WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Асоціативні порівняння. Метафора. Символ. Алегорія - Реферат

Асоціативні порівняння. Метафора. Символ. Алегорія - Реферат

особливостях обрядів і звичаїв символи, хоч і піддатливі до змін під впливом історичних обставин, все ж залишають за собою особливість співвіднесення з конкретними подіями і значеннями. В мистецтві символ полісемантичний. Біблійні й міфологічні, фольклорні сюжети та персонажі, залишаючись в основі своїй образами-символами, незмінно породжували бажання в мистецтві до переосмислювання, висвітлення філософських загальнолюдських ідей іграней своєї епохи.
Саме ж мистецтво творить непорушні символи, що знаменують собою значно більшу і ширшу ауру, духовне і світове явище в його глобальному значенні.
Середньовічна література породила безсмертні шедеври-символи. Серед них "Лейлі і Меджнун" Нізамі. Численні фольклорні варіанти, усні перекази і обробки сюжету в арабській літературі про чистоту і трагічність кохання юних Лейлі і Меджнуна, що в перекладі означає "одержимий", привернули увагу азербайджанського поета. З цим твором-шедевром східної літератури-перегукується трагедія В. Шекспіра "Ромео і Джульетта". Про паралелізм, універсальність та іносказання в символі писав відомий український скульптор Олександр Архи-пенко, за словами якого символіка - найскладніша і найважливіша з усіх психофізіологічних дій та реакцій. "Кожне вимовлене слово,- писав він,- кожний жест або міміка, кожна написана літера або цифра - все це символи. Музика, мистецтво і релігія грунтуються на символіці". У своїй власній творчій практиці скульптор надавав виняткового значення символові як носієві думки і почуття, спонуки до інтелектуальної творчості, до освоєння художньої мови. Символ - це іносказання, непрямий спосіб висловлення смислу, який потрібно донести до реципієнта. Тому так важливі тут паралелі. "Якщо символ,- підтверджує цю ідею О. Архипенко,- у художньому творі немає ніяких паралелей ані з чим, він перетворюється на свавілля думки" 3". Позбавлення твору мистецтва його символічності як ключового творчого елементу, паралельності співставлень, асоціативності призводить, на думку автора, до анархічної тенденції в мистецтві.
Алегорія (іносказання) становить також один із засобів художньої виразності в образотворенні. Вона супроводжує розвиток мистецтва протягом багатьох віків, з того моменту, коли уявлення про неоднозначність зображуваного входило шляхом перенесення смислу з одного предмета чи явища на інший. Алегорія має свої особливості, хоч і є елементом більш загальної системи художньої мови та образності, а якоюсь мірою служить різновидом художнього символу. "Голуб миру" Пабло Пікассо - це і символ, і алегорія. Перша ознака алегоризму в мистецтві полягає в тому, що у ньому поєднано два плани - абстраговане поняття, ідея та конкретний предмет в його однозначності, своєрідній емблемності:
лотос, наприклад,- алегоричний символ влади для індійського епосу й індійської семантики значень. В алегорії уособлюється явище або ідея - і тоді перед нами постануть агнець, голуб, змія, сокіл, лотос - символи чистоти миру, мудрості, влади, краси тощо.
Алегоричним називав Шеллінг "те зображення, в якому особливе означає всезагальне чи в якому всезагальне споглядається за допомогою особливого" л1. Для продовження даного визначення в найзагальнішому тлумаченні алегорії як тотожності особливого у всезагальному необхідно відзначити таку його рису, як поєднання абстрактної ідеї чи поняття з конкретним явищем. В алегорії не вимагається, щоб поняття було повністю втілене в образі або зрощене з ним. Предметність в зображенні умовна, оскільки вона повинна означати інше - переведення її в площину всезагальних абстрактних суджень. Якщо породжена в лоні міфології алегорія певний час залишалась однаковою мірою всезагальним поняттям та його уособленням (сили і стихії природи, людські пристрасті, музи), то в кінцевому підсумку вона набула властивостей умовно-демонстративного іносказання. Тут йдеться не про аналогії чи уподібнення згідно з властивостями метафори і певним допущенням зближення предметів.
В алегорії поняття залишається таким, що має тенденцію до абстрактного самоствердження, але воно може читатися в нашій свідомості через зовнішнє конкретне одухотворення чи "опредметнення". Міфологія, релігія, фольклор, різні притчеві жанри (казки, байки, апокрифи, билини) звернені до алегоричних персоніфікацій.
У ставленні до алегорії-не лише данина минулому чи моралістичні сентенції в живих уособленнях, а й визнання високої поезії, довіри до свободи і духовних прагнень того, хто спілкується мовою мистецтва.
В алегорії може бути і глибокий художньо-філософський сенс. Один з шанованих багатьма митцями алегоричних персонажів давньогрецької міфології Псіхея (образ душі) послужив сюжетною основою картини Рафаеля "Поклоніння перед красою Псіхеї". В цій картині не лише символіка поклоніння перед благом краси, а й передчуття драматизму, колізій, адже Псіхеї, за "Метаморфозами" Апулея, заздрила навіть богиня Афродіта. Звертання до алегорії відмічені поетичною символікою втілення образу долі, сильних і чистих людських почуттів, як, скажімо, в "Тополі" Т. Г. Шевченка та "Лісовій пісні" Лесі Українки. Навіть своєрідний раціоналістичний дух алегорії, якщо він належить великому талантові митця, набуває ліричного іносказання, в чому ми переконуємося, дивлячись картину "Три царівни підземного царства" В. Васнецова, де уособлюються скарби земних надр - золото, коштовне каміння, вугілля. Однак вони є і символами людської краси, гордої незалежності.
Хоч алегорія правічна в художній самосвідомості людства, вона не може бути забутою, оскільки залишаються безсмертними "Прикутий Прометей" Есхіла, "Божественна комедія" Данте, "Лебедине озеро" П. Чайковсько-го. Алегорія Добра і Зла, темного і світлого-двох кольорів душі людської. Два алегоричних образи буття - Ерос і Танатос. В алегорії як динамічній частині художньо-образної системи мистецтва - естетичний феномен Всеєдиного.
Список використаної літератури:
1. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко; За заг. ред. Л.Т.Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.
2. Кучёрюк Д. Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К.., 1989.
3. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.
4. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.
5. Шеллинг Ф.-В.-И. Философия искусства // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т. М., 1967. Т. 3- С. 155.
6. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. С 123.
7. Фонсегрив Жорж. Элементы психологии. М., 1890. С.
8. Оганов О. О. Произведение искусства и художественный образ. М., 1978. С. 4.
9. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика. Т. 1. С. 105.
10. Маккормак Эрл. Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. М., 1990. С. 358.
11. Матье М. Э. Искусство древнего Египта. М., 1970. С. 53.
Loading...

 
 

Цікаве