WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст - Реферат

Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст - Реферат

спільнотах, де більшість людей негативно оцінює поєднання добра і зла, перевага віддається особі, котра прагне до компромісу (американці); а в тих спільнотах, в яких поєднання добра і зла оцінюється позитивно, підтримку дістають особи з безкомпромісною поведінкою . Якщо вдуматися, ніякого парадоксу тут немає. Справді, якщо людина зі шкільної лави й у теорії, й на практиці звикла до "діалектики", що переплутує добро і зло в єдиний нерозв'язний вузол, для неї в критичній ситуації, яка потребує відповідальних рішень, легше, природніше, махнувши рукою на ризик, покластися на "авось", на те, що "крива вивезе", а під благий намір усі гріхи спишуться, - і ступити на шлях конфронтації. Якщо ж особа звикла розрізняти добро і зло в найрізноманітніших обставинах буття - вона і в критичній ситуації виходитиме з того, що компроміс - це все ж таки відносно менше зло, ніж смерть, ніж ризик знищення безвинних людей. І вона піде на компроміс там, де це потрібно. Таким чином, ми бачимо, що проблеми сутності добра і зла та відношення між ними мають принципове значення не тільки для етичної теорії - вони зачіпають надзвичайно актуальні аспекти самого нашого сьогоднішнього життя. Надалі, говорячи про інші категорії моральної свідомості, ми матимемо нагоду впевнитися, що й вони - зовсім не якісь сухі абстракції, в них акумулюються реальні людські тривоги, радощі й страждання. Проте перш ніж перейти до наступних понять цього ряду - ще одне зауваження щодо категорії морального добра.
Цінність, на яку вчинок спрямований, і цінність, яку він несе
Уявімо собі добродія в буквальному розумінні цього слова, який усе робив би лише з поваги до морального обов'язку або заради ідеї добра: заради світлого майбутнього людства сумлінно виконував би свої службові завдання, з почуття патріотичного обов'язку вболівав би за національну футбольну збірну, щиро зичачи добра знайомій дівчині, з єдиної цієї причини пропонував би їй руку й серце... Навряд чи ми назвали б такого добродія людиною особливо привабливою і досконалою в моральному відношенні, чи не так? Навіть, мабуть, могли б запідозрити в нього якесь рафіноване себелюбство. (Хоча Кант, виходячи з основних положень свого вчення про категоричний імператив, очевидно, вважав, що саме такою і має бути високоморальна особистість.) То що ж - виходить, прагнення до добра ще не робить людину по-справжньому доброю? З огляду на зазначену складність, у сучасній аксіології (теорії цінностей) на підставі праць М. Шелера (1874-1928) іН. Гартмана (1882-1950) прийнято розрізняти інтендовану цінність (тобто цінність, на яку скерований, реалізацію якої має на меті даний вольовий акт або вчинок) і цінність самої інтенції (тобто моральну цінність наміру або волевиявлення, представленого даним учинком). Базуючись на цьому розрізненні, ми можемо твердити: так, свідомо прагнути до добра, тим більше всіляко це своє прагнення демонст-рувати - ще зовсім не означає справді бути доброю людиною, на грунті таких прагнень зростають і святенництво, і банальний егоїзм. Нерідко в побуті можна чути зітхання, сповнені образи: "Я їм бажаю тільки добра, заради їхнього блага роблю те-то й те-то - чому ж вони мене не люблять? Не поважають?" А не люблять, напевно, тому, що тип "свідомого" мораліста - далеко не вищий у духовному відношенні тип людини загалом, і особливої любові, щиро кажучи, ще не заслуговує. Щоб піднести людину на більш високий ступінь духовного розвитку, мораль, хоч як дивно це звучить, повинна "здолати" саму себе, "забути" про власне існування. Добро повноцінне, коли, роблячи його, особа справді забуває про мораль і замість докорів і самовиправдань переймається реальними турботами, стражданнями й радощами своїх ближніх. Добро повноцінне, коли людиною, що його творить, рухає не абстрактна ідея добра, не гола свідомість обов'язку, а живі почуття любові, жалю, симпатії, безкорислива радість спілкування12. Чи значить це, що мораль як така непотрібна, що сама ідея добра має вмерти в людській душі? Зовсім ні! Навпаки: особа має пройнятися духом моральності настільки, щоб він міг жити й утілюватися в найглибших її почуттях, мимоволі й невимушене даватися взнаки в найтонших проявах її суб'єктивності. Мораль чогось варта тоді, коли вона живе, оскільки живе людина. Коли людина, забувши про те, що мусить творити добро, залишається доброю.
Запитання
Що таке категорія моральної свідомості? Які різновиди морального зла Ви можете виділити? Які загальні сугнісні риси морального зла? Чи є тоталітаризм проявом морального зла? Обгрунтуйте Вашу позицію. Чи можна розглядати зло як просте заперечення добра? Обгрунтуйте Вашу думку. Чи можна бажати зла заради самого зла? Ваша думка. Чи не здається Вам інколи, що "злі" письменники, філософи, митці бувають цікавішими, ніж "добрі"? Що може бути тому причиною? Чи може зло виступати засобом здійснення добра? Обгрунтуйте Вашу думку. Чи потрібен людині власний "досвід зла"? Навіщо? Російський історик В. О. Ключевський говорив, що доброю він може назвати тільки таку людину, яка не тільки не робить зла, а й не може його робити. Давнє туркменське прислів'я твердить, навпаки, що той, хто не здатний на зло, не здатний і на добро. Котрій точиі зору віддаєте Ви перевагу? Чому?
Рекомендована література Батай Ж. Литература и Зло. М., 1994. 166 с. Бубер Af. Образы добра и зла // Бубер М. Два образа веры. М.. 1995. С. 125-156. Глюксмш А. Одинадцята заповідь. К., 1994. 288 с. Ильин И. А. О сопротивлении злу силою // Ильин И. А. Путь к очевидности. М., 1993. С. 5-132.
Коган Л. Н. Зло. Екатеринбург, 1992. 110 с. Лосский Н. О. Бог и мировое зло. М., 1994. 432 с. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла: Избр. произв.: В 2 кн. СПб., 1990. Кн. 2. С. 149-325. Сабиров В. Ш. Два лика зла. М., 1992. 64 с. Скрипник А. П. Моральное зло в истории этики и культуры. М., 1992. 351 с. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М., 1994. 447 с. Шеллинг Ф. В. И. Философские исследования о сущности человеческой свободы и связанных с ней предметах // Шеллинг Ф. В. И. Соч.: В 2 т. М., 1989. Т. 2. С. 86-158. Этология агрессивности и этика ненасилия: Сб. материалов // Вопросы философии. 1992. № 3. С. 3-94.
Loading...

 
 

Цікаве