WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст - Реферат

Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст - Реферат


Реферат на тему:
Нова субстанціалізація зла та її антигуманный зміст
Відомо, що на становлення внутрішнього ядра фашистської ідеології певний вплив справили замкнені, таємні товариства, поширені в Європі ще з другої половини XIX ст. Член такого товариства, що йменувалося "Золотий світанок", валлійський письменник Артур Мейчен (1863-1947) виклав в одній із своїх книг теорію Зла, надзвичайно тісно пов'язану, як зазначають французькі дослідники Л. Повель і Ж. Берж'є, з "таємною історією нацизму". Сутність цієї теорії полягає в утвердженні принципової рівноцінності добра і зла в абсолютних їх вимірах. Як існують великі святі, подвижники Добра, так само є і великі грішники, свідомі чи несвідомі носії Зла з великої літери. Великий грішник - персонаж навіть більш рідкісний, ніж великий святий, адже якщо святість надприродна, то Зло - протиприродне, це "замах на екстаз", не властивий природі людини як такій. (Варто згадати в цьому зв'язку, що ще Нінше писав про рідкісність зла й конечну потребу його берегти.) При цьому між Злом і Гріхом з великої літери та їхніми повсякденними двійниками різниця, як зауважує Мейчен, не менша, ніж між геніальною поемою і абеткою. Щонайбільший грішник, котрий псує буття як таке й порушує духовний порядок у світі, не тільки може не бути вбивцею, крадієм тощо, а й здатний відчувати відразу до всіх цих проявів тривіального, повсякденного зла, навіть за все своє життя не зробити жодного непорядного вчинку. І що, мабуть, найважливіше: оскільки велике Зло являє собою духовне напруження, непосильне для людської свідомості, воно здатне "вислизати" з поля цієї свідомості: людина може бути нескінченно, страхітливо злою, навіть не підозрюючи цього5. Немає сумніву, що Гітлер у той або інший спосіб зазнав впливу подібної гіперромантичної абсолютизації зла, до того ж і в самому собі він явно відчував схильність чинити зле заради самого ж злого. На цьому психологічному й екзистенційному тлі амбіції національного фюрера, підсилені непомірною конфронта-ційністю, очевидно, й породжували в нього особливий, споріднений із самоподоланням, пафос боротьби зі Злом, нищення Зла - точніше, того, що йому здавалося Злом, мало не всемогутнім. Як зауважував із цього
приводу один дослідник, Гітлер у XX ст. нав'язує світові маніхейську війну, війну на винищення. Звичайно, на скрутні ситуації, подібні до тієї, в якій опинився німецький народ після першої світової війни, або ж тієї, котру ми переживаємо нині, можна реагувати по-різному. Можна прокладати нелегкі шляхи підйому економіки, налагоджувати шляхом взаємних поступок відносини із сусідами, відмовляти собі в чомусь сьогодні заради очікуваних у майбутньому надбань. Усе це, однак, не дає миттєвих результатів, не "запалює" маси, не утворює ореолу загальної любові навколо народного фюрера. А можна поставитися до справи простіше - знайти видимого ворога, "винного" в тому, що досі справи йшли так кепсько, і впевнено вказати на нього збудженому, знавіснілому від нетерплячки натовпу: "Ось він!" І тим самим кардинально "розв'язати" для себе філософсько-етичну проблему субстанціальності зла. Адже що означає субстанційне розуміння зла на практиці? По-перше, це означає засвідчити, втілити зло в образі якоїсь відчутної, наявне присутньої реальності, з котрою людина в принципі стикається не набагато рідше, ніж зі злом узагалі*. По-друге, оскільки зло - категорія духовна й свідомісна, шукана реальність обов'язково має бути наділена свідомістю. По-третє, ця свідомість повинна включати в себе можливість вибору, саме для того, щоб можна було твердити не про її нещастя, а про її вину. Й по-четверте, нарешті, незважаючи на цю постульовану свободу вибору, дана свідомість із самого початку, за самою своєю природою (субстанцією!) має виглядати якоюсь порочною, "чорною", невиправне шкідливою в усіх своїх виборах та проявах. А для впевненості в цьому - принаймні чужою, "дивною" для маси обивателів, якій на неї вказують як на носія Зла. Знайомою - але дивною, чужою. Проведена "дедукція" не залишає сумнівів у тому, що об'єктом, найбільш "придатним" для уособлення метафізичної субстанції Зла, за сучасних умов постає не що інше, як певна група людей, котра характеризується яскраво означеною відмінністю, "дивною" з
* Надзвичайно цікаві спроби фізично уявити собі подібну "субстанцію" ("громаду зла") описує вже блаженний Августин, згадуючи маніхейські уподобання своєї юності° точки зору оточення, -відмінністю етнічною, соціальною, культурною або ж якоюсь іншою. При цьому члени подібної групи можуть, звичайно, ні сном ні духом не відати, що вони є носіями світового Зла; але ж - згадаймо Мейчена! - людина здатна репрезентувати абсолютне самосвідоме Зло, навіть не підозрюючи цього... І ось ми бачимо, що "маніхейська боротьба зі Злом", розв'язана у XX ст. фашистами й більшовиками, шовіністами й ура-патріотами, релігійними фундамен-талістами тощо, головним чином і зводилася не до чого іншого, як до нищення і репресій проти певних "див--них" груп людей, у яких вбачали чергових носіїв Зла - євреїв, вірмен, циган, християн, мусульман, буржуїв, дворян, інтелігентів, попів і т. д. і т. п. І все це, звичайно ж, чинилося заради "остаточної перемоги Добра", утвердити яке буцімто неможливо без кривавої гекатомби. Наявність цієї трагічної закономірності спонукає до пильності: бачимо бо, що подібні уявлення та настрої не вичерпані й сьогодні. Що спричинило утвердження в духовно-моральному кліматі новітніх часів подібного субстанціалізму зла? Очевидно, тут слід ураховувати сполучення цілого ряду чинників: кризу традиційного релігійного світогляду й просвітницької ідеології XVIII-XIX ст., переоцінку ліберально-гуманістичної системи цінностей, культурний нігілізм і відчуття залишеності Богом, страждання, пережиті людством протягом останнього століття, і граничну непевність нинішньої ситуації, наростання екологічних проблем та усвідомлення того, що людство саме поставило себе на край загибелі. Всі ці, а можливо, ще й деякі інші чинники, взаємно накладаючися, і породжують у сучасної людини, на відміну від її історичних попередників, моторошне відчуття існування в обрії Зла. Перелічені вище обставини, до яких можна було б
Loading...

 
 

Цікаве