WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві XX ст. - Реферат

Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві XX ст. - Реферат


Реферат на тему:
Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві XX ст.
Розгляд у попередніх розділах історичних закономірностей розвитку мистецтва XIX і попередніх століть переконливо свідчить про панівне становище реалізму в історії художньої культури. Що ж до XX ст., то картина дещо змінилася. Хоч реалізм і залишився провідним творчим методом, проте значні зусилля митців віддаються або формально-технічним пошукам, або дослідженню суб'єктивно-замкненого світу людини. Зазначені тенденції знайшли вияв у запереченні об'єктивних джерел художнього образу, у штучно ускладненій формі, в символіці слова, кольору, звука, позбавлених загальнолюдського змісту, врешті-решт - у руйнуванні традиційної гармонії мистецтва.
Серед нереалістичних художніх напрямів, які складалися на початку XX ст. і мали значний вплив на подальший розвиток мистецтва, слід назвати передусім фовізм, футуризм, кубізм, кубофутуризм. Ці напрями представлені у живописі, скульптурі, поезії, музиці більшості країн Європи, в Росії та в Україні.
У мистецькому житті Європи період кінця XIX - початку XX ст. позначений надзвичайною динамикою, стрімкою зміною поколінь митців, стилів, напрямів. З'являються численні групи й мистецькі об'єднання, кожне з яких проголошує свою творчу концепцію. Утвердження нових принципів у мистецтві набуває "маніфестантного" характеру. Безперечно, що на формування авангардистського руху в мистецтві XX ст. вплинули як науково-технічна революція, яка закладала у свідомість інтелігенції поняття динаміки, руху, нових ритмів, так і філософські ідеї Ф. Ніцше, А. Бергсона, 3. Фрейда та інших всесвітньо відомих теоретиків.
У складному, суперечливому перебігу художніх подій того часу все ж таки можна було знайти своєрідність розмежування між мистецтвом XIX і XX ст. "Осінній Салон" 1905 р. в Парижі, на якому виставив свої роботи Анрі Матісс. Картини А. Матісса - не лише виклик сталим традиціям французького живопису, а й заперечення імпресіонізму, намагання повернутися до яскравих фарб, малюнка, декоративності. З одного боку, А. Матісса починають називати фовістом, тобто диким митцем, з другого ж - визнають як борця за нове мистецтво. А. Матісс, П. Пікассо, А. Дерен, О. Фрієз наповнюють свої картини різким "матеріально відчутним" світлом, починають вивчати мистецтво "варварів" - полінезійців, суданців, дагомейців, аналізують творчу спадщину Поля Гогена, який з таким захопленням ставився до мистецтва примітиву.
З 1906 р. активізувалися творчі зв^язки між митцями Франції і Росії, які дали змогу порівняти художні школи, творчі манери, розуміння новаторства у мистецтві. Цьому сприяла влаштована Дягилєвим восени 1906 р. масштабна виставка російського живопису, на якій представлялися роботи 53 майстрів. Поруч з іконами XVIII - XIX ст., картинами Реріха, Врубеля і Сомова демонструвалося й авангардне мистецтво - "пластичні експерименти" М. Ларіонова і Н. Гончарової. На той час вже можна було говорити про специфічний шлях російського авангарду. Це підтверджують і виставки 1906-1914 рр. у Москві та Києві:, виставка 1908 р. "Ланка" експонувала роботи О. Богомазова, Д. Бурлюка, М. Ларіонова, О. Екстер.
Фовізм А. Матісса був лише першим поштовхом щодо розвитку нереалістичного мистецтва XX ст. З 1909 р. можливості живописного простору почали активно досліджувати французькі митці Пабло Пікассо і Жорж Брак. Паралельно з ними в Італії розроблялася концепція футуризму (від лат. Гиіиге-майбутнє).
П. Пікассо і Ж. Брак сміливо полемізують з А. Матіс-сом щодо ефективності колористичного "вибуху" фовістів і зосереджують увагу на пластичних композиціях, обмежуючи палітру двома - трьома кольорами, перважно чорним, сірим, коричневим. Згодом, у 1911-1913 рр., вони підсумують свої пошуки, проголосивши основні принципи кубізму (від фр. сиЬе-куб). До П. Пікассо і Ж. Брака приєдналися Ф. Леже, М. Дюшан, Ле Фо-кон'є та ін., тобто ті, хто вважав доцільним відображення дійсності за допомогою геометричних пропорцій, хто намагався переосмислити "пластичний світ", хто заперечував "фігуративність" живопису або натуралізм. В основі кубізму лежало бажання художників реалізувати ідею геометризованого зображення дійсності. На становлення цієї ідеї значний вплив мали наукові відкриття кінця XIX - початку XX ст.
Художники-кубісти прагнули перенести в мистецтво об'єктивний, аналітичний метод дослідження світу, яким користується наука. Ні, вони не відмовлялися від основної специфічної властивості мистецтва - відображати об'єктивну дійсність. Але їм найбільше важило - як саме відображати, яку обирати форму.
Кубістичний принцип відображення вів до деформації предметів, пропорцій людського тіла, до розщеплення об'єктів на елементарні геометричні об'єми. Принципи кубізму ігнорували можливість пізнання мистецтвом навколишньої дійсності, можливість відтворення реальної краси. А це означало, що кубізм закликав до пошуку, до розкріпачення таланту митця, відкривав дорогу експериментуванню в доборі й освоєнні нових формально-технічних засобів, які б збагачували художню палітру майстра. Слід зазначити, що у ці роки активно почали розроблятися нові й переосмислюватися старі види і жанри мистецтва взагалі, живопису і скульптури зокрема. З'явилося поняття так званого чистого живопису на відміну від коллажів, "рельєфних" творів, в яких картина "монтується" завдяки різним матеріалам. Більше того, робилися спроби поєднати живопис і скульптуру у жанрі "ассамб-лаж". У 1912 р. Марсель Дюшан шокує публіку, запропонувавши їй "рухливу скульптуру" - велосипедне колесо, встановлене на табуретці. Увагу мистецтвознавців привертають експерименти Гійома Аполлінера: видатний поет прагне поєднати свої "ліричні ідеограми" з візуальним мистецтвом. Вони друкуються у 1918 р., діставши назву "Каліграми".
Подальші творчі експерименти, покликані до життя фонізмом і кубізмом, французькі теоретики намагаються зв'язати з національною традицією. Це надзвичайно цікавий і важливий момент: формально заперечуючи мистецтво минулого, вони не підтримують і космополітичні тенденції. Намагання окремих митців створити у XX ст. загальноєвропейське мистецтво гальмується тими країнами, митці яких досягли певних творчих вершин. Так, відомий теоретик кубізму Альбер Глез підкреслював, що "Франція розглядає твори найсвавільніших митців сьогодення як породження нашої національної традиції"
Становлення футуризму пов'язують передусім з ім'ям італійця Філіппо Томмазо Маринетті (1876-1944 р.). Проте футуризм не можна вважати явищем лише італійським. Вплив футуризму позначився на творчості митців Росії. України. З часу появи першого маніфесту футуристів почалася боротьба за епрюритет у перебудові естетичного середовища". Хто перший - кубізм чи футуризм?
На початку століття з'явилися теоретичні праці, які повинні були обгрунтувати принципи
Loading...

 
 

Цікаве