WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Свобода і детермінізм у мистецтві - Реферат

Свобода і детермінізм у мистецтві - Реферат


Реферат на тему:
Свобода і детермінізм у мистецтві
З одного боку, мистецтво завжди тяжіє до вільної естетичної самодостатності, звільняється у своїй належності всьому людству від вузько-корисливих цілей, з іншого - воно не може зректися того земного коріння, з якого виростає, не може уникнути суперечностей, земних турбот і повсякдення.
Саме по собі розуміння свободи у мистецтві потребує диференційованого підходу, до того ж, не за мірою її вияву, бо свобода або є або її нема, а за змістовним з'ясуванням того, що мається на увазі. В конкретності повинна вбачатися і широка загальність, і сутнісна сторона. Так, першою ознакою свободи як категорії естетичної, що відображає художнє мистецтво, є його історико-гене-тична заданість. Мистецтво вільне з самого свого народження, тому що воно вступило в змагання і суперництво зі спонтанністю самопородження явищ і предметів. З моменту його появи утворилося два світи буття - суворо детермінований у своїй еволюційній космічній логіці і той, який може позмагатися у вільному протистоянні як ідеалізована довершеність гармонії форм і смислів.
Наступна ознака свободи в мистецтві полягає в самій його сутності бути не лише другою природою, утворенням духовної паралелі, а й вільно ставити перед собою будь-які завдання моделювати імовірні і водночас неймовірні ситуації з тим, аби загострити проблему, висвітлити в найяскравіших ракурсах характери. Лише воно, мистецтво, здатне переносити події в часі, повертатися до них у вигляді присутності і відтворення логіки взаємозалежних явищ. Все, що пов'язане з гіперболою, метафорами, згущенням фарб, "польотами уві сні і наяву", для мистецтва доступне. Можна бути королем, принцесою, можна жити в потойбічному світі, бути навіть якоюсь тінню вічності - мистецтво ні в чому не обмежує себе, вторгаючись у найпотаємніші сфери. Воно вільне.
При всій очевидній полярності понять свобода і детермінізм, різкій відмінності властивостей, відображених ними, ми не повинні розглядати їх з точки зору взаємови-ключення, абсолюту протистояння чи антагонізму. Адже у кожному з них є ті грані і особливості, які становлять внутрішній, в самому собі сущий антиномізм мистецького явища. Свобода в мистецтві не абсолютна, а лише відносна. До того ж в ній присутні зумовленості і детермінанти необхідності.
Слід чітко розрізняти свободу уявну, ілюзорну і свободу духу в самому собі. Свобода у вільному власному виборі є справжньою навіть за умов, щр вона продиктована обставинами. Ця категорія розглядається здебільшого етичною наукою. І цілком виправдано, бо коли ми говоримо про свободу в творчості митця, то і тут вона набуває моральних критеріїв, хоч включає всю складну психологічну гаму суто естетичного порядку - як, наприклад, натхнення, прозорливість світлого розуму, осяяння в усвідомленні чистоти творчих помислів, вільних від дріб'язковості і минущого. Герої грецької міфології, епосу різних часів - вільні і волелюбні боги, люди, особистості, що не піддаються покорі, несуть в собі одержимість бути вільними в думках і діях, у досягненні мети, звершенні визначеного долею. "Єдино доступна моєму пізнанню свобода - свобода розуму і дії",- писав Альберт Камю у відомому ессе "Міф про Сізіфа". В тій же праці, розглядаючи в екзистенціальному дусі проблему свободи і залежності, автор нагадує про те, що античні раби не належали собі. "їм була знайома свобода, яка полягала у відсутності почуття відповідальності" 9. Рабська свобода, що звільняє від будь-якого втручання в хід подій, є цілковитою залежністю, детермінізмом у його первинному розумінні втрати суб'єктивності. Свобода не може бути пасивною. Вона - у дії духу, вибору і вчинку. В основі свободного вибору лежить колізія усіх світових драм і трагедій, побачених як джерело морального катарсису ще з часів Есхіла.
Філософія свободи в мистецтві - це філософія свободи людини, а не лише творчості художника. Нерідко проводиться тотожність між свободою художнього "Я" митця і його героями. Та все ж підкреслимо, що мистецтво є вторинним у цьому відношенні, хоч і воно вільне за самою своєю сутністю та призначенням. Свобода мистецтва є не самоціллю, а символом прагнення людини до незалежності. Розглядаючи категорію свободи у правовому і моральному аспектах, Гегель писав про вищість "Я":
"Як особа, я вільний і разом з тим я - цей; незважаючи на те, що я цей одиничний, в цьому часі, в цьому просторі, що я залежний, підвладний випадковості, все ж я вільний для себе, те й інше властиве особі" '°. Далі Гегель стверджує, що за будь-яких обставин людина має безмежне самоусвідомлення своєї свободи, "свого у себе буття", вимагає "до себе поваги, як до вільної".
Детермінованість і залежність у мистецтві не одне і те саме. Детермінізм (від лат. аеіептііпаіиа - визначений) -об'єктивна зумовленість явищ природи, суспільства, психіки людини. Означає він причинну залежність, в якій взаємопов'язані явища мають власну логіку послідовної підпорядкованості. Тип і напрям, навіть стиль у мистецтві пов'язані з відповідними причинними залежностями. І відбувається це через особистісні рівні таланту. Тут не все віддано на волю природної стихії і запрограмованості. За певного збігу обставин та завдяки безкінечному багатству духовних, психологічних, моральних факторів можливе неповторне самопородження художнього явища. Все відбувається через момент випадковості, де надто важить суб'єктивна активність. Інакше нічого б іншого не лишалось, як чекати, повністю покла-даючись на волю обставин. Але ж є людська воля вираження, активна особистісна участь у вирішенні власної долі. І знову ж таки, у найширшому плані все те, що відбувається з культурою в кінцевому підсумку, є результатом об'єктивного розвитку історії, оскільки і сама особистість, і вся сукупність впливів на неї становлять своєрідну причину саму в собі. Доречно тут підкреслити, що детермінізм стосується того, в якому напрямі пішов розвиток художньої свідомості і художньої практики. А от залежність дає відповідь на те, через які саме інституції і в який спосіб стосовно конкретної особистості митця здійснювався зовнішній вплив.
Свобода не виключає і не залишає митця поза загальним процесом стилів художнього мислення і світосприймання. Саме стиль свідчить про певну стійкість і унормованість, в русі яких формується естетична цілісність епохи. Однак це не значить, що над митцем нависає незмінний тягар звичаїв, від яких він не в змозі звільнити ся. Міняються стилі і моди, утримуючи в собі як нове художнє прозріння, так і певну рівновагу свободи і необхідності.
Що таке стиль? Це передусім свобода, оскільки саме в ньому митець одержує реальну підтримку особистого. Але разом з тим - це і визначеність, приреченість належати своєму часові, способові переживань, життєдіяльності. Літературознавець В. Вейдле називає стиль формою душі "для митця, внутрішньою передумовою мистецтва, надособовою зумовленістю творчості. Стиль,- вважає він,- і є визначеність, причому здійснювана не ззовні, а зсередини, крізь вільну волюлюдини" ".
Отже, в детермінізмі є свобода, а в свободі є детермінізм. Причому саме в їхньому внутрішньому змісті незмінно перебувають в єдності подібні протистояння. Мистецтво не терпить одностороннього тлумачення сторін, тобто свободи і детермінізму в ньому. Адже у самій природі мистецтва закладена об'єктивна передумова, завдяки якій співвідношення між свободою і детермінізмом в глобальному та більш конкретному розумінні має свої підструктури, що конче потрібно враховувати в подальшому аналізі.
Що ж до розуміння свободи, то необхідно виділити такі аспекти: а) наскільки вільно митцеві вдається бути господарем власного таланту, давати йому простір виявитися, настільки вільно він почуватиметься незалежним від світу, який може бути неприйнятним, грубим, жорстоким,
Loading...

 
 

Цікаве