WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Естетика Візантії - Реферат

Естетика Візантії - Реферат


Реферат на тему:
Естетика Візантії
Розвій візантійської естетики пов'язаний з IV-VI ст. Спираючись на надбання естетики античності, зокрема на основні ідеї неоплатонізму Плотіна, візантійська школа набула рис самобутності й оригінальності. Згодом саме естетика Візантії становитиме основу середньовічної естетики і активно впливатиме на художню культуру Київської Русі, Європи, Грузії, Вірменії.
Неоплатонізм - філософське вчення, яке склалося у III ст. і активно розвивалося до VI ст. Неоплатонізм - це спроба реставрації античної філософії і грецької міфології. Засновником цього напряму був римський філософ Плотін (III ст. н. е.}, який намагався об'єднати у новому філософському вченні ідеї Платона. Арістотеля та піфагорійців.
Естетичну проблематику послідовно розробляли Григорій Нись-кий, Іоанн Златоуст, Псевдо-Діонісій Ареопагіт. Зазначимо, що їх цікавили не лише проблеми краси і прекрасного - вже традиційні для естетики того часу, а й проблеми образу, символу, значення слова, його внутрішній зміст. Особливу увагу вони приділяли аналізові ролі кольору, звуку в становленні художньої цінності твору мистецтва.
Визначивши бога як джерело краси, візантійці розробляють ідею універсуму - системи образів, символів, знаків, які пов'язують людину з богом. Наголос при цьому робився передусім на чуттєвій природі людини, яка повинна мати високий рівень розвитку культури сприймання кольору, звуку, відчуття форми предмета. На думку ПСЕВДО-ДЮНІСІЯ АРЕОПАПТА (V чи поч. VI ст.), передача "вищого знання" - від бога до людини - відбувається через "світлодаян-ня" - чуттєві символи, певні зображення, музичні звуки, мелодії, кольорові поєднання. Саме вони формують мистецький твір, і окремим особистостям властиве "бачення", тобто вміння дешифрувати світлові імпульси. Краса як причина гармонійності всього існуючого в світі абсолютно трансцендентна (від лат. ігапзсепсіепз - той, що виходить за межі).
Серед візантійських теоретиків привертає увагу постать ІОАН-НА ДАМАСКІНА (675-753), який відомий насамперед як релігійний діяч, борець за незалежність церкви від держави і водночас як письменник, автор нарисів з філософії, риторики, мистецтва. Йому належить робота "Про дев'ять муз і сім вільних мистецтв", в якій він, по суті, намагався побудувати приблизну структуру видів мистецтва і видів творчої діяльності людини. До перших він відносить іконопис і музику, до других - риторику і граматику. Силою, яка стимулює мистецьку діяльність, Дамаскін вважав красу. Сама краса, як і безпосередньо творчий процес у мистецтві, має, на його думку, божественну обумовленість.
Драматично складається доля візантійської естетики в XIII- XV ст. - періоді зіткнення гуманістичних ідей з реакційно-містичною школою ісихастів.
Ісихазм (від грец. Некуспіа) - спокій, мовчання, зреченість. У широкому значенні ісихазм - це етико-аскетичне вчення про шляхи єднання людини з богом через "очищення серця" сльозами і самоконцентрацію свідомості.
ГРИГОРІЙ ПАЛАМА (1296-1359), який очолював візантійських ісихастів, наполягав на "звільненні від пізнання", пропагував ідею примату внутрішньої свідомості, їсихасти пропагували аскетизм, свідоме зречення життя. Єдиними можливими формами пізнання проголошувалися молитва, релігійно-містичне споглядання. Щодо конкретної людини, то її ісихасти орієнтували на повну покору богу. їсихасти, спираючись на постулати свого вчення, гальмували розвиток візантійської культури.
Особливе місце в естетиці Візантії займає розробка естетико-мистецтвознавчих функцій ікони та правил зображення бога. Для вирішення цієї проблеми вводяться такі поняття, як "канон", "умовність", "лаконізм", "декоративність", а мистецтвознавчий аспект починає переважати у розумінні предмета естетики.
§ 7
ЕСТЕТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Київська Русь охоплює складний історичний період між IX-XIII ст. У 882 р. дві великі східнослов'янські держави Куявія та Славія об'єднуються в одну - Київську Русь. Проте остаточно процес об'єднання слов'янських племен в єдиній державі завершується лише в Х ст., коли до Київської Русі приєднуються землі кривичів, в'ятичів, радимичів і східних сіверян.
Становлення естетичних уявлень Київської Русі обумовлене передусім міфопоетичною свідомістю давнього слов'янства, своєрідним "творчим діалогом" цієї свідомості з візантійським християнським світоглядом. Цей діалог дослідники називають "двовір'ЯМУ> і, спираю-чись саме на цю самобутню ситуацію, утверджують специфіку діалогу культур, діалогу язичницької і християнської свідомості.
Х-XII століття - це час розвою Київської Русі. Естетичні ідеї цього періоду відбиті у філософсько-богословських текстах "Ше-стиднева" Іоанна Дамаскіна, Ізборниках 1073 і 1076 рр. та ін.
Слід зазначити, що Ізборник 1073р. вважається найдавнішою датованою збіркою, яка містить близько 380 статей з філософії, історії, географії, медицини, написаних щонайменше 40 авторами. Дослідники вважають, що Ізборник використовувався і як підручник для дітей, а це обумовлювало необхідність аналізувати питання виховання і етикету.
Привертає увагу стаття Ізборника 1073 р. "Про лице", яка свідчить, що у процесі виховання наголошувалося на значенні індивідуальних якостей людини, на втіленні у міміці, рисах обличчя "свого вияву":
"Лице є те, що своїми властивостями
Loading...

 
 

Цікаве