрих богів. За ним сидить його дружина, забарвлена в червоний колір, на голові в неї роги, а в руках - жезл із квіткою лотоса і ключ Нілу.
З Амоном пов'язане обожнювання фараонів - "синів бога" Вважалося, що фараон народжується від зв'язку Амона з царицею-матір'ю, до якої бог приходитьу вигляді її чоловіка. Тому Амон і фараони - єдині владики світу, його правителі. Олександр Великий, який прекрасно вивчив звичаї єгиптян, зрозумів, що для придбання популярності й зміцнення своєї влади над Єгиптом він повинен стати "сином бога, сином сонця". Тому він попрямував до оазису Амона, де знаходився головний храм, і оракул проголосив його сином Амона або сонця. З того часу єгиптяни корилися йому беззаперечно. Нащадки Птолемея, користуючись його прикладом, одержували почесний титул "сина сонця" від жерця в храмі Амоиа.
З найдавнішого Карнакського храму Амона під час свята, присвяченого цьому божеству, вісімдесят жерців виносили на золотій барці статую Амона, прикрашену смарагдами й іншими дорогоцінними каміннями. Втілене в ста-туі божество цього дня вирікало свою волю, вирішувало спірні справи, пророкувало. За Плутархом, давні єгиптяни, на відміну від греків, у яких божества пересувалися за допомогою колісниць, вважали, що сонце І місяць пересуваються тільки в човнах, плаваючи навколо землі. Невеликі копії човнів божества робилися з найцінніших порід дерева, зі слонової кістки або з золота й срібла, усі вони були схожими один на одного, відрізнялися лише емблемами й атрибутами.
Майже кожному єгипетському богу була присвячена яка-небудь тварина, кожен мав індивідуальні форми та власні емблеми й атрибути. Боги Єгипту, чи то вони у вигляді чоловіків, чи жінок або міфічних напівлюдей, зробили свій внесок у створення світу і, у свою чергу, склали зрозумілу картину розвитку давньоєгипетської міфології, релігії, культури. Вони, щасливі й нещасливі, злочинці й жертви, мудрі й несправедливі, увійшли до складу міфів І легенд, що пояснюють нам основні явища природи.
Міфологія - надзвичайно цікава наука, що дозволяє зрозуміти не тільки психологію наших предків, але також напрямок їхніх думок. Міфологія є тим єдиним провідником у минуле, який ми постійно відчуваємо в сьогоднішньому логічному, тверезомислячому, науковому світі
Loading...

 
 

Цікаве