WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Художність як естетична категорія - Реферат

Художність як естетична категорія - Реферат

лицемірство. Останні й справді володіють притягальною силою для мистецтва. Ілюстрацією можуть слугувати опера "Ріголетто" Дж. Верді. за драмою В. Гюго "Король бавиться", одна із хронік В. Шекс-піра "Річард III". Потворна у своїй зловісності і властолюбстві постать Глостера стала символом зла і водночас предметом розвінчання його. Саме це наповнює надзвичайно напружені сцени спілкування з виставою чи фільмом естетичним зняттям потворного і сильним духовним катарсисом. За словами одного з дослідників "феномена потворного в мистецтві" В. Брегадзе, більшість акторських втілень образу Річарда подають саме в такому ключі цей персонаж. Так, Лоуренс Олів'є в кінофільмі "Річард III" (виробництво кіностудії "Лондон-фільм") як постановник і виконавець будує гру на різких контрастах, крупними мазками, в чорних фарбах, ніде не намагаючись зм'якшити цей образ. "Видатний англійський актор сучасності,- пише В. Брегадзе,- показує мовби узагальнене моральне обличчя всього світового зла і розвінчує його порочну сутність усім арсеналом своїх художньо-артистичних засобів" 20.
В естетиці нового театру (С. Ахметелі, В. Вахтангов, Б. Брехт, Вс. Мейерхольд, Л. Курбас, Е. Іонеско, Ж. Барро) в кожного по-своєму, але обов'язково талановито осмислені ідеї художніх перетворень, підняття театральної умовності на принципово новий рівень. Отже, мистецтво естетично перетворює предмет усієї реальності. Завдяки багатому арсеналу художньо-артистичних засобів, якими досягається виразність бачення кольорів і форм, відчуття ритму, мелодії і образності слова, формується художній світ з його власними законами, своєрідністю і метафоричністю. Трансформованість і естетичні перетворення в співвідношеннях предмета, змісту і форми - це не просто важлива умова, а закономірність мистецтва.
З самого ж початку задуму і до завершення твору митець прагне надати йому всю можливу повноту художності, поза якою жоден намір щодо змісту (ідеї) залишиться тільки наміром. Вже добре відоме у старослов'янській термінології поняття "художність" означало "умілість", "вправність". Етимологічне воно пов'язане з терміном "мистецтво", водночас у ньому присутня та специфічна ознака, що виділяє достатній рівень майстерності в будь-якій справі з-поміж усіх інших сфер творчості й умілості. Як художній і естетичний феномен мистецтво виокремилось у специфічну форму духовності й естетичного досвіду. В поняття художності вкладається два значення: родова ознака мистецтва з властивою йому образністю пізнання та співпереживань і міра естетичної досконалості твору, відповідність його змісту і форми. Категоріальна широта і багатозначність цього поняття щодо характеристики мистецтва не повинна зводитися до якоїсь його риси чи ознаки в окремому виді мистецтва. Є тут і певна невизначеність, хоч добре відомо, що художність стає істинною там, де маємо високий вияв таланту, пере-твореність у виразний естетичний знак змісту і форми, витонченість смаку і майстерність митця.
У спеціальному розділі книги, присвяченій теорії мистецтва, художник К. Юон порівнює художність з сильно діючою енергією: "Дія художності на людей схожа на дію світла, що враз перетворює їх свідомість... Художнє те, що іскриться живим виразом, що подано образно-поетично... Почуття художнього становить ту першопричину, якій зобов'язаний своїм існуванням живопис. Воно таке ж органічне і природне, як радість життя, як посмішка"21. Автор наголошує також на тому, що художнє почуття фільтрує враження, очищає їх від зайвого, випадкового, залишаючи лише потрібне для здійснення наміру автора.
Усе це, звичайно, так, але цілком задовольнитися такою думкою неможливо, оскільки знайдеться багато інших критеріїв художності як в творенні, так і в структурі чи сприйнятті мистецтва. Ось чому, крім уже зроблених найбільш загальних визначень художності, скажемо про її атрибутивну інтенцію і властивість бути притаманною мистецтву як його родової сутності в найконкретніших проявах. Якої б грані мистецтва ми не торкнулись - основним її контекстом залишається художня міра.
Художність - це поетичність у мистецтві. Поняття, однак, не в усьому тотожні. Перше у певному своєму значенні ширше за друге, тому що поетичність, на відміну від художності як прерогативи виключно мистецтва, належить також і до реальної сфери переживань. Саме звідти художність набирається власних сил і спроможності зворушити перетвореним естетичним змістом. Поезія почуттів у реальному житті - то є те джерело, яке здатне, по-перше, надихнути і, по-друге, воно достатньою мірою служить художникові, композитору, письменникові, артисту першоосновою художніх перетворень. Поетичність - не жанр, а тип романтичного світосприймання, яке грунтується на розкутості внутрішнього стану і екзотеричності ставлення до навколишнього світу. За висловом теоретика німецького романтизму Новаліса, "поезія розчиняє чуже буття в своєму". Сфера поета, вважає він, то є світ, зібраний у фокусі сучасності. Поет повинен з'єднати все зі стихією духу, створити цілісний образ, складений з протилежностей, загального і частковостей. Роман також має бути суцільною поезією, в якій поєднані гармонія, здивування й істинне поняття про світ. "Чим поетичніше, тим істинніше",22 - такою є формула Новаліса.
Абсолют, вічність і істинність поетичного виступають аналогом невмирущості моральних цінностей. Поетичність - в романтизації, схильності до ідеального в людській психології. Художність, належачи до витвору людського духу, гармонізується з поетичністю споглядання - естетичного сприйняття природи і життя. Саме в художності криється перемога над стереотипом почуттів і мислення, а це, у свою чергу, є боротьбою і громадянським вчинком митця на захист ідеального. Трагедія Янки-музиканта з однойменної новели Генрика Сенкевича стала символом втрати ідеального, втрати відчуття гармонії і поезії життя у грубій і суворій реальності світу. Вивчення специфіки художності стає можливим не лише в аналізі його зв'язку з естетичними перетвореннями, структурою предмета, а й зі змістом і формою мистецтва.
Список використаної літератури:
1. Редакція літератури з історії, права, економіки Редактори: П.М.Гвоздецький, Н.М.Шевченко Левчук Л. Т. та ін.
2. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.
3. Кучёрюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К.., 1989.
4. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.
5. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
6. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства// История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. М., 1967. Т. 3- С. 155.
7. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. С 123.
8. Лотман Ю. М. Культура и взрыв. М., 1992. С. 236.
9. Базари Джорджа. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих: В 3 т. М., 1963. Т. 2. С. 15.
10. Грасиан Бальтасар. Карманный оракул. Критикой. М., 1984. С. 9.
11. Эккерман П.-И. Разговоры с Гете в последние годы его жизни. М.; Л., 1934. С. 220.
12. Еліот Томас Стернз. Музика поезії // Поезія-91. К., 1991, С. 133
13. Гегель Г.-В.-Ф. Наука логики: В 3 т. М., 1971. Т. 2. С. 79.
Loading...

 
 

Цікаве