WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Давньогрецька естетика - Реферат

Давньогрецька естетика - Реферат

передає благо людині. Це формальна функція, і високий зміст творчості втрачається.
Ще однією дискусійною проблемою є спроба Платона визначити суб'єкт в естетиці. Це і мисляча споглядальна людина, і світ абсолютної ідеї, і душі, які здатні пізнавати сутність. Визнавши, що універсальна краса створена богом, а прекрасні предмети лише недосконала копія універсальної краси, Платон констатує у творі-діалозі "Гіппій Большій": "Прекрасне - трудно".
Творча спадщина Платона традиційно осмислюється передусім як надбання в галузі філософії і філософських наук, зокрема естетики. Проте значний інтерес до спадщини Платона виявляють і літературознавці, досить високо оцінюючи Платона-письменника, його знання міфології і давніх легенд. Художня практика Платона-пись-менника свідчить, що він мислив не тільки абстрактними категоріями, а й конкретними пластичними образами, виразно окреслював характери, майстерно компонував сцени, натхненно й точно малював пейзаж.
Безперечно, що ті чи інші ідеї Платона або якогось іншого давньогрецького філософа можуть бути об'єктом критичного аналізу. Проте слід пам'ятати і те, що давньогрецька філософія подарувала людству широко освічених теоретиків, пройнятих глибокою зацікавленістю в опануванні навколишнього світу. Тому історична відстань від епох їхнього життя не повинна розмити їхнійлюдський образ.
Вершиною античної естетики називають теоретичну спадщину Арістотеля, а саме його роботи "Поетика", "Риторика", "Політика", "Метафізика", "Етика", що висвітлюють широке коло естетичних проблем.
У теорії Арістотеля також простежується захоплення Космосом - носієм гармонії, порядку, довершеності, а естетичне пізнання і мистецтво він розглядає як відображення світової гармонії. Арістотель вперше дав розгорнуту структуру естетичних категорій, запропонував
АРІСТОТЕЛЬ
(384-322 до н. е.) - видатний філософ Стародавньої Греції. Народився у грецькій колонії Стагіра у Фракії. Пізніше Арістотель отримав прізвисько Стагірит. Батько Арістотеля був лікарем македонського царя і мав змогу дати сину блискучу освіту. У 367 р. до н. е. Арістотель оселився в Афінах і почав навчатися в "Академії" Платона, де він пробув 20 років, аж до смерті свого вчителя. У 343 р. до н. е. філософ був запрошений вихователем до сина македонського царя Александра - майбутнього славетного полководця. У 335 р. до н. е. Арістотель повернувся до Афін і заснував філософську пери-патетичну школу (від грец. регіраіео - прогулююся). Під час читання лекцій Арістотель прогулювався зі своїм учнем, тому школа дістала таку назву. Вона проіснувала кілька століть. Після смерті Арістотеля майже 34 роки цією школою керував Теофраст.
власне розуміння прекрасного, трагічного, комічного. Серед значних теоретичних досягнень філософа - обгрунтування основного принципу творчої діяльності митця - "мімесису" - наслідування дійсності. Арістотель вважав, що мімесис властивий людині з дитинства. Саме цим - здатністю до наслідування - людина відрізняється від тварин. Через наслідування людина набуває перші знання, навички. Результати наслідування викликають захоплення, почуття задоволення, адже у них наявне впізнавання.
Поняття "мімесис" пізніше було трансформоване у розробку пізнавальної та емоційної функцій мистецтва, адже, на думку Арістотеля, наслідування не лише стимулює впізнавання, а й породжує почуття задоволення, стимулює уяву. Саме ця властивість мімесису була використана як своєрідний зв'язок для введення образно-символічної концепції у середні віки.
Естетичні погляди Арістотеля пов'язані не лише з етичною проб-лематикою, а й з педагогікою, елементами психології, мистецтвознавством;
він розглядав мистецтво через нові координати - роди й жанри. Видова специфіка мистецтва також є наслідком можливостей мімесису через надзвичайно широкий арсенал засобів: звук, фарбу, слово, відчуття форми. Якщо теорія творчості Платона наголошувала на містичних, позареальних стимулах обдарованості, то твір Арістотеля
"Поетика" закликав до узагальнення художнього досвіду, його передачі іншим у процесі виховання, освіти.
Слід зазначити, що теорія Арістотеля завжди спиралася на аналіз конкретних художніх творів. Учений посилався на практику видатних митців, найчастіше на Гомера та Софокла.
Дослідники творчої спадщини Арістотеля вважають, що він присвятив Гомерові кілька спеціальних праць, а для свого вихованця Александра Македонського відредагував "Іліаду".
Порівнюючи творчість історика і поета, Арістотель віддає перевагу поетові: "Історик говорить про те, що справді сталось, а поет - про те, що могло б статися. Тому поезія має більш філософський і серйозний характер, ніж історія. Поезія говорить більше про загальне, а історія - про окреме".
Естетична спадщина Арістотеля пройнята глибокою повагою до художньої творчості, до митця. Значне місце у теоретичних розробках філософа займає процес дослідження нових естетичних понять і подальше теоретичне обгрунтування вже існуючих або використання їх саме для аналізу естетичних явищ. Це стосується не лише мімесису (наслідування), калокагатії (гармонія зовнішнього і внутрішнього), а й катарсису (очищення). Арістотель залучає до аналізу естетичних проблем такі поняття, як "канон" - система норм і правил у розвитку мистецтва; "гедонізм" - насолода, наголошення на чуттєво-емоційній природі мистецтва; "алегорія" - образне іномовлення.
Саме погляди Арістотеля можуть бути прикладом динамічних процесів не лише у збагаченні проблематики науки, а й у виробленні власного понятійно-категоріального апарату, спираючись на який естетика у подальшому стала самостійною наукою.
Loading...

 
 

Цікаве