WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мораль і спільноти - Реферат

Мораль і спільноти - Реферат

посідає одне з чільних місць.
Наведений приклад уявляється досить повчальним для моральної свідомості кожної нації. За умов демократизації суспільства, коли народ має змогу вільно реалізувати своє право вибору, -особливої моральної ваги набуває його обов'язок повною мірою, "по-дорослому" відповідати за обране і вчинене ним. Здатність до національної самокритики,здатність визнавати власні помилки й провини постає у цьому зв'язку важливим показником зрілості моральної культури нації, необхідною передумовою взаєморозуміння і конструктивності в міжнаціональних відносинах.
Моральні цінності національного буття
Специфіка моральних, як і інших культурних цінностей, притаманних тому чи тому народові, глибоко вкорінена в соціальних і природних основах його життя, його історичному досвіді, неповторних особливостях його психіки й свідомості. Вся ця гама взаємоі діючих чинників зумовлює глибоку варіативність національних моральних цінностей, які справді дуже важко звести до якогось спільного знаменника. Сукупність таких цінностей - один з найважливіших виявів неповторності культурного обличчя кожної нації.
Цілком своєрідна і неповторна й система звичаїв, моральних норм та цінностей українського народу, що акцентує такі його риси, як емоційність, душевність (характерним виявом чого стала, зокрема, "філософія серця" у Г. Сковороди, П. Юркевича та ін., а також етичні погляди, що виростали на цьому ґрунті); своєрідний індивідуалізм, утім, мало схожий на західноєвро-пейський, а позначений православною інтравертованістю; переважання споглядання над активністю (що віддалено споріднює українську моральну культуру з давньогрецькою життєбудівною засадою bios theoretіkos - споглядального життя); безперечна рухливість, динамізм моральної вдачі; вільнолюбство і разом з тим прагнення до внутрішньої гармонії тощо.
.
Окрім специфічних української, російської, китайської тощо систем моральних цінностей, можна говорити, проте, й про певний загальний тип національної етики, національної моральної системи як такої - тобто системи моральних цінностей, котра складається під переважним формуючим впливом саме національного чинника.
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ В МОРАЛІ
Загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що одвіку відкриті, "сповіщені" кожній людській істоті або спільноті людей, а система, що кристалізується в ході людської історії, збагачуючися дедалі новими й новими вимірами, новим людським смислом, охоплюючи чимраз нові культурні регіони, все глибше проникаючи у свідомість конкретних особистостей.
Насамперед, вона включає фундаментальні норми й правила, що регулюють вихідні ситуації людських взаємин і житгсустрою, наявні за будь-яких соціально-історичних умов. Починаючи вже з первісної епохи історії людства утверджуються певні норми відносин між батьками й дітьми (що можна вважати взагалі одним з вихідних пунктів моральності: перші палеолітичні поховання - поховання дітей), старшими й молодшими, здоровими й хворими тощо. Впродовж усієї історії в найрізноманітніших людських колективах схвалюються, як правило, такі моральні якості, як співчуття, підтримка слабких, дружня приязнь, правдивість, ввічливість та ін.; відповідно здебільшого засуджуються брехливість, зрадництво, брутальність, жорстокість тощо.
Узагальненими регулятивами людської поведінки є заповіді різних рели-ій, принципові відмінності між якими саме підкреслюють єдність у розумінні ряду визначальних моральних норм. Як християнство, так і іудаїзм, буддизм та інші релігії заповідують людям не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, не говорити неправди, не бажати власності іншого. Багато в чому подібні або перегукуються і більш високі, такі, що потребують особливої духовної роботи, заповіді любові, співчуття, самозречення, висунуті названими релігіями.
Ще одним елементом загальнолюдського постають спільні психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості. Кожна людина здатна відчувати сором або докори совісті, усвідомлювати свій обов'язок і відповідальність, співчувати іншим людям. Незалежно від того, чи буде реалізована ця здатність у тому чи іншому конкретному разі і який саме історичний і культурний зміст буде втілений завдяки їй, - сама її наявність уже визначає певну спільність обріїв людської моралі.
Нарешті, важливо, що в процесі розвитку і спілкування нагромаджується певний моральний досвід, який набуває загальнолюдського значення. Розв'язуючи ті чи інші моральні проблеми, досягаючи своєї мети або зазнаючи поразки, люди й суспільства здобувають безцінний досвід, що зрештою робить більш витонченими й свідомими їхні переживання, позбавляє їх наївності, додає обачливості їхнім практичним рішенням. Елементами цього досвіду стають революції й духовні зрушення, успіхи й трагедії.
Запитання
- Чому етика вимагає віддавати пріоритет - праву родича чи праву людини? На якій підставі?
- Що означає здатність моральної норми до універсалізації?
- Що таке "золоте правило" моральності й чого воно вимагає від людини?
- Як, виходячи із засад загальнолюдської моральності, Ви могли 6 обгрунтувати свій обов'язок перед власною локальною спільнотою?
- Як впливає на мораль соціальна диференціація суспільства?
- Чи має особистість право вибору в установленні своєї національної ідентичності? Ваші аргументи за чи проти.
- Чи має, на Вашу думку, сенс поняття національної відповідальності?
- Які основні моральні риси властиві українській національній культурі?
- Які основні елементи загальнолюдського змісту моральності?
- Чи існує прогрес у галузі моральної культури людства? Обгрунтуйте свою позицію.
Рекомендована література
Апель К.-0. Етноетика та універсалістська макро-етика: протиріччя чи доповняльність // Єрмолен -ко А. М. Комунікативна практична філософія. К., 1999. С. 355-371. Бочковський О. Вступ до націології. К., 1998. 144 с. , Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. К., 1993. 126с. Козловскч П. Этика капитализма. Эволюция и общество: Критика социобиологии. СПб., 1996. С. 7-84. Макінтайр Е. Чи є патріотизм чеснотою? // Сучасна політична філософія. К., 1998. С. 524-543.
Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. К., 1959. Т. 3. С. 15-73. Рікер П. Навколо політики. К., 1995. С. 149-161. Сміт Е. Д. Національна ідентичність. К., 1994. 224 с. Українська душа. К., 1992. 128 с. Федотов Г. П. О национальном покаянии // Федотов Г. П. Судьба и грехи России: Избр. статьи по философии русской истории и культуры: В 2 т. СПб., 1992. Т. 2. С. 41-49. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. К., 1996. 478 с. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992. С. 17-23. Шлемкевич М. Загублена українська людина. К., 1992. 168 с.
Loading...

 
 

Цікаве