WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Етика спілкування: загальний огляд проблеми - Реферат

Етика спілкування: загальний огляд проблеми - Реферат

неповторності і чарів буття в довершені образи мистецтва, було б неможливим і саме мистецтво, все пронизане спілкуванням художника і реципієнта, спілкуванням з буттям, образами, які його відтворюють, спілкуванням з текстом твору, художньою традицією тощо. Недарма саме художникові, поетові присвячено відому пушкінську формулу відкритості:
Й внял я неба содроганье, Й горний ангелов полет,
Й гад морских подводньїй ход, Й дольней лозьі прозябанье...
Втім, не менш важливим, ніж власне мистецький, є і звернений -в ідеалі -до кожного моральний зміст цієї безсмертної формули.
Поряд з відкритістю суттєвою характеристикою суб'єкта спілкування є діалогізм, або діалогічність. У західноєвропейській філософії цьому терміну надають категоріального значення М. Бубер і його однодумці, на сході Європи, не без впливу Бубера, його запроваджує М. М. Бахтін; нині "діалогізм", "діалогічний" - одні з найпоширеніших термінів філософсько-гуманітарного лексикону.
В попередньому розділі вже було показано, чому справжню суть спілкування ("Я-Ти-відношення", за М. Бубером) не можна зводити тільки до діалогу. Проте розуміння готовності до спілкування принцип діалогічності доповнює суттєвим нюансом: можна сказати, що коли відкритість позначає екзистенційний аспект цієї готовності, то діалогічність як така - аспект смисловий, мовно-мисленнєвий. Власне, діалогічність, діалогізм можна визначити як здатність суб'єкта сприймати і враховувати правомірність, внутрішню обгрунтованість не лише власної думки, а й інших способів міркування і висловлювань, що їх угілюють. Діалогічний суб'єкт "чує" не тільки себе, він уходить у послідовність мислення свого партнера по спілкуванню, зважає на його підстави, його внутрішню логіку й цим радикально відрізняється від суб'єкта монологічного, для якого існує лише одна логіка, один смисл, один "голос" - його власний.
При всьому цьому діалог (дослівно - поділений логос) означає саме сутнісне співвідношення різних систем думки, а не безладну їх мішанину. Серед того, що поняття діалогізму додає до відкритості, - уявлення про дистанцію між тим, хто сприймає чужу думку, і самою цією думкою. Справа зовсім не в тому, щоб злити, сплавити різні системи думки в щось монолітно-єдине (як це, наприклад, на діалектичній основі намагався зробити Гегель), а в тому, щоб увести ці думки в такий смисловий простір, де вони могли б співіснувати і взаємозбагачуватися, зберігаючи разом з тим власну самостійність. Саме цей простір між думками-лотосами і є тим, що поєднує їх у діалозі, саме в цьому просторі,
на межі між думкою і думкою, мовою і мовою, культурою і культурою і нагромаджуєтьсяголовне багатство діалогу - його творчий потенціал. Недарма в М. Бубера просте, здавалося б, слово "між" стає однією з найважливіших категорій діалогічної філософії; щодо М. М. Бахтіна, то він говорить у цьому зв'язку про феномен межі ("людина... вся і завжди на межі"7) і про "позицію позазнаходження" суб'єктів діалогу один щодо одного: без такої межі, без відчуття "іншості" Іншого не може бути творчого діалогу, так само як і без щирого наміру понад усіма межами визнати й зрозуміти цього Іншого як самого себе.
Опозиція "монологізм" - "діалогізм" виявляється досить плідною як у конкретно-особистісному, так і в культурно-історичному плані. Так, зокрема, свідомість і культура XVIII-XIX ст. загалом були в Європі надзвичайно монологічні: вважалося, що існує певна єдино можлива логіка, що її диктував світові європейський розум, єдино обгрунтована система істинних цінностей; все, що не відповідає цій логіці й цим цінностям, не вміщується у їхнє смислове поле, є проявом неуцтва, відсталості або фатальної помилки. Звідси завдання носіїв згаданих цінностей - "освічувати" інших людей та інші культури, нав'язуючи їм ці цінності, -якщо потрібно, то й силоміць. Пафос такої войовничо-самовпевненої "просвіти", що не зупиняється перед насильницькою "перебудовою" соціальної реальності, є однією з істотних ланок, які поєднують європейський раціоналізм XVIII - початку XIX ст. з ідеологією марксизму. Слід сказати, що подібна монологічна позиція і нині лишається досить впливовою, що знаходить свій вияв як у рецидивах європоцентризму, так і в інших спалахах "центристської" думки, котра, образно кажучи, примушує світ обертатися навколо цінностей тієї чи іншої соціальної, культурної, національної, релігійної групи: американізм, панрусизм або ісламський фундаменталізм, за всіх вартих уваги відмінностей між ними, однаково є проявами цієї тенденції.
Проте поряд із цим дедалі більшої ваги як у міжособистісних, так і в міжнародних відносинах набуває саме ідея діалогу різних цінностей, різних вірувань, різних систем мислення - діалогу, що грунтується на взаємній повазі й толерантності, веде до взаємозбагачення, а не до взаємопридушення суб'єктів культури.
За умови множинності цих суб'єктів діалог переростає в полілог (багатомислення), в поліфонію (гармонійне багатозвуччя) національних, релігійних, культурних цінностей та мисленнєвих структур; нині ми можемо спостерігати драматичний шлях становлення такого полілогу, такої поліфонії різних голосів культури як адекватного способу самоусвідомлення сучасного людства. Можна сподіватися, що саме цій тенденції належить майбутнє - якщо тільки майбутнє в людства є.
Втім, саму ідею діалогу, як ми вже бачили, також не варто абсолютизувати. Ні відкритість, ні діалогізм собою не вичерпують гуманістичний клімат повноцінного людського спілкування. Щоб бути глибоким і стійким, діалог мусить спиратися на певні передумови власне морального гатунку, до розгляду яких ми й переходимо в наступній (і останній) лекції нашого курсу.
Запитання Ф
Що таке спілкування? В чому специфіка спілкування як типу людських стосунків?
Чи може бути контакт людини з природою спілкуванням у власному розумінні слова? Обгрунтуйте Вашу відповідь.
Чи можна вважати спілкуванням будь-які моральні взаємини між людьми?
Чим схожі й чим відмінні між собою моральна відкритість і психологічна екстравертивність? Чи вважали б Ви відкритою будь-яку товариську, компанійську людину?
Чи за будь-яких обставин замкненість є негативною моральною характеристикою людської особистості?
Чи тотожні, на Ваш погляд, за своїм моральним значенням поняття "егоїзм" і "монологізм"?
Тотожні чи ні за своїм істотним значенням поняття "спілкування" і "діалог"? Якщо ні-що ще, окрім на-лаштованості на діалог, передбачає повноцінне спілкування?
Яким чином мовчання може поєднувати людей?
Loading...

 
 

Цікаве