WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Філософія другої половини XIX ст. (пошукова робота) - Реферат

Філософія другої половини XIX ст. (пошукова робота) - Реферат

концепцій Ф. Гербарта, А. Шопен-гауера, Г. Лебона. Зазначило, що в "Автобіографії" 3. Фрейд віддавав належне тим теоретикам, ідеї яких тією чи іншою мірою вплинули на формування окремих положень психоаналізу: "Я завжди був відкритий для ідей Г. Т. Фехнера і у найважливіших пунктах спирався на цього мислителя". Фрейд визнавав також значний збіг психоаналізу з ідеями "примату аффективності і першорядного значення сексуальності", що містилися в роздумах А. Шопенгауера, та з окремими ідеями Ф. Ніцше. Проте, стверджував Фрейд, знайомство з творчістю цих філософів відбулося вже пгсля формування основних ідей психоаналізу - для нього "важливим був не пріоритет, а неупередженість" '".
Незалежно від того, як 3. Фрейд поставився до своїх попередників, незаперечним є те, що ні до Фрейда, ні після нього ніхто не надавав позасвідомому такого значення, як це зробив він у роботі "Психологія мас і аналіз людського "Я", стверджуючи, що всі процеси психічного життя людини, по суті, позасвідомі, а свідоме життя розуму займає надто маленьку частинку в порівнянні з його позасвідомим життям. Почуття, мислення, бажання, фантазію, уяву Фрейд пов'язує зі сферою позасвідомого. Свідоме ("Я") та позасвідоме ("ВОНО") Фрейд порівнює з фотографічним відбитком і негативом. Зрозуміло, що без негатива не може стати фотопортрета, але не всякий негатив може бути портретом. Щось подібне, стверджує Фрейд, ми спостерігаємо у психіці людини. Позасвідоме віддає свідомості частину свого внутрішнього змісту, свого "психічного багажу" - тобто тієї важливої та різноманітної інформації, якою воно володіє. Проте далеко не все те, чим володіє позасвідоме, повинно усвідомлюватися, зауважує Фрейд. Він також переконаний, що свідомості властива агресивність, консервативність, які повністю не трансформують зміст позасвідомого у сферу свідомості, звужують ту інформаційну насиченість, якою володіє позасвідоме.
Між сферами позасвідомого та свідомого існує, на думку Фрейда, третя сфера - передсвідомого. Вона виконує роль своєрідного "сторожа". Передсвідоме вводиться вченим з метою регулювання взаємодії між свідомістю і позасвідомим.
Варто зазначити, що в позиції Фрейда існує певне протиріччя між формальним визначенням місця і ролі позасвідомого у психіці людини та фактичним знанням головних його рис. Визначити ті риси (а вони розкрили б нам внутрішній зміст позасвідомого) нелегко. На жаль, Фрейд не систематизував їх. З нашої точки зору, найважливішими ознаками позасвідомого Фрейд вважав такі: а) позачасовість, б) спадковість, в) активність, г) інфантильність, д) ірраціональність. Позасвідоме служить також непохитною основою для найрізноманітніших психічних нашарувань. Будь-які інші сфери психічного життя людини, які визнає Фрейд, виступають лише як надбудова, що має власні риси в окремих індивідів або цілих рас. Але з час руйнування цієї надбудови однорідним у всіх виявляється позасвідомий фундамент - такого висновку дійшов учений. Причину неврозів, різних аномалій людської психіки Фрейд вбачав у придушенні позасвідомого, насамперед дитячих сексуальних спогадів. Інфантильні сексуальні потяги створюють, на його думку, серцевину позасвідомого. Звідси й основна мета психоаналізу - проникнути у позасвідомі психічні процеси.
Спираючись на позасвідоме, 3. Фрейд аргументував також ідею дитячої сексуальності, однією з форм прояву якої став "Едипів комплекс". На думку вченого, в "Едипо-вому комплексі" спостерігається збіг начал релігії, моралі та мистецтва. У межах ідеї дитячої сексуальності Фрейд вводить поняття "лібідо", що, як він вважає, "абсолютно аналогічне голодові, означає силу, з якою виявляється потяг - у Даному разі сексуальний, схожий на той, що виникає при потягу до їжі". Протягом усього людського життя енергія еросу - лібідо - бореться з енергією смерті - танатосом. Слід зазначити, що в поняття еросу і танатосу Фрейд вкладає досить об'ємний зміст. Ерос - це інстинкт життя, самозбереження, а не лише сексуальний потяг. Танатос також поєднує в собі інстинкт смерті з інстинктом руйнування, агресії, деструкції. Боротьба еросу і танатосу, на думку Фрейда, не лише пояснює буття конкретного індивіда, а й визначає діяльність соціальних груп, народів і держав. Займаючись терапією психоневрозів і дослідженням причин, що їх викликають, вчений виявив неврози, можливою причиною виникнення яких був конфлікт між сексуально-еротичними потягами, з одного боку, і морально-психологічними обмеженнями, з другого. У зв'язку з цим він припустив, що неврози виникають внаслідок придушення сексуально-еротичних бажань.
Спираючись на думку, що сексуальна поведінка людини є "прототипом її загального реагування і поведінки в житті"', Фрейд стверджував, що сексуальність е формуючою силою, яка має вплив на всі інші реакції людини, є джерелом моралі, сорому, страху, відрази тощо. Звернення до давньогрецької міфології дало вченому можливість на прикладі аналізу долі фіванського царя Едіпа продемонструвати трагедію придушення дитячих бажань. У міфі розповідається про трагічне вбивство Едіпом свого батька - царя Лайя і одруження з рідною матір'ю - царицею Іокастою. Фрейд інтерпретує дії Едіпа як "здійснення бажань нашого дитинства", а в подальшому прагнув використати цей міф як засіб об'єднання людства на основі єдиного, спадкового, позасвідомого фундаменту. Отже, "біологізованому" людству штучно нав'язувалася сексуальність як єдина рушійна сила досягнення справжньої людської сутності.
Поряд з позасвідомим і дитячою сексуальністю Фрейд аналізує роль і значення сновидінь у житті людини-Сновидіння, на думку вченого, "розкріпачує" зміст позасвідомого, адже психологічна природа сну пов'язана із зникненням інтересу до зовнішнього світу. Людина, вважає Фрейд, без особливого бажання існує у реальному світі і робить все можливе, аби хоча б тимчасово "повернутися" у материнське лоно. Сон і є тимстаном, який нагадує людині утробне існування: тепло, темно, нема ніяких зовнішніх подразників. Фрейд намагається виявити часові і просторові аспекти сновидінь, дію принципу "логіка - алогічність" у снах людини. Він переконаний, що "сновидіння ніколи не відтворює альтернативу "або - або", а містить обидві її складові як рівнозначні, в одному і тому ж зв'язку". Ось чому при відтворенні альтернативи "або - або", з якою ми зустрічаємося уві сні, її слід "передавати словом "і". Фрейд доклав чимало зусиль, щоб розробити новий понятійний апарат для аналізу природи сну і сновидінь або ж трансформувати існуючі поняття у новому контексті. Аналіз численних сновидінь пацієнтів і своїх власних вчений проводив, спираючись на поняття "регресія", "конфлікт волі", "подібність", "спільність", "узгодженість", "нова єдність" та ін. Розробка нового понятійного апарату потрібна була Фрейду для тлумачення сновидіння - тобто "заміщення сновидіння прихованими його думками", адже Фрейд визнавав "існування прихованих думок як психічного матеріалу вищого порядку, який володіє всіма ознаками вищої розумової діяльності, але не потрапляє у сферу свідомості до того часу, поки сновидіння не спотворить його" 12. Такі "приховані думки" є, вважає Фрейд, у кожного, бо навіть "найнормальніша людина" здатна бачити сни.
Важила для Фрейда і символіка сновидінь. Пояснюючи її, він зазначає, що "постійне відношення між елементом сновидіння та його
Loading...

 
 

Цікаве