WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Дозвілля як фактор соціальної ідентичності - Реферат

Дозвілля як фактор соціальної ідентичності - Реферат

сімейних та політичних зобов'язань та ін. Свої власні інтереси (що найчастіше реалізуються саме через інститут дозвілля) переміщуються з периферії в центр його уваги, стаючись могутнім джерелом формування ідентичності. Новий індивідуалізм не визнає прав, що їх суспільство пред'являє людині, але зворотнім боком цього є відсутність традиційних форм соціальної солідарності. Тепер, як каже У.Бек, жертви безробіття мають поодинці справлятися з усім тим, для подолання чого в традиційних класових суспільствах існують перевірені компенсаторні механізми протидії та захисту. Таким чином, індивідуальна свідомість позбавлена не лише державних форм колективізму, а й колективізму демократичного громадянства. Безмежний індивідуалістичний гедонізм, таким чином, є зворотнім боком відсутності колективної солідарності.
У зв'язку з питанням стрімкої індивідуалізації постає питання про те, чи дійсно дозвілля також є індивідуальним? Тепер, коли людина працює заради того, щоб мати можливість відпочити або розважитися, чи дійсно інфраструктура дозвілля надає такі можливості? При побіжному погляді здається, що це так. Але чи дійсно це так? Навіть за відсутності точних статистичних даних про, наприклад, кількість закладів дозвілля в радянській Україні та в Україні незалежній, можнаспробувати зробити якісь припущення. Так, звичайно, у нас з'явилися якісно нові заклади та форми дозвілля, яких дуже багато, які дуже сильно фрагментовані, які пропонують ніби-то індивідуальний підхід до клієнта. Але чи справді це так? Звичайно, можна обирати будь-який з концертів популярної музики, будь-яку радіохвилю, будь-яку марку одягу, будь-яке кафе для відпочинку з друзями, але за такої різноманітності вибору втрачається важливість різниці між ними, а відтак значущість вибору зменшується до зовсім незначної величини. Більше того, структурованість дозвілля модерної доби відповідно до соціальної структури суспільства теж втрачена. Чи означає це індивідуалізацію дозвілля? Ні, це, скоріше, втрата кордонів, що обертається уніфікацією та підпорядкованістю сфери дозвілля глобальним тенденціям втрати індивідуальності та заміни її квазііндивідуальністю.
Квазііндивідуальністю в даному випадку ми пропонуємо назвати стратегію виробників індустрії дозвілля, спрямованої на створення та подальше задоволення потреб у дозвіллєвому споживанні. Як не згадати Г.Маркузе з його теорією хибних потреб! Вся маркетингова політика великих виробників спрямована вже не стільки на цільові групи, що будувалися навколо основних показників нерівності модерної доби, скільки на "індивідуальні потреби". Для цього, наприклад, створюються бази даних споживачів (просте заповнення анкети в супермаркеті під час акції), які фіксують ваші особисті улюблені марки, смаки чи місця відпочинку, а потім саме вам пропонують ніби-то індивідуально підібраний йогурт чи тур до Єгипту. Насправді ви вже нічого не обираєте. Все обирають за вас та продають вам як ваш індивідуальний вибір. Може здаватися, що ця тактика стосується лише сфери матеріального споживання, але це не так. Оскільки виробництво все більше схиляється до сектору послуг, які теж спрямовані на сферу дозвілля, то й такі традиційні дозвіллєві практики, як, наприклад, читання, стають об'єктом стратегії квазііндивідуальності. Читання стає все більш знеособленим, деперсоналізованим через його надмірну комерціалізацію. Розкрутка та продаж успішних книжок поряд з білизною у супермаркеті (ще й з позначкою "хіт сезону") знецінює особистісну компоненту читання як дозвіллєвої практики. Ті сфери дозвілля, що не є комерційно вигідними, позиціонуються як несучасні, а тому непривабливі. Висока ціна на квитки до театру під час гастролей модного російського театру приваблюють людей з високим рівнем доходів та низькою, як правило, зацікавленістю у самому театрі. Статусність споживання у сфері дозвілля тут проявляється дуже яскраво. Індивідуальність у її первісному значенні знаходиться далеко на периферії індустрії дозвілля.
Щодо практик дозвілля, які заповнили наш соціокультурний простір, треба зробити ще деякі уточнення. Так, все вищеописане стосується розвинених західних суспільств з високим рівнем доходів населення. В Україні, яка не досягла такого рівня матеріального добробуту, західні потреби (істинні чи хибні, це інше питання) не можуть задовольнятися повною мірою через низьку купівельну спроможність основної маси населення, що породжує великий рівень фрустрації та соціальної напруженості. Культура аскези, справді, видається втраченою всіма прошарками нашого суспільства, крім людей дуже похилого віку. Далі, великою суспільною проблемою є девіантні практики дозвілля. Це стосується, в основному, молоді, в якої просто фізично забагато часу для дозвілля, але замало засобів для його активного використання. Не схиляючись до моралізаторства, зазначимо, що гедоністична культура може бути якщо не дієвою, то принаймні, не руйнівною, за певних умов, але ті умови, що склалися в нашому суспільстві для молодих людей, не можуть забезпечити ані відтворення нормативної системи (на макрорівні), ані цілісної ідентичності (на мікрорівні).
Цілісність/фрагментарність ідентичності епохи постмодерну є темою великої кількості досліджень у соціології. Не поглиблюючись у теоретичні концепції, зазначимо лише, що в структурі ідентичності постмодерної доби (або в процесі конструювання ідентичності) дозвілля вже давно та впевнено грає велику роль, яку можна та, більше того, необхідно вивчати як з метою наукового пізнання, так і з метою практичних дій.
Література
1. Панарин А. Стратегическая нестабильность XXI века.// http://www.moskvam.ru/2002/07/panarin.htm
2. Dumazedier J. Sociologie empirigue du loisir.Paris, 1974.
Loading...

 
 

Цікаве