WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст. - Реферат

Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст. - Реферат


Реферат на тему:
Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст.
У середині та другій половині XX ст. естетика як наука набувала дедалі більшого значення і чіткішої професіоналізації. Це, безперечно, позначалося і на обсягах проблематики, і на цілеспрямованості її аналізу, і на інтенсивності включення у художньо-критичний або просвітницько-виховний процеси. Отже, для більш-менш повної реконструкції теоретичної палітри естетики мають значення ті напрями, які почали формуватися вже у межах XX ст. і орієнтувалися на історико-естетичну традицію щодо проблематики понятійно-категоріального апарату з врахуванням теоретичної спадщини конкретних персоналій. У XX ст. зв'язки естетики з філософією загалом збереглися, однак набули нової якості - характеру теоретичного партнерства, а окремі естетичні концепції перебрали на себе роль "вершинного рівня" руху філософської ідеї. В умовах XX ст. значно збагатився понятійно-категоріальний апарат естетики, розроблялися нові галузі, які можна об'єднати поняттям практична естетика. 80-90-і роки виявили ще одну рису сучасної естетики, а саме - інтеграцію різних шкіл і течій, намагання через теоретичний діалог уніфікувати поняття, категорії, тематичну спрямованість науки.
Феноменологічна естетика. Введення у філософію поняття феноменологія (від гр. рЬаіпотепоп - явище, 1о@05 - поняття) передбачало створення нової дисципліни - науки про форми свідомості, первісне властиві їй, про явища свідомості - феномени, про споглядання сутності, про абсолютне буття. Саме так формулював завдання нової філософської дисципліни німецький філософ Едмунд Гуссерль (1859-1938 рр.). Основне завдання пізнання, на думку Гуссерля, полягає в дослідженні структури "чистої свідомості", що здійснюється за допомогою специфічного методу - "феноменологічної редукції".,Запропонований Гуссерлем метод вимагав виключення (взяття в лапки) з предмета пізнання все емпіричне, конкретне, фактичне, тобто те, що реально існує.
Феноменологічна естетика, яка пов'язана передусім з теоретичними розробками відомого польського естетика Романа Інгардена (1893-1970 рр.), намагається розглядати об'єкти поза їх реальним, матеріальним існуванням. Споглядання і переживання об'єкта здійснюється на інтенціональному рівні. Що це означає? Поняття ічтенціо-нальність (від лат. іпіепііо - намагання) має значне теоретичне навантаження у феноменологічній філософії:
це якість будь-якого акту свідомості, співвідносність цілі, задуму з предметом, це спрямованість на об'єкт. У кожному інтелектуальному акті феноменологи виділяють три аспекти: 1) внутрішньо властивий свідомості інтенціо-нальний об'єкт; 2) спосіб фіксації цього об'єкта (сприймання, фантазування, уявлення, згадування, передбачування тещо); 3) дослідження самого суб'єкта, його реф-лексій.
У феноменологічній естетиці інтенціональність є наріжним поняттям, оскільки дає специфічну характеристику ідеального способу буття художнього твору і його структурної організації, а також створює можливість для аналізу способу сприйняття твору.
Відштовхуючись від ідеї інтенціональності, Р. Інгарден створив концепцію "онтологічного плюралізму": твір мистецтва розглядається як інтенціональність, тобто як об'єкт свідомості, поза будь-якими реальними взаємозв'язками. Вчений аналізує передусім природу "чистого буття" (онтологію) мистецького твору.
Важливе місце в естетиці Р. Інгардена займає поняття інтерпретація,, спираючись на яке естетик розглядав кожен твір мистецтва як "поліфонічну гармонію" структурних елементів - незалежних один від одного рівнів, які при сприйманні художнього твору справляють враження єдиного цілого. У літературному творі, наприклад, перший рівень - це словесне звучання, словесно-мовні подразники; другий рівень-значення слова, смисл судження, семантичні одиниці, які формують стиль і мають естетичні якості; третій рівень - зображально-предметний - включає людей, конкретні речі, події тощо; четвертий рівень - це схематизовані наочні образи, які співвідносяться з естетичними цінностями. Кількість рівнів, на думку Р. Інгардена, може бути більшою чи меншою в залежності від форми конкретного буття твору та його специфіки.
Ідея багаторівневості твору доповнюється в Інгардена приципом "схематичності": невизначеність, незавершеність художнього твору, до створення якого залучені лише окремі зображально-виражальні засоби. У цій невизначеності, незавершеності представники феноменологічної естетики вбачають особливу якість мистецтва, яка стимулює творчу активність реципієнта-у процесі сприймання твір доповнюється уявою читача чи глядача.
Постановка Р. Інгарденом проблеми невизначеності, незавершеності художнього твору стимулювала у б0-х роках широку дискусію, що засвідчило необхідність з'ясувати якісну різницю між поняттями "завершеність" ("фі-ніто"), "незавершеність" ("нон-фініто"), "незакінченість", "закінченість", "деформація", "імітація", "незавершеність як іномовлення". Донині залишаються остаточно невизначеними як самі поняття, так і їхня суттєва визначеність в межах реалістичного і нереалістичного мистецтва. Зазначена проблема і структура понять, які допомагають її осягнути, мають значний загальнотеоретичний вплив на розуміння специфіки художньої творчості, критеріїв естетичної оцінки, на естетичне виховання через співвідношення "творчість - співтворчість", адже "незавершеність" ("нон-фініто") передбачає двоплановий підхід, при якому "ступінь завершеності твору мистецтва вбачається у єдності твору з суб'єктом сприймання, тобто з урахуванням природної різноманітності в актах співтворчості, "спів-завершеності" одного й того ж твору мистецтва його сучасниками й людьми наступних епох" д2. o Важливе місце у феноменологічній естетиці взагалі і в концепції Р. Інгардена зокрема займає проблема цінності, яка обов'язково поділяється на цінність естетичну і цінність художню.
Розробкою проблеми цінності Інгарден почав займатися ще у 40-60-і роки ("Нотатки про відносність цінностей", "Естетична цінність і проблема її об'єктивного обгрунтування", "Цінності художні і цінності естетичні" та ін.), а згодом широке коло питань, пов'язаних з дослідженням специфіки естетичної цінності, стало об'єктом теоретичного аналізу вчених багатьох країн Європи.
Естетичні цінності, вважає Інгарден, завжди є цінностями чогось і не повинні розглядатися як автономні предмети. Однак те, що вони завжди є цінностями чогось, не означає, що естетичні цінності є цінностями для чого-небудь або для кого-небудь. Серед естетично цінних якостей предмета вчений називає динамічність, експресивність, драматичність, ясність, витонченість, оригінальність. Цінності завжди пов'язані з предметом, але це не означає, що вони служать ознаками цього предмета. Вони "надбудовуються" над якостями предмета і виступають як певна поліфонічно-синтетична визначеність цього предмета.
Що ж до художніх цінностей, то вони не зводяться до емоцій, які виникають при сприйманні твору або суб'єктивному переживанні.Адже, на думку Р. Інгардена, художня цінність
Loading...

 
 

Цікаве