WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Естетичне виховання: історія і сучасність - Реферат

Естетичне виховання: історія і сучасність - Реферат

мистецтво має сформувати всебічно розвинену гармонійну особистість, і оперував при цьому поняттям "цілісна людина".Про прорахунки й утопічність ідей Ф. Шіллера щодо заходів естетичного виховання йшлося неод-норазово у теоретичних розробках XIX-XX ст., адже з плином часу ідеалістичність шіллерівської позиції виявила себе досить чітко. Проте новий історичний період переконливо засвідчив, що помилки великого митця та теоретика були "високоморальними". Ф. Шіллер намагався естетично удосконалити людину, встановити взаємозв'язок між мистецтвом і аудиторією.
Друга половина XIX - XX століття. Ситуація, що склалася з проблемою естетичного виховання у другій половині XIX - XX ст., виявилася значно складнішою. Здавалося б, що вже розроблено і вве-дено у науковий обіг поняття "естетичне виховання", існують численні розробки у цьому напрямі, але новий історичний період перевів проб-лему "естетичного виховання" в іншу площину, вимагаючи від дослід-ника враховувати його специфічні особливості. Пояснюють цю ситуа-цію принаймні три причини.
262
Перша причина - це соціально-політичні катаклізми: революції та війни, що не сприяли процесу "естетичного виховання".
Друга причина - пов'язана із стрімким науково-технічним прогресом (НТП) та абсолютною залежністю від нього людини. Щодо цього цікавою, хоча і, безперечно, дискусійною, видається позиція засновника психоаналізу 3. Фрейда - людини, яка модернізувала мислення XX ст. Він вважав, що "якби не було залізниці, що долає відстань, дитина ніколи б не залишала рідного міста, і ми тоді не мали б потреби у телефоні, щоб почути її голос. Якби не було відкрито пароплавне сполучення через океан, то відповідної морської пригоди не здійснив би мій друг, а мені не потрібний би був телеграф, щоб отримати від нього заспокійливе повідомлення".
Водночас на початку XX ст. чітко простежується тенденція збли-ження мистецтва і НТП, що, з одного боку, призводить до виникнення нових художніх течій (футуризм, кубізм), а з іншого - зумовлює появу нового виду мистецтва - кінематографа.
Вивчення логіки розвитку проблеми "естетичного виховання" відкриває можливість прослідкувати ще одну цікаву закономірність, яка безпосередньо пов'язана з феноменом видової специфіки мистецтва. В кожний історичний період функцію естетичного вдосконалення особистості було покладено на конкретні види мистецтва. Так, у добу античності її виконували література і театр; в епоху середньовіччя - архітектура і поезія; Відродження асоціювалося з живописом та скульптурою; Новий час - з музикою та театром. Як бачимо, до XIX-XX ст. у межах видової структури мистецтва функціонує принцип певної гіпертрофії, що не передбачає цілісного естетичного сприйняття світу. Проте поява на перетині двох століть кінематографа (синтетичного виду мистецтва) вирішує цю проблему і стає най-ефективнішим засобом естетичного (чи антиестетичного) виховання в умовах XX ст.
Третя причина, що вплинула на специфіку естетичного вихо-вання у зазначений період, була, як це не парадоксально, пов'язана з яскравим мистецьким рухом. Він стимулював виникнення великої кількості художніх напрямів, що сформувалися у межах двох методо-логічних систем: реалістичної та нереалістичної. Ця проблема вже розглядалась у першому розділі навчального посібника, проте питання естетичного виховання вимагає ще раз звернутися до неї.
Складна, але надзвичайно творчо активна ситуація, в якій опини-лося мистецтво, у другій половині XIX-XX ст. сформувалася не сама по собі. Вона була підготовлена могутнім процесом, що відбу-
263
вався у галузі філософії і зумовив активізацію ірраціоналістичного напряму, представленого Ф. Шеллінгом, А. Шопенгауером, Ф. Ніцше, А. Бергсоном, 3. Фрейдом та ін. Філософія ірраціоналізму мала безпосередній вплив на художні пошуки нереалістичного мистецтва й зумовила процес його елітаризації.
Основи теорії елітарності, закладені Ф. Шеллінгом, у подальшому були розвинені у роботах його послідовників (концепція розподілу на "людей генія" і "людей користі" А. Шопенгауера, ідея "винятковості митця" А. Бергсона та ін.) і зумовили процес нівелювання ідеї "естетичного виховання".
У зв'язку з цим показовими видаються вислови видатних митців XIX-XX ст. Так, "однією з улюблених ідей Дега була ідея про непотрібність робити мистецтво доступним нижчим класам". А метр сюрреалізму С. Далі запропонував своїм сучасникам і залишив май-бутнім поколінням сповідь, що має красномовну назву "Щоденник одного генія". Митець розпочинає його з думки, що за часів Фран-цузької революції виникла "ця дурна ... мода, коли всі ... вважали, ніби генії... - це людські істоти, більш чи менш схожі на всіх інших звичайних смертних". Однак, на нашу думку, і цю, й інші ідеї С. Далі відповідно до її тональності слід сприймати як відверте провокування, зумовлене бажанням геніального художника привернути увагу ауди-торії до свого мистецтва, "нав'язати" їй свою модель світосприйняття, здійснюючи у такий спосіб своєрідний акт естетичного виховання через сюрреалістичне мистецтво.
Цікавою видається і позиція французької письменниці, представ-ниці школи "нового роману" Наталі Саррот (нар. 1902), яка відверто саркастично ставилася до бажання простих смертних інтелектуально удосконалюватися, про що писала: "І таких... було багато - зголоднілих і немилосердних паразитів, п'явок, які... мусолили сторінки Рембо, тягнули сік з Маларме, передавали із рук у руки "Улісса" чи "Нотатки Лауридис Бригге", поганячи їх своїм огидним розумінням". Але пройде час і вже покрита сивиною Н. Саррот, відповідаючи з екрана телебачення на запитання щодо її розуміння проблеми "естетичного виховання", скаже, що їй соромно і боляче говорити на цю тему, оскільки з-під її пера вийшов "Тропізм XI". Треба схилити голову перед людиною, яка самотужки намагається збагнути світ Джойса і Маларме. У цьому вислові французької письменниці простежується цікава думка про необхідність у самовихованні та самовдосконаленні, що перегукується з відомим афоризмом Сократа, з якого ми починали аналіз цієї проблеми.
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М., '1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. - М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. - М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. - М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. - К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. - К., 1991.
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. - К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. - К., 1992.
Мінералов Ю. К. "Поезія є перетворення думки" (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. - 1993. - № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. -
К.,1998.
Loading...

 
 

Цікаве