WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Специфіка розвитку науки в умовах кінця XVIII–XIX століття - Реферат

Специфіка розвитку науки в умовах кінця XVIII–XIX століття - Реферат

форми стимулюють розвиток видів мистецтва:
архітектури, скульптури, живопису, музики, літератури (епосу, лірики, драми). Критерієм побудови такої системи він вважає співвідно-шення між художнім змістом і його втіленням. У символічній формі мистецтва зміст ще не знаходить адекватної форми вираження. Класична форма - це гармонія змісту і форми, а романтична - руйнування гармонії, нівелювання змісту, гіперболізація ролі та значення форми. Аналізуючи романтичну форму розвитку мистецтва, Гегель стає на суперечливу позицію. З одного боку, він твердить, що митець може відображати все, в чому людина здатна відчувати себе як на рідному грунті, а з іншого - абсолютному духові, який тяжіє до єдності суб'єкта й об'єкта, необхіднозвільнитися від змісту і форми, властивих скінченому, а таке звільнення можливе на новій стадії розвитку абсолютного духу - релігії.
Надаючи художнім почуттям особливого значення, Гегель ставив ще одну мету: довести, що вони стимулюють розвиток релігійних по-чуттів. Це помилкове твердження призводить до переоцінки ролі релігії в житті суспільства. Гегель підносить релігію до своєрідного ступеня пізнання, а поєднання віри зі знанням дає йому змогу поставити ре-лігію над мораллю.
Гегелівська ідея зв'язку естетики і прекрасного набула розвитку у теоретичних пошуках російського письменника М. Г. ЧЕРНИШЕВ-СЬКОГО (1828-1889), який визначав предмет естетики через поняття прекрасного. Проте Чернишевський не обмежував предмет естетики сферою мистецтва, а наполягав на здатності цієї науки до всеосяжності життя. Така позиція чітко простежується у спробах філософа визначити прекрасне як життя. Прекрасне, за Чернишевським, може виявитися в різних сферах життєдіяльності людини. Авторитет Чернишевського закріплює на російському грунті розуміння естетики через ідею прекрасного.
Особливої уваги заслуговує філософсько-естетична позиція німецького філософа Ф. В. Й. ШЕЛЛІНГА (1775-1854), зокрема прочитані ним в Ієні та Вюрцбурзі лекції з філософії мистецтва, в яких він аргументує думку про художню творчість та естетичне споглядання як вищі ступені розвитку абсолюту. Шеллінгу близький романтико-ірраціональний погляд на світ, який дає право говорити про нього як про спадкоємця ієнських романтиків, зокрема Ф. Шлегеля і Новаліса (справжнє ім'я Ф. Харденберг). Зміни у поглядах Шел-лінга пов'язані з 1814-1817 рр., коли філософ зближується з теософськими, релігійно-містичними спрямуваннями. Ще у 1803 р. в роботі "Філософія і релігія" Шеллінг визначає абсолют як бога, як нескінченну пер-шооснову. На початку 40-х років Шеллінг вже виступає як виразник
аристократично-клерикальних кіл Німеччини, як свідомий пропагандист містико-теософських ідей.
У 1802-1805 рр. Ф. Шеллінг працює над "Філософією мистецтва" - теоретичною роботою, в якій систематизація естетичних знань втілюється у філософську естетику. Він поділяє світ на ідеальний і реальний. Мистецтво є вищою формою ідеального світу, і водночас воно здатне поєднувати ці два світи.
Підкреслюючи складність, неоднозначність і суперечливість поглядів Шеллінга, не можна не визнати силу їх впливу на світорозуміння інтелігенції Європи як у другій половині XIX ст., так і в умовах XX століття.
На межі XIX і XX ст. значний інтерес викликала позиція КАРЛА МАРКСА (1818-1883) щодо естетичної науки. Пізніше, після жовтневої революції 1917 р., марксистська позиція зумовлювала розвиток радянської естетичної науки і була прийнята в багатьох країнах Європи і Азії соціалістичної орієнтації.
У теоретичних рукописах 1844 р. і "Німецькій ідеологи" (1845) К. Маркс, досліджуючи процес становлення людини як соціального суб'єкта, головну увагу приділив аналізові механізму формування її особистісного ставлення до дійсності. При цьому значна роль відво-диться створеному предметному світу як "реальній" природі людини, в якій відбувається її життєдіяльність. К. Маркс вбачав нерозривний зв'язок створеного трудовою діяльністю предметного світу й особистісних характеристик людини. Перетворюючи природу відповідно до своїх потреб, людина змінює свою природу, "напрацьовує" такі здібності, таке ставлення до навколишнього світу, які дають їй змогу творити "за законами краси". Матеріально-духовний світ, в якому живе і діє людина, є відображенням її сутнісних сил. Водночас сам світ матеріальних і культурних цінностей, створених попередніми поколіннями, є основою для діяльності наступних поколінь.
Людина, як відомо, є чуттєвою істотою і її взаємодія із світом здійснюється передусім завдяки чуттєвому спілкуванню.
Утім, слід наголосити, що здатність до чуттєвого сприймання світу забезпечується не простим фактом наявності у людини чуттів, а формуванням такої спроможності в акті чуттєвого споглядання, що стимулює до розпредмечування суспільного смислу предмета чи явища. Такий розвиток специфічного потенціалу чуттєвості К. Маркс визначив як перетворення людського почуття на "теоретичне". Людина в своєму індивідуальному розвитку, поведінці, діяльності спирається, по суті, на досвід попередніх поколінь, закріплений у формах культури. К. Маркс підкреслював соціальну, практичну природу людського чуттєвого ставлення до дійсності і вважав, що існування п'яти зовнішніх чуттів - це результат всієї попередньої історії.
У межах марксистської філософської концепції естетика визначається як наука, що вивчає природу, функції, загальні закони і закономірності естетичної діяльності людини і суспільства. Таке визначення предмета естетики не виключає з предмета науки мистецтво, адже воно е специфічною формою естетичної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. - М., 1985.
Міфи Давньої Греції. - К., 1980. Мифологический словарь. - М., 1985.
Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. - К., 1989.
Словник античної міфології. - К., 1985.
Фрагменты ранних греческих философов. - М.,
1989. - С. 5-17.
Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний
аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. - К.,
1992. - № 35.
Эстетический смысл "золотого сечения" // Филос.
науки. - 1983. - № 3.
Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила //
Античная культура и современная наука. - М., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве