WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Метод соціалістичного реалізму: історія і теорія - Реферат

Метод соціалістичного реалізму: історія і теорія - Реферат

тощо.
Усі ці визначення певною мірою відбивали реальні особливості, що вже складалися у радянському мистецтві. Проте жодне з них не закріпилося в літературній критиці чи естетиці, а лише підводило до терміна, який виник і прижився - "соціалістичний реалізм".
Мистецтво соціалістичного реалізму пройшло піввікову історію і мало значний вплив на долю світової культури. Революційна Росія відкрила простір для творчих пошуків, для розвитку нового мистецтва. Більшість російських митців гаряче вітали революцію і намагалися дати яскраве художнє втілення тих змін. які вона принесла. М. Горький. О. Серафимович, О. Блок. В. Брюсов, С. Сергєєв-Ценський. В. Вересаев та багато інших письменників органічно пов'язали свою долю з революцією. Захоплено прийняли її В. Маяковський. С. Єсенін. діячі російського театру і кіно.
Особливого значення у перші після революцій ж роки набули аптаційно-пропагандисгськ! жанри, зокрема плакат. художньо оформлені свята, монументальне мистецтво. 20-і роки пов'язані з появою і подальшим широким суспільним визнанням таких творів, як "Нова планета" К. Юона. "Більшовик" Б. Кустодієва, "У голубому просторі" О. Рилова. "150.000.000" В. Маяковського, "Росія. кров'ю вмитая" А. Веселого та ін. У ці роки формувалася одна з важливих особливостей - гостре відчуття єдності реальних історичних подій і позиції митця, його небайду-жість. Митці поступово набували тієї творчої сили, яка допомагала їм здійснювати процес, що його видатний кінодокументаліст Дзиґа Вертов назвав "комуністичною розшифровкою світу".
Трагічний злам в процесі формування мистецтва соціалістичної доби настав у 30-і роки. То був період усіляких спроб зміцнити політичне, соціальне й економічне становище СРСР, період зведення перших величних новобудов (Дніпрогес, Кузбас, Комсомольськ-на-Амурі), подвигу челюскінців, славетного перельоту Валерія Чкалова і його колег. Радянські митці у ці роки, охоплені загальним ентузіазмом, намагалися бути поруч з сучасником - реальним героєм. Так, наприклад, Ілля Сельвінський був у складі експедиції на "Челюскіні", Микола Островсь-кий - на будівництві залізниці у Боярці. "Гаряче повітря заводів" дало змогу Федорові Гладкову підняти до високого символічного звучання поняття "цемент", визначивши ним робітничий клас країни. Аркадій Первенцев пройшов шляхами Кочубея і досяг максимальної правдивості в художньому відтворенні життя легендарного героя громадянської війни, а Михайло Кольцов став повпредом радянської журналістики на фронтах борців за республіканську Іспанію.
Ентузіазм, оптимістичне ставлення до майбутнього своєї молодої країни, героїка праці стали своєрідним лейтмотивом більшості художніх творів цього періоду. У творах В. Маяковського, М. Шолохова, М. Островсь-кого, Л. Леонова, О. Довженка, М. Шагінян, Ю. Ле-бединського, В. Кетлинської, І. Шадра, П. Тичини, О. Дейнеки, Вс. Вишневського, О. Корнійчука, С. Герасимова та багатьох-багатьох інших переконливо показувалась роль трудового народу у будівництві нового соціалістичного суспільства.
У той же час мистецтво 30-х років не можна розглядати поза процесом подальшого зміцнення адміністративно-командноі системи, утвердженням культу особи Сталіна, шо супроводжувалося репресіями, організаціями кампаній проти творчості талановитих майстрів мистецтв, забороною низки художніх напрямів, які склалися у 20-і роки. Не можна не враховувати і того, що соціально-політичний клімат в країні деформував у ці роки світосприймання й у тих митців, які репресіям і гонінню безпосередньо не піддавалися.
Подальший розвиток соціалістичного мистецтва пов'язаний передусім з відображенням конкретних історичних подій, адже у 40-60-і роки основне завдання мистецтва полягало в копіюванні так званих типових явищ і подій реальної дійсності. Як наслідок цього - мистецтво йшло за конкретними подіями: Великою Вітчизняною війною, післявоєнним будівництвом, освоєнням цілинних земель, космосу і т. ін. На фоні значних загальних тем у те чи інше десятиліття робилися наголоси на певних проблемах. Так, розробка військово-патріотичної теми трансформувалася від відбиття у творах героїки народного подвигу, емоційно-насиченої ненависті до фашизму до глибокого морально-психологічного аналізу початку війни, трагічних доль конкретних військових діячів, проблем партизанського руху, окупованих територій тощо. Військово-патріотична тема охоплює, по суті, п'ятдесят років розвитку радянського мистецтва і формувалась як у рядках пісні "Вставай, страна огромная", в поезії Миколи Бажана, Олександра Твардовського, в громадському і письменницькому подвигу Муси Джаліля, в кінопубліцис-тиці О. Довженка, в музиці Д. Шостаковича, так і у творах, що з'явилися у 70-90-х роках.
З 60-х років мистецтво соціалістичного реалізму наголошує на ідейних і моральних шуканнях особи, намагається розв'язати протиріччя між ідеалом і реальністю, а у естетичній теорії загострюються дискусії щодо проблем героя, завдань мистецтва, необхідності оновлення, ди-намізації методу соціалістичного реалізму.
Водночас саме ті роки можуть розглядатися сьогодні як яскравий приклад суперечностей між критикою культу особи Сталіна, проголошенням свободи творчості і забороною конкретних напрямів у мистецтві, волюнтаристськими оцінками М. Хрущовим тих чи інших творів, автори яких пізніше практично позбавлялися можливості працювати. Саме М. Хрущов "благословив"у 1963 р. кампанію критики абстракціонізму, а також творчості Б. Пастернака, М. Дудінцева, І. Кавалерідзе та багатьох інших. Глибокий аналіз протиріч 60-х років як у політичному, так і у мистецькому плані дав відомий дослідник Д. Лукач, який справедливо підкреслив, що і за "часів Хрущова" література, мистецтво "пристосовували" художні образи, героїв творів до вирішення "поставлених практичних завдань": "Ця тенденція була настільки глибока, що навіть така щира соціалістична книга, визнана між тим опозиційною, як "Не хлібом єдиним" М. Дудінцева, була відкинута з посиланням на той же принцип: Те, що його висновки не підтримували окремих заходів, а закликали до реформ, нічого не змінювало в художній оцінці книги 12.
У 1985-1990 рр. проблеми методології соціалістичного реалізму стали об'єктом гострих дискусій. Різка критика соціалістичного реалізму спиралася на такі аргументи:
публіцистичність визначення методу, нездатність охопити всю жанрову специфіку конкретних видів мистецтва, перетворення соціалістичного реалізму в єдиний творчий метод соціалістичного мистецтва збіднює, звужує творчі пошуки митців, створює щось на зразок "вузького коридора", який ізольовує митця від всього багатства навколишньої дійсності; соціалістичний реалізм - це система контролю над мистецтвом, "свідоцтво про ідеологічну благонадійність" митця.
Розпад СРСР привів до утворення самостійних держав, в межах яких розвиток мистецтва вже відбуватиметься відповідно до національних традицій, соціально-політичних умов, специфіки "соціального замовлення" держави митцям. Отже, історія мистецтва соціалістичного реалізму має чіткі хронологічні межі: 1934-1990 рр., вона має також теоретичне обгрунтування і мистецьку практику, має своє місце в складних процесах розвитку художньої культури XX ст.
Список використаної літератури:
1. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.
2. Кучёрюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К.., 1989.
3. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.
4. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
5. Субтельний О. Україна. Історія. К., 1991. С. 310-331.
6. Історія України. Курс лекцій: У 2 кн. К., 1992. Кн. 2.
7. Фриче В. Очерки социальной истории искусства // Из истории советской эстетической мысли 1917-1932 годов. М" 1980. С. 434.
Loading...

 
 

Цікаве