WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Дозвілля як фактор соціальної ідентичності - Реферат

Дозвілля як фактор соціальної ідентичності - Реферат


Реферат на тему:
Дозвілля як фактор соціальної ідентичності
Ідентичність є одним з найпотужніших теоретико-методологічних інструментів сучасного соціологічного пізнання, а тому її всебічне теоретичне дослідження видається необхідною умовою одержання адекватних знань. Комплексність та змінюваність у часі цього феномену не дозволяє описати його кількома тезами, невирішеною залишається на сьогодні і проблема концептуалізації ідентичності. Адже більшість авторів акцентують увагу на емпіричному дослідженні соціальної ідентифікації та ідентичності в кризовому суспільстві, залишаючи осторонь теоретичний аспект проблеми. А теоретичні неузгодження є такими, що неможливо говорити про існування цілісної, несуперечливої теорії ідентичності. Можна говорити про теоретичні конструкти, які висвітлюють той чи інший аспект проблеми, і ґрунтуються, передовсім, на світоглядних позиціях авторів.
Так чи інакше, поряд із такими складовими ідентичності, які вже є традиційними для соціологічного вивчення (вік, стать, професія, освіта, етнічність, релігія та інші) - маємо споживання. Термін "суспільство споживання" давно увійшло у науковий обіг, адже перші спроби розробки теорії споживання відносяться що до ХІХ ст. (К.Маркс, Т.Веблен, Г.Зіммель, В.Зомбарт). У ХХ ст. суспільство споживання досліджувало дуже багато вчених-соціологів - від Е.Фромма до Ж.Бодрійара. Суспільство споживання, що характеризується масовим споживанням матеріальних благ (як товарів, так і послуг), весь час змінює свою структуру. Сьогодні не останнє місце в структурі споживання посідає дозвілля. Саме тому дозвілля, як одна з складових споживання, є важливим фактором буття ідентичності індивіда.
Чому ми хочемо розглядати дозвілля як складову споживання? Саме тому, що споживання, глобалізуючись як у фізичному просторі (поглинаючи все більше суспільств), так і в просторі життєвого світу індивіда (поглинаючи все більше його вільного часу), підпорядковує собі дозвілля. Дозвілля, яке в класичній соціології визначалося як час, вільний від професійної зайнятості, домашніх обов'язків, догляду за собою та оточуючими, стрімко змінює свою сутність. Зовні це той самий час - вільний від роботи та обов'язків, але змінилася функція дозвілля. На думку західних дослідників, (в першу чергу, це французький соціолог Ж.Дюмазед'є), така економічна функція дозвілля, як відпочинок після праці та підготовка до подальшої праці перестала бути головною. Більш важливим стало споживання товарів та послуг, що забезпечує виробничий цикл. Емпіричні дослідження та їхній теоретичний аналіз дозволили Дюмазед'є дійти висновку, що час дозвілля в житті сучасної західної людини зовсім незначно поступається часу, що витрачається на працю, до того ж він постійно зростає. Щодо цінності, то дозвіллю надається перевага у порівнянні з працею (люди хочуть мати якомога більше вільного часу). Розвиток дозвілля став на шляху розвитку багатьох галузей сучасної економіки, започаткував розвиток інфраструктури дозвілля в її сучасному мегамасштабі. Сучасне дозвілля - не додаток до праці, а самодостатній феномен. На думку Ж.Дюмазед'є, автономізація дозвілля, зміна життєвих орієнтацій в напрям дозвілля є ознакою того, що світ вступає у фазу "цивілізації дозвілля". Ці ідеї, висловлені ще у 60-ті роки минулого століття, зараз не тільки не втратили актуальність, а й стали ще адекватніше відображати соціальну реальність.
Кажучи про західні соціологічні концепції, потрібно бути дуже обережним з їх застосуванням - як науковим, так і практичним - в умовах зовсім іншого, пострадянського суспільства. Прикладом із сфери ідеології може бути думка російського вченого А.Панаріна. Він, зокрема, вважає, що західна цивілізація стала референтною групою для нашої культури, тому ми старанно намагаємося копіювати чужий досвід. Проблема, на його думку, полягає в неадекватності розуміння цього досвіду. Адже "тонка внутрішня гра західної культури на відстані не може бути вловлена. Як виявилося, чужа культура не може передати іншим свою аскезу (в західному варіанті це, в першу, чергу протестантська аскеза). А ось її зовнішні надбання у вигляді високого рівня споживання, комфорту, індустрії дозвілля та розваг всмоктуються як наркотик". Тобто розповсюдження західної (в даному випадку - глобальної) моделі культури дозвілля та споживання дійсно трапилося, тоді як культури праці - ні.
Але сьогодні втрачає своє значення не тільки протестантська етика. "Нова революція дозвілля кардинально змінює співвідношення колективного обов'язку та індивідуального блага на користь останнього" [1]. Людина праці чи-то в комуністичній, чи-то в капіталістичній формації, являє собою колективістську особу, що діє в режимі колективного контролю та відповідальності. Людина дозвілля - це людина, що свідомо будує бар'єри між собою та суспільством, тобто між індивідуальною насолодою та всім тим, що хоч якось схоже на колективну дію. "Дозвілля - це час, який людина відвоювала у суспільства виключно для себе та не збирається йому повертати у будь-якій формі" [2,61]. Таким чином, нова людина - людина дозвілля - мігрує (як в прямому, так і в переносному сенсі) з колективних сфер у сфери приватні. Це і є "новий індивідуалізм" епохи постмодерну. Новий індивідуалізм або індивідуалізація - це складна соціологічна проблема, що виходить за межі даної статті, але тут потрібно зупинитися дещо на терміні "індивідуалізм", щоб уникнути невиправданого ціннісного забарвлення та неадекватного розуміння цього терміну. Отже, індивідуалізація, на думку сучасних авторів, являє собою руйнування всіх групових механізмів, що були притаманні добі класичного модерну. Індивіди позбавляються всіх соціальних форм сучасного суспільства - поділу на класи,
Loading...

 
 

Цікаве