WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття - Реферат

Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття - Реферат

виходу на вулицю, або в домашньому костюмі (мал. 87 в). першу шили із цупких матеріалів, з відкладним комірцем, підбивали або облямовували хутром, укладали в трубчасті складки; другу - з полотна,батисту або шовку, нерідко обшивали мереживом. Крім вдівго-родянок, жінки майже зовсім не носили плащів, за винятком простої довгої накидки, яку надівали на голову й плечі в негоду (мал. 85 г). Верхнім одягом знаті, головним чином для верхової їзди та полювання, був жіночий окгрелін (мал. 85 в) - завдовжки / до стегон розстібна куртка, з короткими, до ліктів, широкими рукавами, яку одягали " поверх плаття не застібаючи. Важливим елементом жіночого костюма в народі й серед буржуазії залишався фартушок, найчастіше довгий і вузький, який нерідко підбивали й підтикали збоку.
Мал. 86
Схема крою ліфа західноєвропейського жіночого плаття. Друга чверть XVII ст.: а.) перед; б) спинка; в) начеревник-лопать; г). баска лопатями.
Мал. 87
Комірці, горжетка західноєвропейських жіночих платтів. Друга чверть XVII ст.: а) складний напівстоячий відкладний комірець; б) горжетка; в, г, д) короткі пелерини.
Жіноче взуття залишалося переважно такого самого типу, як і на початку століття (мал. 88 а, б). Основним його видом були туфлі на високих (до 8 см) каблуках, які часом заходили далеко під підошви. Форма каблуків була різною - від прямолінійних до конусовидних з невеликим розширенням унизу. У народі носили туфлі з низькими плоскими каблуками. Крім старого типу закритих туфель-черевиків, простих, буденних, характерних насамперед для буржуазії і народних мас, відтоді вперше почали побутувати більш відкриті вирізані фігурні туфлі з перетинками., або сколювані пряжками, або зав'язані стрічками. При цьому носки спочатку зберігалися загострені, дещо підняті догори, а потім - плоскі, видовжені, квадратні. Поряд із звичайними туфлями вдома почали носити так звані пантофлі, тобто туфлі без задників, хоч і на каблуках. Виходячи на вулицю в негоду, поверх туфель, особливо нарядних, нерідко надівали верхнє взуття у вигляді різної глибини півтуфель. Вони мали товсту шкіряну, дерев'яну або коркову підошву. Жіноче взуття почали шити вже із шкіри, хоч зберігалось і матер'яне: у знаті - атласне, в буржуазії - суконне, бархатне. Для нарядних туфель улюбленим був білий колір, але зустрічались і кольорові яскравих тонів; буденні чорні або сірі були популярні серед буржуазії і бюргерства. Прикрашали взуття вишивками барочного рослинного узору різнокольоровим шовком (навіть золотом і сріблом), а також аплікаціями з кольорової шкіри, декоративними розетками спереду (мал. 88 а) або збоку. Вушка бічних лопатей і "язичків" туфель, що сходилися на підйомі, застібали ґудзиками, зав'язували стрічками або сколювали пряжками (мал. 88 б) й аграфами. В буржуазних колах панчохи носили шовкові скравих тонів з перевагою червоних і синіх кольорів. Волосся піднімали ззаду догори й підбирали на потилиці, залишаючи її відкритою. Відповідно до напівстоячих, ще досить високих ззаду комірів, це правило проіснувало майже до половини століття, в усякому разі, до 40-х років. Волосся заплітали в косу різної товщини й густоти і укладали над потилицею кільцем, спочатку плоским, а потім усе вищим, створюючи на маківці конусовидний виступ (мал. 89 в, е). На боках зачіски з'явилися здутості, так звані буфони (мал. 89 а), що великою мірою визначили характер прибирання голови. Ці буфони дуже старанно оформляли шляхом легкої напівзавивки, нагромадження дрібних кучерів у вигляді кілець, укладки численних коротких вертикальних локонів, збивання і начісування волосся, яке щільно прикривало вуха. Доповнювалася зачіска обов'язковим чубком, чітко відмежованим від гладенько зачесаного назад верхнього волосся горизонтальним проділом або валиком. Чубок був або густим, рівно підстриженим, або, пізніше, трохи рідшим, з кількох невеликих завитих кучериків, випущених на чоло (мал. 89 б, д). Плоска, ніби пригладжена й придавлена зверху, здута з боків буфонами з чітко означеною горизонтальною лінією чубка, ця зачіска доповнювала ряд властивих для силуету другої чверті XVII ст. розширень: у плечах, на яких лежав широкий відкладний комірець, у здутих рукавах, у високій, а тому широкій талії. На цьому тлі почала чітко вирізнятись нічим не прикрита шия.
Мал. 88
Західноєвропейське жіноче взуття. Яруга чверть XVII ст.: а, б) туфлі на високих каблуках; в І народна туфля на низькому каблуку.
Мал. 89
Зачіски, комірці західноєвропейських жіночих платтів. Друга чверть XVII ст.: а) плоска зачіска з чубком і буфонами, брижа; б) зачіска з бічними локонами, напіввідкладений комірець; в) зачіска з чубком, буфонами, конусовидним виступом на маківці, подвійний відкладний закритий комірець; г) вигляд зачіски ззаду; д, є) зачіски з бічними локонами., е) голландська зачіска з довгим волоссям ззаду, комірець-косинка; з буфонами, відкладний, напівстодчий комірець, "слинявчик".
У 40-х роках, а в Голландії - іще раніше, бічні здуті буфони робили плоскішими й довшими, поступово замінюючи довгими пасмами, локонами, що нерідко спадали до плечей і цілком закривали вуха та шию. Їх здебільшого підвивали, особливо на кінцях, і часто підв'язували бантами або талантами. При таких зачісках дедалі рідше зверталися до випускання чубків; спереду волосся зачісували на короткий центральний проділ (мал. 89 д). Протягом усього розглядуваного періоду переважали відкриті зачіски. Ширококрисі капелюшки надівали тільки при костюмах для верхової їзди, полювання або подорожей (мал. 90 ж, з). Повсюдно, особливо серед буржуазії, носили чепці (мал. 90 а, б, в), хустки і косинки з білого полотна. Чепці і хустки були дуже різноманітні, видозмінюючись відповідно до місцевих національних особливостей і відмінностей у побуті. У літніх жінок зустрічалися старі форми чепців з напівкруглими надвушними дугами, а іноді й мисом на чолі, у дівчат - невеликі круглі, оздоблені вишивкою і мереживом чепці (мал. 90 б). Серед трудового народу, переважно серед селянок, надавали перевагу хусткам: низько насунуті на чолі, з боків вони спадали на плечі (мал. 90 г), або пов'язані навколо голови кінці їх спускалися на спину (мал. 90 д). Взимку носили косинки з товстих тканин, які щільно прилягали до голови, шиї та щік, і капюшони, підбиті хутром і нерідко зав'язані бантом під підборіддям (мал. 90 е, е), а влітку - вуалетки у вигляді легких косинок із прозорих тканин, накинутих на голову нижче очей. Жіночі капелюшки були переважно ширококрисі: то з трохи нижчими, то з трохи вищими конусовидними наголовками (особливо улюбленими у Голландії), то оздоблені пір'ям, то без будь-яких прикрас і здебільшого чорного кольору. Як і на початку століття, знатні жінки виходили на вулицю в чорних півмасках, бажаючи зберегти інкогніто (мал. 90, є).
Мал. 90. Західноєвропейські жіночі головні убори. Друга чверть XVII ст.; а, б, в) чепці; г, д) народні хустки; е, є) капюшони (е - півмаска); ж, з) ширококрисі капелюшки.
Loading...

 
 

Цікаве