WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст - Реферат

Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст - Реферат


Реферат на тему:
Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст
Складні трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, негативно позначилися й на функціонуванні складових життєвого середовища - від виробничих процесів до соціальної і культурної сфери. Розвинуте соціокультурне середовище передбачає наявність закладів сфери культури, їх повноцінне функціонування (не говорячи вже, в першу чергу, про наявність місць праці і можливості заробітку, а вже потім - можливості витрачання грошей у сфері дозвілля і рекреації). Ситуація у сфері культури, на прикладі хоча б статичних даних, свідчить про процеси "згортання" соціокультурних практик у суспільстві в цілому. Забезпеченість населення закладами культури погіршилися: кількість примірників у книжковому фонді бібліотек зменшилися з 822 (на 100 населення) у 1985 р. до 707 у 2002 р., кількість місць для глядачів у стаціонарних кінотеатрах зменшилася з 11 до 3, кількість місць у закладах культури клубного типу зменшилася з 13 у 1985 р. до 11 у 2002 р. Відвідування населенням закладів культури і мистецтва теж зменшилося: музеїв - з 64 відвідувань (на 100 населення) до 36 у 2002 р. порівняно із 1985 р., театрів - з 41 до 13 відповідно, концертних організацій - з 41 до 14 відповідно; кількість кіносеансів зменшилася з 16 (на одного мешканця) у 1985 р. до 0,2 у 2002 р. (1: 546-547). Звісно, процеси, що відбуваються, є складними і неоднозначними, вони пов'язані із переходом до сучасних моделей управління сферою культури, спробами комерціалізації окремих її галузей, збереженням "остаточного" принципу фінансування сфери культури тощо. Зміни у соціальній структурі суспільства, поляризація стилю життя окремих верств населення, формування субкультур виявляють себе, зокрема, і в культурно-дозвіллєвій диференціації населення.
З метою аналізу культурно-дозвіллєвої диференціації у життєвому середовищі різного рівня урбанізації вирізнимо чотири типи поселень - столичне місто, велике місто (місто з населенням більше 250 тис.), середнє місто (умовний в даному контексті термін, що означає всі міста у вибірці з населенням менше 250 тис.), село - і проаналізуємо поширені в них зразки культурно-дозвіллєвих і рекреаційних практик, оснащеність побуту предметами культурного вжитку, витрати в цій сфері, оцінку наявності закладів культури, потенційні пріоритети у сфері культури і дозвілля. Для аналізу використовуються результати загальноукраїнського моніторингу, що проводиться в Інституті соціології НАН України (2003, 2004 роки).
Оснащеність побуту предметами культурного вжитку (культурним інвентарем) впливає на доступність культурної інформації, а також є проявом зацікавленості людини певними сферами культурного життя і рекреації, характеристикою стилю життя, якому вимушено (у випадку обмеженості фінансових ресурсів) чи інтенціонально надає перевагу індивід та члени його родини.
Серед загалу опитуваних у 2004 році 83,6 % мають кольоровий телевізор, 54,7 - магнітофон, радіоприймач, 20% - бібліотеку, 21,8% - стерео-, відеоапаратуру, 9% - комп'ютер, 9,3 % - спортивне, мисливське спорядження.
Побут мешканців села набагато гірше оснащений предметами культурного вжитку у порівнянні із столичними і міськими мешканцями: лише 74 % мають кольоровий телевізор, 54,7% - магнітофон, радіоприймач, 10,7% - стерео-, відеоапаратуру, 3% - спортивне спорядження. Щоправда, спортивним, а особливо мисливським чи рибальським спорядженням сільські мешканці забезпечені не гірше загалу.
Столичні жителі передують в наявності культурного інвентарю: 95,6 % мають кольоровий телевізор, 76,7 - магнітофон, радіо, 45,6 % - стерео-, відеоапаратуру, 26,7% - комп'ютер, 7,8% - рибальське чи мисливське обладнання.
Оснащеність предметами культурного вжитку серед мешканців великих і середніх міст практично не відрізняється: 87-88 % мають кольоровий телевізор, 56-59 - магнітофон, радіоприймач, 20-28 - бібліотеку, 25-27 - стерео-, відеоапаратуру, 8-13 - комп'ютер. За оснащеністю культурним інвентарем вони займають проміжне становище між столичними жителями і мешканцями села.
Наявність центрів культури, закладів дозвілля в місцевості, де проживає людина, створюють передумови для залучення до участі у культурі, сприяють повноцінному і насиченому спілкуванню, відпочинку, проведенню дозвілля. На жаль, культурно-рекреаційна інфраструктура країни залишає бажати кращого, й ситуація погіршується із зменшенням розміру населеного пункту. На реальну поведінку індивіда впливає й обізнаність про наявність закладів дозвілля; рівень обізнаності вищий серед людей з вищим рівнем освіти, вищою самооцінкою матеріального стану сім'ї, попереднім досвідом відвідування таких закладів.
Найпоширенішими, за оцінками мешканців різних населених пунктів 2003 року, є церковні споруди, бібліотека, а також будинок культури/клуб/ дискотека. Спорудження церков досить динамічно відбувається в різних населених пунктах, мережа бібліотек і клубів переважно зосталася ще з радянських часів. Половина міських мешканців відмічає наявність кінотеатру (відбувається відновлення в містах мережі кінотеатрів із сучасним обладнанням), тоді як жителі села практично полишені можливості залучення до досягнень кінематографу. Інтенсивними темпами проходить в містах і розгортання таких комерційних центрів дозвілля, як казино, нічні клуби, інтернет-кафе, комп'ютерні центри. 43 - 38% міських жителів зазначають наявність таких закладів, у столиці про них інформовані 48 %. У сільській місцевості ці заклади практично відсутні як реально, так і у свідомості опитуваних. Все більшої популярності набувають взірці поведінки, що включають піклування про здоров'я, підтримання спортивної форми. Ці запити поширеніші у великих містах, де й користуються попитом платні послуги тренажерних залів, плавальних басейнів тощо. У великому місті 36 % знають про наявність цих закладів, у столиці - 45 - 42%. В середньому місті лише 14 % зазначили наявність плавального басейну, 26 % - тренажерного залу, тенісного корту. В сільській місцевості наявність тренажерного залу відмітили 2 %.
Можливості залучення до мистецтва традиційно ширші у мешканців міст, насамперед столиці і великих міст. На жаль, обізнаність, зацікавленість міських жителів цими закладами культури не завжди співпадає з їх об'єктивною наявністю. Так, лише 12 % мешканців столиці зауважили у місті музеї, 13 % - театри, 10 % - художні виставки, картинні галереї, 6 % - філармонії, концертні зали. У великому місті 31 % опитуваних знають про музеї, 26 % - про театри, 17 % - про художні виставки, галереї і 12 % - про філармонії, концертні зали. У середньому місті майже половина респондентів обізнані щодо наявності музею, 30 % - художніх студій, гуртків, по 11 - щодо театру і художніх виставок, 3 % - щодо філармонії. В сільській місцевості про заклади мистецтва взагалі не йдеться мова, лише у випадку гуртків і художніх студій 3 % опитуваних зазначили їх функціонування.
Витрати на задоволення
Loading...

 
 

Цікаве