WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Давньогрецька естетика - Реферат

Давньогрецька естетика - Реферат


Реферат на тему:
Давньогрецька естетика
Наголошуючи на ролі чуттів у становленні предмета естетики, слід пам'ятати, що з V ст. до н. е. на зміну чуттєво-споглядальному підходу до дійсності, пануванню космологізму - сприйманню Космосу як втілення гармонії, доцільності, краси - приходить інтерес до людини, яка здатна пізнавати навколишній світ, з'являється необхідність вироблення загальних понять, потреба систематизувати пізнане. Водночас V ст. до н. е. - це складний, суперечливий період у соціально-політичному житті Греції: війни з Персією, боротьба арис-тократії з демократичними силами, конфлікти між полісами. В цих умовах виникає необхідність осмислення тих культурно-соціальних зламів, які трансформували давньогрецьку філософію у принципово нову площину. V ст. до н. е. висуває плеяду яскравих мислителів, серед яких особливе місце належить СОКРАТУ (470/469-399 до н. е.).
Теоретичні погляди Сократа спиралися на політико-етичну осно-ву, на спроби визначити поняття "добра" і "зла". Критикуючи афінську демократію, філософ наполягав на передачі влади "кращим", тобто "моральним", представникам суспільства. Мораль виступає запорукою справедливості, благородства людини.
Спираючись на принцип доцільності, Сократ намагається розкрити співвідношення між етичним та естетичним, прекрасним і корисним. Учений оперує поняттям "калокагатія" - поєднання давньогрецьких слів "прекрасний", "добрий". Слід наголосити, що це одне з основних понять античної естетики, яке означало гармонію зовнішнього й внутрішнього, що є умовою краси індивіда.
Термін "калокагатія" по-різному трактувався в конкретні періоди соціально-історичного розвитку античного суспільства. Піфагорійці розуміли її як зовнішню поведінку людини, яка водночас визначає і внутрішні людські якості. Геродот пов'язував калокагатію з релігійними ритуалами, мораллю жерців. Платон вважав, що принцип калокагатії слід пов'язувати з професією воїнів, з поняттям військової честі та моралі. Проте поступово греки все більше трансформують калокагатію у сферу освіти, вихованості людини, і, нарешті, починається філософське осмислення цього поняття. Ця тенденція пов'язана з концепцією Арістотеля, який інтерпретував калокагатію як гармонію зовнішнього й внутрішнього. При цьому під внутрішнім він розумів мудрість. Остання, у свою чергу, приводить людину до глибокого усвідомлення єдності краси і добра, естетичного і морального. Це має стати нормою існування людини. Якщо людина не здатна досягти гармонії, то вона, принаймні, повинна через самовдосконалення тяжіти до цього. Слід зазначити, що давньогрецьке мистецтво намагалося втілити принцип калокагатії у творчості. Носіями саме цього морально-етичного принципу є герої Фідія, Поліклета, Софокла.
У подальші історичні періоди принцип калокагатії був забутий, а науки "етика" й "естетика" все більше роз'єднувалися і кожна з них обирала власний, самостійний шлях розвитку. Проблема зв'язку етики й естетики перемістилася у сферу мистецтва, і найтиповішим аспектом дослідження взаємодії етики й естетики була проблема "мистецтво і мораль".
З ім'ям Сократа пов'язана постановка проблеми співвідношення красивого і корисного, а також спроби визначити поняття "ідеал".
21
ПЛАТОН
(427-347 до и. е.) - (від грец. широкий), справжнє ім'я Арістокл. Син заможного афінського громадянина, учень Сократа. Після смерті Сократа Платон залишив Афіни, жив у Мегарі, мандрував Єгиптом і деякий час жив у Південній Італії та на Сицилії. Приблизно у 387 р. до н. е. Платон повернувся до Афін, де заснував філософську школу, яка мала назву "Академії".
Естетичні погляди Сократа знайшли продовження у філософській концепції Платона - видатного представника античної філософії.
Естетична спадщина Платона пов'язана з дослідженням природи естетичного почуття, джерел талановитості, проблем естетичного ви-ховання. Особливу увагу Платон приділяв вивченню мистецтва. Це пояснюється, зокрема, тим, що мистецтво відігравало особливу роль у житті Афін у V-IV ст. до н. е. Афінська демократія відстояла право на безплатне відвідування театру, народною повагою користувалися поети і музиканти. Продовжуючи традицію Сократа, Платон пов'язував вплив мистецтва з процесом формування морального світу людини: мистецтво виховує як позитивні, так і негативні якості. Платон розширює естетичну проблематику. В його теоретичних діалогах при-сутні думки про відносність краси, про шляхи досягнення абсолютно прекрасного. І хоча абсолютно прекрасне існує у вигляді ідеї, сама можливість руху від простого до складного в становленні прекрасного відкривала шлях до майбутніх теоретичних досягнень у галузі есте-тичного.
Водночас саме з ім'ям Платона пов'язані ті суперечності у поста-новці і вирішенні окремих естетичних проблем, які не лише відіб'ються у численних дослідженнях, авторських інтерпретаціях конкретних термінів, понять, а й виступатимуть у різні історичні періоди основою для формування нових філософських концепцій.
Так, у діалогах "Іон", "Держава" Платон, з одного боку, захоплюється "божественною" силою митця, а з іншого - свідомо принижує
його через відсутність утилітарних (практично-корисних) наслідків діяльності митця. На думку Платона, не поету, а лікарю чи реміснику слід віддати перевагу, адже їх діяльність практично значуща. Проблема ролі мистецтва у духовному розвитку людини, у формуванні її почуттєвої культури ще теоретично не сформована, а на рівні ототожнення художньої та ремісничої діяльності мистецтво втрачає свою самобутність і самоцінність.
Порівнюючи бога - поета - рапсода - глядача, Пла-тон відводить поетові роль посередника, який від бога
Loading...

 
 

Цікаве