WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Відображувальна сутність мистецтва - Реферат

Відображувальна сутність мистецтва - Реферат

зрячі очі були б сліпими і все дослідження і весь досвід були б лише мертвими, марними намаганнями" 13.
Мистецтво відображає навіть тоді, коли воно бере в основу міфологічні чи релігійні сюжети, не кажучи вже про звернення його до фактів історії та реального життя, де воно весь час експериментує: як поведе себе герой у тій чи іншій запропонованій ситуації. Сама природа мистецтва ігрова, зображення в ньому мають ігровий характер не лише тоді, коли сам експеримент ситуацій запрограмований. Назвемо для прикладу художній фільм Л. Андерсона "її..." ("Якщо..."). "Якщо" присутнє й у фільмах А. Ку-росави "Жити", Л. Шепітько "Сходження", у фантастичному фільмі-попередженні X. Райнля "Спогад про майбутнє". В мистецтві відображається вірогідне-можливе, а тому катарсистичне випередження стає естетичною (ідеальною) реальністю. Зображувати мистецтво може вимисел і уяву, тоді як наслідувати - лише реальні речі, природу, хоч, звичайно, воно не обмежується лише зовнішньою схожістю.
Категорія відображення еволюціонувала у співвідношенні з мистецтвом, розширився і збагатився її зміст. Коли ми говоримо про "мислення" кібернетичної машини, то маємо на увазі фактично зовнішню метафору механізмів дії людського розуму. Так само мистецтво: не обмежуючи себе функцією схожостей з видимим світом, воно творить естетично упорядковану іншу реальність, залишаючи за собою неодмінність чуттєвості художньої мови, інтелект пам'яті, образно-асоціативну метафоричність. Світ природи для мистецтва з його космізмом і глибинніс-тю гармонії внутрішніх структур - це і світ ноосфери, людської культури в складній системі зв'язків соціальної, етнічної, етичної, історичної змінюваності світовідношень і усвідомлення себе як творця власної свободи.
Досвід мистецтва, який маємо на сьогодні, потребує уточнення уявлень про найголовніші його відображуваль-ні принципи. Звичайно, остаточні висновки з цього приводу будуть зроблені в майбутньому. А що ж до існуючих концепцій в поглядах на мистецтво у його відношенні з проблемою відображувальності, то тут не може бути однозначної відповіді. В усякому разі навряд чи можна прийняти все беззастережно. Естетичні теорії в їхній філософській основі світоглядні, концептуальні. І все ж не можна обійти увагоюпогляду на цю проблему сучасного авторитетного дослідника в сфері герменевтики Г.-Г. Га-дамера, одна із тез якого стверджує: "В кінцевому підсумку зовсім не має значення, працює художник або скульптор в предметній чи непредметній манері". В більш розгорнутому аспекті сутність його концепції торкається розуміння предмета відображення, мімезису. Важливо одне, вважає автор, чи зустрічає нас в них упорядковуюча духовна енергія, або ж вони просто нагадують нам про той чи інший зміст нашої культури, а то навіть про того чи іншого художника минулого. У цьому полягає справжня вимога до художньої вартості твору. "І якщо те, що зображено в творові,- читаємо в його праці з естетики,- чи те, в якості чого воно виступає, піднімається до нової оформленої визначеності, до нового крихітного космосу, до нової цільності схопленого, об'єднаного і упорядкованого в ньому буття, то це - мистецтво, незалежно від того, говорять в ньому зміст нашої культури, знайомі образи нашого оточення, чи в ньому не представлено нічого, крім нової німоти і разом з тим прадавньої близькості чистих піфагорійських начертальних і кольорових гармоній" н.
Антиентроп.ійна, упорядковуюча і гармонізуюча сила мистецтва в історичному часі і космічному просторі не виключає звернення до категорії мімезису в її традиційному, водночас надзвичайно широкому сучасному прочитанні як синоніму перетворювально-гармонізуючої сутності відображення в мистецтві. "Так що при необхідності,- вважає Г.-Г. Гадамер,- сформулювати універсальну естетичну категорію, яка б включала в себе розгорнуті вище категорії вираження, наслідування і знаку, я міг би опертися на стародавніше поняття мімезису, яке передбачає представлення лише порядку, і нічого іншого. Засвідчення порядку - ось, очевидно, те, що одвічно і завжди значиме; і кожний справжній твір мистецтва навіть в нашому світі, який все більше міняється в напрямі уні-формності і серійності, свідчить про духовну упорядковуючу силу, яка становить дійсне начало нашого життя" 13.
Відображаючи, наслідуючи і виражаючи своєю образною системою суще в ноосфері, мистецтво упорядковує духовну енергію людства, знаходячи паралелі із законами творення й гармонії в самій же природі. Якими б не були винайдені у мистецтві способи наслідування, вдавання, гри, утопій та ілюзій споглядання заради їх власної цінності - в кінцевому підсумку присутня олюдненість космосу, якою є рух, культура і життя. Зображення в мистецтві - настільки ж сучасна проблема, як і прадавня. Викликає захоплений подив феномен естетичної свідомості, відображений в пам'ятках Трипільської культури. Міфологічне світосприймання давніх землеробів, своєрідне розуміння будови Всесвіту, ідея безкінечності плину часу, руху Сонця та зображення Людини у навколишньому просторі зримо відкривається в мистецтві Трипілля.
Список використаної літератури:
1. Редакція літератури з історії, права, економіки Редактори: П.М.Гвоздецький, Н.М.Шевченко Левчук Л. Т. та ін.
2. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.
3. Кучёрюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К.., 1989.
4. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.
5. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
6. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. М., 1967. Т. 3- С. 155.
7. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. С 123.
8. Лотман Ю. М. Культура и взрыв. М., 1992. С. 236.
9. Базари Джорджа. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих: В 3 т. М., 1963. Т. 2. С. 15.
10. Грасиан Бальтасар. Карманный оракул. Критикой. М., 1984. С. 9.
11. Эккерман П.-И. Разговоры с Гете в последние годы его жизни. М.; Л., 1934. С. 220.
12. Еліот Томас Стернз. Музика поезії // Поезія-91. К., 1991, С. 133
13. Гегель Г.-В.-Ф. Наука логики: В 3 т. М., 1971. Т. 2. С. 79.
Loading...

 
 

Цікаве