WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Естетика Відродження - Реферат

Естетика Відродження - Реферат


Реферат на тему:
Естетика Відродження
Загальний період Відродження датується від останньої третини ХІП до кіния XVI ст. В окремих країнах Відродження тривало до початку XVII ст.
Важливим періодом у розвитку європейської естетики була доба Відродження (від франц. Кепаікзапсе - відродження). Залежно від історичних умов конкретної країни ренесансні процеси виявлялися з певними відмінностями. Найпослідовніше еволюція Відродження відбувалася в Італії, де чітко вирізняються конкретні етапи:
З епохи Відродження починається становлення сучасної науки, передусім розвиток природничого знання. Своєрідними джерелами наукового процесу епохи Відродження були, по-перше, антична культура, філософія, ідеї античних матеріалістів - натурфілософів, а по-друге, східна, зокрема арабська, філософія, наука, яка у XII-XVIII ст. збагатила Західну Європу знаннями у природничій сфері.
Естетика Відродження, як і філософія цього періоду, зумовлена розвитком товарного виробництва, торгівлі, розквітом міської культури на межі XIV-XV ст. Як уже зазначалося, епоха Відродження починається в Італії, а пізніше охоплює більшість країн Європи. У цей період виникає професійне мистецтво, відбувається остаточний розрив мистецтва і ремесла, повністю визначається поняття "ремесло" - досконале знання справи, якою людина займається, ремесло - це шлях до професіоналізму. В умовах Відродження формується зв'язок "ремесло - професіоналізм - творчість", вияв якого досить чітко простежується у науковій діяльності та в художній творчості. Особливий інтерес у цьому аспекті викликають роботи ЛЕОНА БАТПСТА АЛЬБЕРТІ (1404-1472) - науковця, теоретика мистецтва італійського Відродження, теоретичні розробки ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ (1452-1519) - італійського митця, інженера, архітектора, філософа й теоретика мистецтва, природодослідника, який утілив у собі універсальний геній епохи Відродження, МІКЕЛАНДЖЕЛО БУОНАРРОТІ (1475-1564) - видатного італійського скульптора, живописця, поета, представника Високого і Пізнього Відродження, АЛЬБРЕХТА ДЮРЕРА (1471-1528) - німецького живописця, теоретика мистецтва, наивідомішого представника німецького Відродження.
Досить згадати про наукові розробки в царині механіки, оптики, хімії, що пов'язані з ім'ям Леонардо да Вінчі; про винахід друкарсько-го верстата, компаса, про геліоцентричну концепцію Міколая Коперника, про географічні відкриття Христофора Колумба, Васко да Гами та Фернана Магеллана; про досвідний метод наукового пізнання Френсіса Бекона; про морально-етичну безкомпромісність Джордано Бруно, щоб усвідомити велич Відродження, його особливе місце в історії людської цивілізації.
В естетиці Відродження наголошується на ролі людини як у реальному житті, так і в мистецтві. Значно поширюється проблематика науки, відбувається активна взаємодія естетичного і мистецтвознавчого підходів до дійсності, мистецтва, звертає увагу зацікавлене ставлення, наприклад, Леонардо да Вінчі до проблеми кольору, перспективи, за-конів просторового зображення: "Предмет, що віддаляється від ока, втрачає у величині та барвах стільки, скільки він набуває на відстані".
Специфіка естетики Відродження полягає і в тому, що саме у цей час відбувається поступовий розподіл естетики й теорії мистецтва. Лише необхідність глибокого зв'язку між науковими знаннями і мис-тецькою практикою сприймалася представниками Відродження як шлях до істинного, об'єктивного відбиття дійсності мистецтвом. Такерозуміння зв'язку наукового знання та мистецтва найбільш чітко ви-словлене Леонардо да Вінчі: "Вивчай спочатку науку, а потім звернись до практики, народженої цією наукою".
Слід зазначити, що теоретики доби Відродження не обминали найскладніших проблем естетики, зокрема проблеми прекрасного, специфіки художньої творчості, естетичного ідеалу тощо. На їхню дум-ку, краса, прекрасне, ідеал є свідченням естетичної наповненості реального світу, природи, людини. Естетичне, за одним з теоретиків цієї доби Лоренцо Валла, стимулюється людськими чуттями, передусім зором, слухом. Орієнтація на чуттєві можливості людини, на красу її реального земного життя дала змогу добі Відродження поступово сформувати свій ідеал - яскрава, сильна, непересічна особистість, яка прагне досконалості, щастя через саморозвиток, самовдосконалення, реалізацію творчих можливостей. Людина нової доби - натура активна, навіть титанічна за своїм інтелектуальним та емоційним потенціалом.
Важливе місце в історії ренесансної естетики посідають проблеми теорії мистецтва. Слід зауважити, що і Леонардо да Вінчі, і Альбрехт Дюрер, і нідерландський мистецтвознавець Варель ван Мандер
продовжують розвивати запропоновану Арістотелем тезу про мистецтво як наслідування природи ("мімесис"). Так, Дюрер стверджує, що, чим точніше твір мистецтва відповідає природі, тим і [він] здається прекраснішим: "Не фантазуй ніколи, що ти можеш зробити що-небудь краще, ніж та творча сила, яку бог надав створеній ним природі".
Думки, близькі до висловлювання Дюрера, можна зустріти в ро-ботах практично всіх теоретиків доби Відродження. Так само найпоши-ренішою точкою зору цього періоду є визнання живопису "найгідні-шим і найрозумнішим" видом мистецтва, а інші мистецтва - музика, архітектура - мають підкорятися вимогам живопису. Така висока оцінка живопису багато в чому зумовлювалася переконанням представників Відродження, що мистецтво повинно спиратися на принципи реалізму, а живопис найбільш виразно втілював уявлення про реалізм.
Оцінюючи естетику доби Відродження, слід враховувати, що вона, як і всі інші гуманітарні науки, спиралася на принципи гуманізму (від лат. Ьита-пия - людський, людяний) - головну ідеологію епохи Відродження, світське вільнодумство тієї доби. Започаткований у середині XIV ст. прогресивними мислителями Італії, гуманізм швидко поширюється всією Європою й стає визначальною течією у тогочасному духовному житті. Він проголошує людину найвищою цінністю, утверджує її здатність до пізнання і творчої діяльності. У широкому тлумаченні гуманізм - це прогресивний напрям у суспільній думці, ознаками якого є захист гідності людини, її свободи й права на всебічний, гармонійний розвиток.
ЛІТЕРАТУРА
Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. - М., 1985.
Міфи Давньої Греції. - К., 1980. Мифологический словарь. - М., 1985.
Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. - К., 1989.
Словник античної міфології. - К., 1985.
Фрагменты ранних греческих философов. - М.,
1989. - С. 5-17.
Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний
аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. - К.,
1992. - № 35.
Эстетический смысл "золотого сечения" // Филос.
науки. - 1983. - № 3.
Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила //
Античная культура и современная наука. - М., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве