WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Людина, природа і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності - Реферат

Людина, природа і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності - Реферат

спорт.
Естетичний досвід особи реалізується не тільки через створення власної зовнішності, а й через усю систему суспільних відносин, які утвердилися і діють, та до яких причетна людина. Це відносини моральні і юридичні, економічні і політичні, релігійні й ідеологічні. Вони регулюються моральними і правовими нормами, релігійними догматами, конституційними або відомчими нормативними актами. Але ж ці відносини можуть бути й об'єктом естетичної діяльності людини і суспільства. Іншими словами: будь-яка людська діяльність, оскільки вона призводить до встановлення типових соціальних відносин, що вже самостійно розвиваються в межах існуючих звичаїв з особливим моральним змістом, створює для себе певний осередок, який з часом на основі існуючих естетичних уявлень перетворюється на специфічну суспільну діючу силу, що стає ніби символомцінності і гарантії спадкоємності суспільного життя або якогось її прояву, символом, який активно впливає на душі учасників, сприяє обмінові думок, викликає емоції і закріплює, таким чином, дух колективізму і загальної єдності. Як прояв абсолютного і всезагального суспільного життя, ця сила не тільки його супроводить, придає ритм і гарантує його спадкоємність, а й лежить в основі різноманітних явищ у сфері культури. Згадаймо, наприклад, ритуал, яким супроводжується будь-яка магічна дія: церковну літургію, яка своєю естетичністю захоплює і невіруючу людину, або військовий парад, політичну маніфестацію чи карнавальну процесію.
На початковому етапі свого розвитку суспільство в цілому може бути видовищем для самого себе. Це виникає в ситуації, коли воно звільняється від внутрішніх ієрархічних умовностей, пов'язаних як з практичною функціональністю суспільних відносин, так і з ізольованістю окремих виробників. Іншими словами, коли суспільство виступає єдиним у всьому його багатстві, свободі і різноманітності своїх відносин. Народні свята, карнавальні ігри, ярмарки, спортивні змагання є видовищними дійствами, що символічно уособлюють цей вільний суспільний взаємозв'язок. У цих видовищах колективна участь людей носить відкритий і безпосередній характер. Кожен учасник несе в собі колективну свідомість і почувається частиною єдиного цілого.
Інший, дещо складніший різновид естетичного оформлення суспільного зв'язку виникає там, де момент єдності і спадкоємності формується в залежності від конкретного культурного змісту, який визначає водночас цінність і конкретну естетичну форму самої дії. Практично всі найважливіші етапи людського життя, такі як народження, досягнення повноліття, шлюб, похорони, є колективною дією, якою забезпечується свідомість суспільної єдності і взаємозв'язку, а також суспільної цінності окремої людської істоти. У більш складних формах суспільного взаємозв'язку, таких як релігійний ритуал, політичні або військові церемонії, форми дії встановлюються інституціонально, зміст їх стає загальнішим, але в той же час виникає момент розриву між діючими особами та глядачами, хоч останні ще активно беруть участь у дії, щоправда як другорядна особа, зате як представник спільноти, виразник її суспільних інтересів.
Що ж до міжособових взаємин, які регулюються конкретно-історичними принципами моралі, то їхньою естетичною формою виступає етикет, як усталена система норм поведінки і спілкування; водночас вона має тенденції історичного розвитку. Довершеність етикетних форм міжособових взаємин забезпечує додержання моральних норм, взаєморозуміння, виховання через їх засвоєння моральної самосвідомості людини.
На наш погляд, слід відновити в правах етикет, який відійшов на другий план ще у першій половині бурхливого XX ст. і нині здається багатьом тим елементом естетичної культури, якому вже нема місця в сучасному житті демократичного суспільства. Про нього згадують лише тоді, коли виникає потреба ведення дипломатичного протоколу, відвідання англійської королеви чи японського імператора. Між тим, етикет живе в наших повсякденних буднях у правилах "хорошого тону" - необхідності поступитися місцем жінці або літньому чоловікові, привітати або відповісти на привітання, піднятись, вітаючи вчителя, і т. ін.
Іноді доводиться чути, що, мовляв, додержання етикету маскує справжнє ставлення людини до людини, веде до лицемірства. Такий погляд не враховує того факту, що додержання норм етикету підсвідоме впливає на моральний стан людини, пом'якшує і навіть знімає агресивність, нетерпимість, нечутливість до іншої людини, змінює внутрішній настрій, моральні установки, не створює підґрунтя для конфлікту чи непорозуміння. Отже, зовнішня форма поведінки, що виступає спочатку як вимушена необхідність додержання етикетних правил, переходить у внутрішній стан людини, змінює її морально.
Людство в ході історичної практики вдосконалює суспільні відносини, прагне їх гармонізувати, зробити по-справжньому людяними, гуманними. У цій сфері естетичне поєднане з моральним настільки органічно, наскільки у сфері предметної діяльності поєднані естетичне і утилітарне. Саме тому людство, створюючи ідеал особистості, передбачає розвиток в ньому фізичної досконалості, високих моральних якостей та розвинутої естетичної свідомості. Ще антична естетика виробила свого часу таку ж спрямованість людського розвитку, визначивши її словом калакогатія, тобто гармонія зовнішнього і внутрішнього, що є умовою краси людини. Цілісність людської особистості, велич її душі, висока культура поведінки лишаються і сьогодні ідеалом гармонійного благородства, тим орієнтиром самовдосконалення, до якого має прагнути кожна людина.
Природа в структурі естетичної діяльності
Наша уява про естетичну діяльність суб'єкта суспільної практики була б неповною, якби ми обмежились лише сферою праці, суспільних та міжособових відносин. Існує ще одна, дуже велика сфера естетичної діяльності і водночас предмет естетичної насолоди - природа. Ставлення до неї внутрішньо суперечливе. З одного боку, суспільство відповідно до свого загального культурного розвитку все більше звертається до природи як джерела естетичних переживань і естетичних цінностей, з іншого - своєю діяльністю наносить непоправну шкоду природі, створюючи загрозу екологічної кризи і тим самим
Loading...

 
 

Цікаве