WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Естетична специфіка літератури - Реферат

Естетична специфіка літератури - Реферат

двома йг го різнови-дами декадентством (від фр. <1еса<1епсе - занепад) та авангардом (від фр. аиапі§агс1е - передовий).
Декадентська література позначена відчуттям песимізму, прире-ченості тощо. У межах цієї течії сформувалася значна кількість ху-дожніх напрямів, яким було притаманне песимістичне світовідчуття. Найяскравішим явищем у структурі декадентської літератури був символізм (від фр. хутЬо/іхте - знак, символ), що мавінтернаціо-нальний характер і яскраво виявився у творчості III. Бодлера, П. Вер-лена, А. Рембо, С. Малларме (Франція); О. Уайльда (Англія); Д. Ме-режковського, 3. Гіппіус, Ф. Сологуба, В. Брюсова, Л. Андреева (Росія). У своїх творах письменники апелювали до ідей романтиків, містиків; до філософських концепцій Платона, І. Канта, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, В. Соловйова, які стали їхньою теоретичною платформою. У подальшому символізм трансформувався в акмеїзм (від грец. с^те - верхів'я, квітуча сила) - М. Гумільов, А. Ахматова, И. Мандельштам та інші, а також мав певний вплив на формування сюрреалізму та експресіонізму.
Авангардистський рух, що вважається крайнім виявом модернізму, у літературі найяскравіше репрезентований трьома художніми напрямами: експресіонізмом - Г. Бенн (Німеччина); Ф. Кафка, О. Кокошка (Австро-Чехія); Л. Андреев, В. Стефаник, О. Кобилянська ("слов'янська гілка експресіонізму"); сюрреалізмом - Г. Аполлінер, П. Елюар, Л. Арагон (Франція) та футуризмом.
Авангардистський напрям футуризм (від лат. /иіигит - майбутнє) виникає в Італії. Його теоретиком і лідером був Ф. Т. Марі-
253
нетті - автор "маніфестів італійського футуризму". Проте поступово футуризм переступив межі Італії і сьогодні цей феномен пов'язують з "золотим європейським трикутником": Рим - Париж - Москва.
Основним гаслом західноєвропейських футуристів стає ідея мак-симального зв'язку людини з науково-технічним прогресом, що пови-нен був стимулювати її інтелектуальну активність. Саме тому футуристи звертаються у своїй творчості до феноменів руху і ритму.
Особливе місце у загальному русі західноєвропейського футуризму посідає російський футуризм, який асоціюється з іменами В. Каменського, В. Маяковського, Д. Бурлюка, Б. Пастернака, М. Асеева.
Російські футуристи не заперечували естетичних принципів захід-ного футуризму, але водночас ішли власним шляхом. Зокрема, свою творчість вони пов'язували з історією та міфологією слов'янства, запропонувавши ідею "переклику через тисячоліття" і проголосивши Х ст. "золотим віком слов'янства".
XX століття позначене активним процесом взаємодії культуро-творчих наук і літератури, що привів до виникнення феноменів М. Пруста (1871-1922) та школи "нового роману" (М. Бютор, А. Роб-Грійє, Н. Саррот та ін.), творчість яких формувалась під безпосереднім впливом теорії інтуїтивізму А. Бергсона. Тісний зв'язок існував між психоаналітичною концепцією 3. Фрейда та творчістю Т. і К. Манн, який мав взаємовпливовий характер: якщо романи письменників "Доктор Фаустус", "Мефісто" були безпосередньо пов'язані з ідеями віденського психоаналітика, то сам 3. Фрейд глибоко сумував, що, неминуча смерть не дасть йому змоги дочитати другу частину роману "Иосиф та його брати". Психоаналітична теорія стимулювала творчі пошуки Д. Джойса, Г. Лоуренса, А. Рюноске, К. Абе та ін.
Не тільки філософсько-естетичні, а й соціально-політичні процеси (перша і друга світові війни, "велика депресія" тощо) впливали на світовідчуття провідних письменників XX ст.: Е. М. Ремарка, К. Манна, Е. Хемінгуея, творчість яких стала вираженням психології "загубленого покоління".
У контексті загального літературного процесу XX ст. цікавим є феномен латиноамериканської літератури, що передусім асоціюється з іменами П. Неруди, Г. Маркеса. Ж. Амаду, у творчості яких органічно поєдналися кращі традиції європейської літератури і специфіка власної національної самосвідомості.
Поряд з формалістичними напрямами важливе місце у літератур-ному процесі XX ст. посідає реалістична течія. Вона була представле-
254
на двома модифікаціями: неореалізмом (від лат. геаіікт - дійсний), виникнення якого пов'язують з теоретичними концепціями італійського філософа А. Грамші, що впливали на літературну діяльність Л. Піранделло, В. Пратоліні, К. Леві, А. Моравіа, Е. де Філіппо, та соціалістичним реалізмом.
У межах соцреалізму працювали А. Барбюс (Франція), А. Зегерс (Німеччина), а починаючи з 1934 р. - І з'їзду радянських письменників - соцреалізм став основним методом радянської літератури та мистецтва і безпосередньо асоціювався з творчістю М. Горького, О. Фадеева, М. Шолохова, Я. Коласа, О. Корнійчука та ін.
Сьогодні метод соціалістичного реалізму викликає значні теоре-тичні дискусії, що пов'язані як з аналізом концепцій цього творчого методу, так і з розглядом супутніх проблем, зокрема теорій "соціального замовлення" та "пролеткульту", які відіграли трагічну роль у радянській літературі та мистецтві.
Отже, література XX ст. вражає розмаїттям художніх напрямів і течій, які свідчать про цікаві пошуки і процеси, що не перестають відбуватися у її надрах.
ЛІТЕРАТУРА
Базен А. Что такое кино? - М., 1972. Бобошко Ю. Режисер Лесь Курбас. - К., 1987. Борее Ю. Эстетика - морфология искусства // Борее Ю. Эстетика. - М" 1988. - С. 275-307.
Варшавский А. С. Жемчужное ожерелье. - М., 1975. Галеев Б. М. Содружество чувств и синтез искусств // Науч.-попул. сер. "Эстетика". - М., 1982. - № 12. Дмитриева О. Б. Художники итальянского Воз-рождения XIV-XVI вв. - Л., 1970. Заболотна В. Амвросій Бучма. - К., 1984. Зингерман Б. И. Жан Вилар и другие. О театре Брехта. Английские перемены. - М., 1964. История советского кино: В 4 т. - М 1969- 1978. - Т. 1-4.
Кабалевский Д. Б. Про трех китов и многое другое - М.,1976.
Кожинов В. Виды искусства. - М., 1960. Корнієнко Н. Театральна естетика Леся Курбаса -
К., 1988. Кун Н. Легенды и мифы Древней Греции. - М.,
1975.
Лемешева Л. Украинское кино: проблемы одного поколения. - М., 1987.
Лифарь С. Страдные годы. С Дягилевым (Воспоминания). - К" 1994.
Лихачев Д. С. "Слово о полку Игореве" - героический пролог русской литературы. - Л., 1967. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. - М., 1978. Михалев В. П. Видовая специфика и синтез искусств. - К.,1984.
Музыкальная энциклопедия: В 6 т. - М., 1973-
1976. - Т. 1-6.
Мусієнко Н., Мусієнко О., Слободян В. Світло
далеких зірок. - К., 1995.
Новерр Ж. Ж. Письма о танце. - Л.; М., 1965.
Оніщенко О. Міфотворчість і художня спадщина
О. П. Довженка // Етика, естетика і теорія культури. -
1992. - № 37. - С. 85-92.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській
літературі. - К., 1997.
Пилипчук Р. Я. Українському театрові 400 років. -
К.,1991.
Садуль Ж. Всеобщая история кино: В 8 т. - М.,
1958-1982. - Т. 1-4, 6.
257
Loading...

 
 

Цікаве