WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття - Реферат

Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття - Реферат


Реферат
на тему:
Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття
Загальна характеристика періоду.
XVII ст. - період пізнього феодалізму, коли мануфактурне виробництво, що зародилося в його надрах ще в попередню добу, продовжувало швидко розвиватися, створюючи вже систему буржуазних відносин - капіталістичний суспільний уклад. У відповідності до цього процесу в Західній Європі перемогла нова форма політичної організації панівного класу дворянства - абсолютна монархія. Абсолютна монархія,- писав К. Маркс,- виникає в перехідні періоди, коли старі феодальні стани занепадають, а з середньовічного стану городян формується сучасний мас буржуазії, і коли ні одна з сторін, що ведуть боротьбу, не взяла ще гору над іншою". У XVII ст. феодально-абсолютистська держава досягла найвищого розквіту, ще зберігаючи в основному своє прогресивне значення організатора об'єднання країни і становлення нації, а також захисника торгово-промислових підприємців. Лише наприкінці століття почала помітніше виявлятися реакційна суть абсолютизму як оплоту феодального ладу і знаряддя гноблення народних мас.
"Класичною" країною розвитку абсолютної монархії і її розквіту в XVII ст. була Франція. Тут у середині століття абсолютна монархія вступила в смугу своєї найвищої могутності. Влада короля стала необмеженою, феодальна знать перетворилася на придворних, а дворянство- на служилий стан, в усьому залежний від королівської ласки. Французька буржуазія була ще слабкою, незрілою і змушена задовольнятися підлеглим становищем у країні, підтримуючи абсолютну монархію. Недаремно типовою фігурою в середовищі французької буржуазії XVII ст. став "міщанин у дворянстві", який прагнув цілковитого наслідування дворянства.
Голландія і Англія, навпаки, в XVII ст. пережили вже буржуазні революції, найраніші в світі: Нідерландська революція спалахнула в другій половині XVI й закінчилася на початку XVII ст. (1609), Англійська революція - в середині XVII ст. (1640-1660). Ці революції були наслідком більш швидкого процесу первісного нагромадження капіталу й розвитку капіталістичного виробництва в обох країнах уже починаючи з XVI ст., через що буржуазія перетворилася на велику самостійну соціальну силу. Обидві революції, підтримувані широкими народними масами і частиною "обуржуїзненого" дворянства, яке взялося до капіталістичного підприємництва, завершилися перемогою буржуазії і сприяли швидкому розвиткові нового, капіталістичного суспільного укладу. Проте жодна з цих революцій не принесла народним масам матеріального добробуту і свободи. Експлуатацію - феодальну було замінено не менш жорстокою експлуатацією капіталістичною.
В обох країнах перемога була неповною. В Англії буржуазія, налякана наростанням народної революції, пішла на компроміс з абсолютною монархією і змушена була поділити владу із земельною аристократією. Цей компроміс був остаточно закріплений після спроби відновити абсолютизм під час реставрації Стюартів (1688-1689) у вигляді обмеженої парламентом конституційної монархії. Голландія, хоч і перетворилася на республіку, але владу в країні було захоплено реакційною олігархією купців, яка підтримувала союз із дворянством і проводила антидемократичну політику.
В обох країнах трудящі народні маси - основна рушійна сила революції - не змогли скористатися з плодів перемоги, і їхнє економічне становище мало чим відрізнялося від становища народних мас у країнах, де неподільну владу маг абсолютизм. Соціальні контрасти в XVII ст. стали ще гострішими: в середовищі панівних класів продовжувала зростати розкіш, а особа короля і весь його двір оточені були небаченими розкошами і пишнотою, які мали репрезентувати необмежену королівську владу з ореолі величі і блиску. Так, наприклад, фаворит Людовіка XIII Сен Марс мав у своєму гардеробі 300 пар взуття. Під час одного з парадних виходів французького короля Людовіка XIV його костюм був прикрашений діамантами, що коштували 14 мільйонів золотих ліврів. За королем і придворними пнулась і решта дворянства й почасти буржуазія (за винятком суворих пуритан), яка була не від того, щоб похизуватися своїм зростаючим багатством.
На житті європейських народів у XVII ст. дуже гостро відбивалися війни, які залишили глибокий слід у їхньому побуті. Тридцять років (1618-1648) тривала війна, що охопила майже всі великі країни Європи. У другій половині XVII ст. велися нескінченні торгово-економічні війни і збройна боротьба за панування в Європі і па морях. На початку XVIII ст. (1701-1713) спалахнула війна "за іспанську спадщину", в яку знову було втягнуто всі провідні європейські держави. Ці війни, так само як і нерівномірний економічний розвиток деяких країн, призвели до значних змін у співвідношенні сил найважливіших держав Західної Європи. Франція у другій половині XVII ст. стала гегемоном на континенті, тією чи тією мірою поширюючи свій вплив на інші країни. Іспанія в XVII ст., навпаки, швидко втрачала своє колишнє провідне становище в Європі, а на початку XVIII ст. остаточно перетворилася на другорядну державу. Тимчасово (приблизно до початку XVIII ст.) в ряди великих європейських держав висунулася Швеція. Голландія ж стала "зразковою капіталістичною країною XVII століття" ще в першій його чверті, зберігаючи своя панівне становище на морях і торгово-промислову перевагу до останньої чверті XVII ст., коли вона поступово почала втрачати свої позиції. На кінець XVII ст. найрозвиненішою промисловою країною стала Англія, в якій після революції швидко зростала капіталістична економіка.
Характерною рисою абсолютизму XVII ст. став міцний його зв'язок з католицькою реакцією - вірним оплотом феодальних відносин,- яка перейшла в контрнаступ проти реформаторських вчень. На противагу католицизмові, реформаторські секти, й особливо кальвіністи, підтримували нові буржуазні домагання.
Відповідно до особливостей суспільно-економічного розвитку Західної Європи в XVII ст. видозмінювалось і мистецтво. Поступово формувався новий художній стиль, тісно пов'язаний з піднесенням абсолютної монархії, а також, почасти, і з контрнаступом католицизму, стиль зародився в папському Римі, а потім дуже поширився (головним архітектурі й прикладному мистецтві) в багатьох європейських країнах. Він дістав назву бароко, що означає - "незвичайний", "дивовижний", оскільки художні принципи стилю незвично порушували усталені принципи й традиції мистецтва Відродження. Переслідуючи в основному мету прославлення абсолютизму й могутність централізованої національної держави, звеличення особи короля і панівного класу- дворянства, намагаючись підтримати мистецтвом авторитет верховної церкви створенням навколо них ореолу пишноти, блиску й розкоші, стиль б мав вразити, схвилювати уяву глядача. Для цього він вдавався до підвищеної динамічності пластичних форм, до емоційної піднесеності й насиченості образів, до патетичної і навіть екстатичної виразності, до надмірної декоративності, пишноти, нагромадження різних прикрас, до посилення
Loading...

 
 

Цікаве