WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Абстракціонізм - Реферат

Абстракціонізм - Реферат


Реферат на тему:
Абстракціонізм
Абстракціонізм (від лат. аЬзігасііо - відокремлення) вперше заявив себе в образотворчому мистецтві. Пізніше він поширився майже на всі види мистецтва. Засновником абстракціонізму вважається російський художник Василь Кандинський (1866-1944 рр.).У 1913 р. всередині абстрактного мистецтва виникла самостійна течія - супрематизм (від лат. зиргетиз-вищий, зверхній), пов'язаний з ім'ям К. Малевича.
Активну участь у формуванні абстракціонізму як напряму брали М. Ларіонов, Р. Делоне, М. Сейфор, голландські художники групи "Стиль". Значний внесок у розвиток теорії і практики абстракціонізму вніс ідеолог групи "Стиль" П. Мондріан, мистецтво якого склалося під впливом ідеалізму і теософії. Зазначимо, що більшість представників абстракціонізму тяжіла до крайнього суб'єктивізму, навіть релігійного містицизму. Завдяки цьому абстракціонізм певним чином підтримувався релігійними колами.
Ідеологічні, політичні мотиви значною мірою впливали на оцінку мистецтвознавцями Заходу творчості "батька абстракціонізму" В. Кандинського. Факти біографії Кандинського - росіянина, колишнього студента-юриста Московського університету, стажиста у майстерні видатного пейзажиста А. Куїнджі, після революції - ультралівого художника, який прагнув завнувати нове, революційне мистецтво на ідеалістично-релігійних засадах, але не знайшов підтримки і згодом емігрував,- активно обігру-ються в численних мистецтвознавчих працях, присвячених абстракціонізму.
Що ж до теоретичних положень абстракціонізму, то відчутного впливу він тут зазнав від вже розглянутої нами філософсько-естетичної теорії інтуїтивізму. І справді, переконливе розкриття його знаходимо в тезах А. Бергсона про художню творчість як самовиявлення митця, про художника як творця нічим не зумовленої реальності - мистецтва. Відвертий суб'єктивізм бергсопінських ідей був і залишився надзвичайно близьким формалістичним пошукам у мистецтві.
Відрив абстрактного мистецтва від національних традицій привів до заперечення пізнавальної і виховної функцій мистецтва, його соціальної спрямованості. У грудні 1911 р. в доповіді на Всеросійському з'їзді художників В. Кандинський не лише заперечував зв'язок мистецтва з життям, а й назвав соціальний зміст у мистецтві "отруєним хлібом". Замість "соціальності" він закликав зробити предметом мистецтва "психічну реальність". Цю тенденцію втілювала своєю діяльністю група "Абстракція-творчість", яка виникла у 1929-1930 рр. в Парижі під керівництвом М. Сейфора. На сторінках журналу "Коло і квадрат" - теоретичного органу французьких абстракціоністів - абстрактність, безпредметність мистецтва абсолютизувалася. Більш того, М. Сей-фор наполягав на створенні нового мистецтва - без функцій, без кордонів, без батьківщини. Твори абстракціоністів ніяк не пов'язувалися з дійсністю, являли собою нагромадження кольорових плям, геометричних фігур. К. Малевич, наприклад, взагалі намагався звести живопис до двох кольорів - чорного і білого, малюючи чорні квадрати на білому тлі; пізніше він експериментував з одним лише білим кольором - малюванням білого на білому художник відстоював думку про "чисте почуття". Чимало теоретизувань залишили засновники й адепти нереалістичного мистецтва, та їм так і не вдалося пояснити, чому глядач повинен у нагромадженні безпредметних зображень бачити "свою мрію", "метаморфозу себе самого", "звільнитися від форм природи" і т. ін.
В основі абстракціонізму лежить відрив мистецтва від об'єктивної дійсності. Поняття "абстракція" представники цього напряму вживали не в розумінні поглибненого всебічного пізнання об'єктивної реальності через узагальнення, а в плані повного відриву від об'єкта. Замість об'єктивної дійсності абстракціоністи ввели суб'єктивний світ однієї людини - художника. Вони абсолютизували світ власних переживань та емоцій - своє "Я".
В. Кандинський наголошував на необхідності свідомого відриву мистецтва від дійсності і його протиставленні інтелектові та почуттям. Наголос на емоційно-чуттєвій природі мистецтва поступово привів абстракціонізм до заперечення мистецтва як засобу пізнання дійсності. У теоретичній праці В. Кандинського "Про духовне в мистецтві" завдання творчості визначаються як уміння художника "психічною силою" фарби викликати "душевні вібрації". К. Малевич у трактаті "Від Сезана до супрематизму" скаржився, що від художників вимагають, аби "мистецтво було зрозумілим". На його ж думку, було б краще, якби глядачі "пристосували свої голови для розуміння" формалістичних творів. І далі: той, "хто відчуває живопис, менше бачить предмет", а людина, яка "бачить предмет", вже неспроможна "відчувати живопис".
Абсолютизуючи світ власних переживань, В. Кандинський вбачав долю людини у самотності, а отже, вона може звертатися лише до самої себе. Світ внутрішніх суб'єктивних переживань митець втілює у "духовну сутність" трикутників, квадратів, циліндрів, у складну символіку кольорів.
В. Кандинський намагається пояснити кожен колір. Так, "білий колір діє на нашу психіку як велике мовчання, яке для нас є абсолютним", а "зелений колір схожий на товсту, дуже здорову нерухому корову" 4. Жовтий колір у В. Кандинського асоціюється з "духовним теплом", а сірий - "безнадійно нерухомий". Зазначимо, що символіка кольорів не має загальнолюдського значення. Наприклад, у Європі символ смерті - чорний колір, а в багатьох країнах Сходу - білий. Символічне тлумачення зеленого кольору як надії, червоного - як напруження, тривоги, блакитного - як волі або ніжності має, як правило, умовний характер і вузькі регіональні межі.
Сам Кандинський не мав чіткої, цілком
Loading...

 
 

Цікаве