WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Що означає поняття «естетика»? - Реферат

Що означає поняття «естетика»? - Реферат

був настільки значним, що він отримав прізвисько "чудотворець". Емпедокл - автор двох філософських творів: "Про природу" та "Очиїцення" якомога повніше розкритися грецькому авторові. По-друге, творчість Ксенофана сприяла подальшим розробкам як у сфері філософії, так і в поетичній творчості.
Ще одним яскравим прикладом впливу ідей Піфагора на грецьку культуру є творчість ПОЛІКЛЕТА (V ст. до н. е.) - скульптора і письменника. Ідеї Піфагора він намагався використати як у розробці проблем художньої творчості, так і в практиці створення скульптур. Цікаво, що Поліклет і свою теоретичну роботу, і скульптуру назвав "Канон", підкреслюючи цим нерозривність теорії і практики в позиції митця.
Спираючись на піфагорійську "філософію чисел", Поліклет розробив регулятивні норми зображувальної діяльності скульптора, шляхи втілення фізичного стану конкретного живого тіла, симетрію, співмір-ність його частин. Математичні вимоги щодо конкретного скульптурного твору Поліклет намагався співвідносити із загальними законами пропорційних відношень Космосу.
Становленню перших естетичних уявлень сприяли також ті теоре-тики, які розробляли проблеми філософії, естетики, мистецтва з дещо інших позицій, ніж ті, які запропонували Піфагор та його послідовники.
У контексті аналізу предмета естетики заслуговує на увагу точка зору АЛКМЕОНА (перша половина V ст. до н. е.) - видатного лікаря і натурфілософа. Вважають, що Алкмеон був першим ученим Стародавньої Греції, який розмежував мислення і відчуття. Він стверджував, що сприйняття - це складний процес руху від почуттєвих нервів до органів чуття, а далі - до мозку.
Почуття були об'єктом теоретичного інтересу й Емпедокла, який зазначав, що як нижчий рівень почуття існують відчуття, які підкоря-ються принципу "подібне пізнається подібним", а єдність відчуття - почуття вже формують більш широкі сили - Любов і Ворожнечу. Ці сили Емпедокл визнавав як нематеріальні, однак просторово визначені. Поперемінні переваги тієї чи іншої сили обумовлюють циклічний хід світового процесу.
Особливого значення Емпедокл надавав людському оку, яке, на його думку, складається з двох частин: вогню і води. Сприймання предметів відбувається завдяки тому, що вогонь і вода з ока через пори виходять назовні й стикаються із зовнішнім "струмом" - відбитками предметів. Отже, споглядання речей - це не пасивний стан ока, а його активна діяльність. Аналіз специфіки "бачення" світу вплинув на інтерес Емпедокла до кольорової символіки, що стимулює емоційне переживання: вогонь дає змогу сприймати білий колір, а вода - чорний. Емпедокл не лише продовжує попередню традицію вивчення природи і значення чуттів, а й оперує таким поняттям, як "катарсис" (очищення), і наголошує на морально-етичній природі процесу очищення.
Слід зазначити, що подальша розробка катарсису (а це поняття згодом набуло особливої теоретичної ваги в естетиці) пов'язана з іменами Арістотеля, Вінченцо Маджі, який у 1550 р. зробив коментарі до "Поетики" Арістотеля, П. Джаколіні, автора роботи "Про очищення трагедії" (1586) та ін.
Катарсис з часом набув надзвичайно широкого тлумачення і розглядався як засіб морального перевиховання людини, як отримання естетичного переживання в процесі її морально-етичного удоско-налення. Сьогодні існують релігійні та медичні концепції катарсису. Водночас значна увага приділяється суміжним поняттям: "страх", "відчай", "афект", "співчуття" тощо.
Вивчаючи найдавніші етапи становлення предмета естетики, важливо зрозуміти, що вже на початку історії науки були вироблені поняття, які охоплювали об'єктивні процеси. Ці поняття закріплювалися, отримували подальше теоретичне осмислення і поступово формували понятійний апарат естетики.
У III ст. до н. е. теорія чуттів набуває завершеного для свого часу викладу у працях яскравого представника перипатетичної школи ТЕО-ФРАСТА (бл. 370 - 288 чи 285 до н. е.). "Почуттєва" спрямованість поглядів філософа властива його праці "Про відчуття", дослідженням "Про благочестя" та "Етичні характери". Впродовж десятиліть перипатетична школа об'єднувала чимало теоретиків, наукові інтереси яких сягали від теорії музики (Арістоксен), історії і теорії держави (Дікеарх) до фізики та астрономії (Стратон з Лампсака та Арістарх Самоський). Широта наукових інтересів була властива і для Теофраста, який передусім цікавився конкретною людиною. Свідченням цього є намагання вченого створити універсальний каталог людських харак-терів, які найповніше відбивали б вдачу людини. Теофраст описує звички, манеру поведінки підлабузника, скнари та ін. Він намагається визначити риси, які передавали б характер відчайдушної людини і людини дріб'язкової, забобонної і неохайної та ін. Цей своєрідний каталог містить більше ніж ЗО типів. Слід зауважити, що ця робота мала значний вплив на художню творчість тогочасних письменників, які користувалися психологічними характеристиками Теофраста.
При аргументації ролі почуттів у формуванні предмета естетич-ної науки привертає увагу і правило "золотого перетину".
Правило "золотого перетину" - геометричне, математичне співвідношення пропорцій, за якого ціле так відноситься до своєї більшої частини, як більша до меншої. У геометризованій формі цей принцип мав вигляд співвідношення 5:8=8:13=13:21=21:34...
Давньогрецькі вчені вважали, що будь-яке тіло, предмет, геомет-рична фігура,співвідношення частин яких відповідає такій пропорції, відмічені пропорційністю, справляють приємне зорове враження. Пар-фенон Стародавньої Греції, мармурові колони якого ділять увесь храм за принципом "золотого перетину", - чи не найпереконливіший зразок його практичного застосування.
Слід також враховувати, що теоретико-практичний інтерес до "золотого перетину" не обмежується давньогрецькою естетикою. Наприклад, в епоху Відродження правило "золотого перетину" роз-глядалося як обов'язковий закон архітектури, живопису і скульптури. Теоретики й митці епохи Відродження намагалися знайти "абсолют-ну", "ідеальну" геометричну основу краси. Типовим при цьому є трак-тат відомого італійського математика ЛУКИ ПАЧОЛІ (бл. 1445- 1509) "Про божественну пропорцію". Теоретик стверджував, що правилом "золотого перетину" визначається естетична цінність "усіх земних предметів".
Віддаючи належне правилу "золотого перетину", слід зазначити також помилковість його абсолютизації, адже сліпе слідування "гео-метризованій" красі механізує це складне поняття; пропорція заради пропорції знижує змістовну сторону краси, формалізує її.
Водночас звернення до правила "золотого перетину" потрібне для того, щоб наголосити на значенні зору в формуванні естетичного почуття. Відомо, що існує кілька гіпотез, які пояснюють, чому саме співвідношення 5 : 8 є основою тлумачення (математичного) про-порцій. Серед різних гіпотез виділимо точку зору, згідно з якою про-порція 5 : 8 збігається з перетином горизонтального і вертикального кутів погляду людини обома очима. Ця гіпотеза дає змогу стверджу-вати, що свідомо чи інтуїтивно греки дійшли до "золотого перетину" через природжені можливості людського ока, і природа "подарувала" людині прямий і безпомилковий шлях до відчуття пропорцій і гармонії.
Пояснення поняття "естетика", розгляд процесу становлення пер-ших естетичних уявлень показують, наскільки самобутньою виявилася сфера людських почуттів, наскільки специфічною може бути реакція людини на навколишню дійсність, на природу, що її оточує, на талановитий мистецький твір. Усе це аспекти естетичної науки, виді-лення предмета якої відбувалося поступово. І хоча межі предмета на перших етапах розвитку науки окреслені досить нечітко, проте "серце-вина" власних проблем науки, яка формується, вже існує. Для естетики проблема чіткого обмеження предмета була особливо важливою, адже естетичне виявляється в усіх сферах людської діяльності.
У наступних розділах реконструюється подальша історія естетики, напрацювання нею нових понять, її місце в структурі суміжних наук.
ДОПОМІЖНА ЛІТЕРАТУРА
Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. - М., 1985.
Міфи Давньої Греції. - К., 1980. Мифологический словарь. - М., 1985.
Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. - К., 1989.
Словник античної міфології. - К., 1985.
Фрагменты ранних греческих философов. - М.,
1989. - С. 5-17.
Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний
аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. - К.,
1992. - № 35.
Эстетический смысл "золотого сечения" // Филос.
науки. - 1983. - № 3.
Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила //
Античная культура и современная наука. - М., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве