WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст - Реферат

Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст - Реферат

додати й бодлерівські "квіти Зла", що стали прапором усього декадансу, і неухильне зростання зацікавленості феноменом людської жорстокості, і багато іншого, показують, як крок за кроком формувався цей обрій новітньої європейської культури, аж поки не став її безперечною ознакою. Звичайно, до цієї культурно-історичної даності існування в обрії Зла можна ставитися по-різному. Можна, зібравши всю свою мужність, рішуче протистояти злу до останнього спалаху свідомості. Можна,
призвичаївшися до могутності зла, спробувати й собі поласувати за його кошт. А можна втілити свої невиразні тривоги й очікування на гірше, своє невдоволення буттям у конкретний образ ближнього свого, створивши таким чином ще один "образ Ворога", котрих і без того не бракувало у XX ст., охочому до "полювань на відьом" і розкриття всіляких "змов".Доповнюючи розглянутий субстанціалізм зла, досвід і свідомість XX ст. утверджують ще один впливовий образ останнього - т. зв. "банальне зло". Щойно вжите словосполучення ввійшло в широкий обіг після появи 1963 p. книги видатної представниці сучасної політичної філософії Ганни Арендт "Ейхман у Єрусалимі. Звіт про банальність зла"7. Сенсаційний судовий процес над Адольфом Ейхманом, шефом єврейського відділу гестапо, спону-кав Г. Арендт до роздумів про природу людської жорстокості в й масованому, повсякденно-фактичному прояві, по-своєму не менш парадоксальному, ніж ті чорні спалахи демонізму, про які йшлося вище. Простежуючи психологію ката, на руках якого кров мільйонів жертв, Г. Арендт зауважує: "Ейхман не був... Макбетом, і ніщо не могло б бути дальшим від його намірів, ніж прагнення, разом із Річардом III, "утвердитися в лиходійстві..." Він просто, сказати б, ніколи не усвідомлював, що він робить". Саме цей "брак уяви" і дозволив зрештою Ейхманові зіграти свою фатальну роль8. Як зазначалося, висунута Г. Арендт ідея "банальності зла" стала популярною. Психологічно не викликає сумнівів, що величезна маса зла впродовж останнього століття творилася людьми без совісті, уяви, ба навіть справжньої ненависті - тупими виконавцями, котрих "надихали" хіба що кар'єристичні міркування та страх перед начальством. У ті ж роки, що й Г. Арендт, відомий польський письменник-фантаст Станіслав Лем у своїй критиці роману Т. Манна "Доктор Фаустус" засуджував схильність демонізувати злочини нацизму, "розгледіти риси -хоча б пекель-ної - величі в нісенітниці, єдиний предмет гордощів якої - число жертв" . Все ж очевидно, що "банальне", приземлене зло, про яке йдеться в Г. Арендт і Ст. Лема, зло, що переймає повсякдення людської неволі, зло наклепників, пристосуванців, боягузливих і сумлінних катюг зовсім не є чимось несумісним зі змальованою вище новітньою субстанціалізацією Зла як такого. Навпаки, воно закономірно її доповнює, адже для людиноненависницьких ідей потрібні надійні виконавці, потрібен конвеєр винищення, конвеєр смерті! У світлі новітньої історії людства цілком логічним виглядає припущення, що саме існування в згаданому "обрії Зла" зрештою і робить для нас реальне навколишнє зло - банальністю. Тож як би там не було, чим швидше сучасне людство знайде в собі сили, рішучість та історичні можливості залишити цей "обрій Зла" позаду заради нових, оптимістичніших горизонтів, - тим краще. І безпере-
чної моральної цінності набуває поведінка кожної людини, кожної групи людей, що здатні тамувати в собі згубну інерцію субстанціалізації Зла.
ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ДОБРА І ЗЛА
Як же співвідносяться між собою розглянуті нами дві основні категорії моральної свідомості, дві одвічні протилежності - добро і зло?
Можливість зла як передумова морального добра
Насамперед, слід, звичайно, зважити на те, що протилежність цих начал зовсім не означає, що в основі відносин між ними не закладені й певні взаємозв'язки. Як будь-які універсальні протилежності, добро і зло в певному розумінні передбачають одне одного: у світі, де неможливо було б грішити, де перед людиною не відкривався би специфічний вимір злої волі, можна було б говорити про що завгодно, тільки не про добро. Добро, як ми пам'ятаємо, передбачає моральний вибір блага, вільне утвердження орієнтації на нього. Вільне - отже таке, яке має альтернативу. Якби такої альтернативи не було, прагнення людини до блага не мало би власне моральної вартості - не кажучи вже про те, що навряд чи було б здійсненне саме по собі. Причому справа тут не тільки у формальній, суто логічній залежності. Щоб усвідомити себе як моральну особистість, зібрати свою суб'єктивну енергію в єдине ціле, виховати свою волю, людина має відчувати весь ризик, усю незабезпеченість добра, яке не може утвердитися без її вибору, її рішучого вчинку. Ще Г. В. Ф. Гегель у "Філософії права" підкреслював "необхідність зла" як принципу суб'єктивної індивідуальності, котрий моральність має здолати, використавши всі можливості духовного розвитку. Як зазначають фахівці в галузі педагогіки, особистості, що формується, може бути потрібен і свій власний, глибоко пережитий досвід зла - своєрідне моральне щеплення, що гартує и напередодні серйозних життєвих конфліктів. За словами М. Бубера,
"зло людина фактично знає тільки тією мірою, якою вона знає про саму себе, все інше... не більше ніж ілюзія"10 Дитина, підліток, юнак на порозі дорослого життя має так чи інакше випробувати своє сумління, відчути реальний, не награний страх, реальний сором, щоб усвідомити внутрішні межі своїх виборів і вчинків на майбутнє. В набутті цього досвіду, котрого так чи інакше не позбавлений, мабуть, ніхто, є справжній, неминучий ризик; разом з тим від тактовності оточуючих дорослих чималою мірою залежить, чи стане цей досвід зла лише минущим моментом духовно-морального розвитку особистості, чи накладе згубний відбиток на все її подальше життя. Великий захисник гуманності й знавець дитячої душі Януш Корчак у цьому зв'язку писав: "Мій принцип - нехай дитя грішить. Бо ж у конфліктах із совістю і виробляється моральна стійкість". Таким чином, без можливості зла, а інколи і його актуальної присутності в моральній свідомості й пове-дінці особистості неможливе гартування справжньої моральної доброти. Така "необхідність зла", звісно, не означає, що ми маємо його спеціально
Loading...

 
 

Цікаве