WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Театр - Реферат

Театр - Реферат

"переживання" - одним з провідних принципів театрального мистецтва XX ст.
Як режисер К. С. Станіславський здійснив постановки спектаклів "Плоди просвітництва", "Цар Федір Іоанович", обидва О. Толстого, "На дні" М. Горького тощо. Разом зі своїм колегою В. І. Немировичем-Данченком він сприяв популяризації драматургії А. П. Чехова, зокрема дав сценічне життя славнозвісній "Чайці".
Організаційний аспект діяльності митця був пов'язаний зі створен-ням Московського художнього театру, що посів гідне місце в структурі мистецького руху XX ст.
Теоретичні пошуки К. С. Станіславського уможливили створення так званої "системи Станіславського", що грунтується на вивченні природиакторської професії і є логічним підсумком та узагальненням власного творчого досвіду митця.
Альтернативою системі К. Станіславського стала теорія "відчу-ження", представниками якої у Росії були В. Е. Мейерхольд (1874-1940) та Є. Б. Вахтангов (1883-1922). У спектаклі Є. Вахтангова "Принцеса Турандот" актор і персонаж спочатку об'єднувалися між собою, а потім повністю розходилися, зберігаючи дистанцію, яка допомагала виконавцеві висловити ставлення до свого героя. У Західній Європі "ефект відчуження" виявився основним естетичним принципом "епічного театру" видатного німецького драматурга, режисера, теоретика мистецтва Б. Брехта (1898-1956). У
228
своїх спектаклях "Матінка Кураж та її діти", "Добра людина з Сезуана" митець апелював до інтелекту та розуму людини.
Режисерські прийоми та художні принципи К. С. Станіславського, В. Е. Мейерхольда, Є. Б. Вахтангова були інтерпретовані на сцені такими блискучими акторами, як В. І. Качалов, М. П. Хмельов, А. Г. Коонен, А. К. Тарасова, та іншими, а у подальшому мали вплив на творчі пошуки О. Єфремова, А. Демидової, О. Табакова, Є. Євстигнєева, С. Юрського, Ю. Мажуги, М. Рушков-ського та ін.
Цілком оригінальним явищем у театральному мистецтві XX ст. був театр "Березіль", заснований видатним українським режисером Л. Курбасом (1887-1937). Творчі пошуки митця привели його до ідеї "перетворення дійсності" та концепції "фантастичного реалізму", які визначили напрям роботи театру "Березіль", зокрема спектаклів "Цар Едіп" (Софокл), "Мина Мазайло", "Маклена /раса" (М. Куліш), що мали відверто європейську орієнтацію.
Художні пошуки Л. Курбаса вплинули на подальший розвиток українського театрального мистецтва, зокрема на творчість А. М. Бучми, Н. М. Ужвій, Б. С. Ступки, Ф. М. Стригуна та ін.
Західноєвропейський театр XX ст. у кращих його зразках ха-рактеризувався акцентуванням уваги на філософсько-естетичному ос-мисленні світу, в якому превалювала відверто екзистенціальна орієн-
229
ВІЛАР ЖАН (1912-1971) - французький актор і режисер. Специфіку його художніх пошуків зумовив принцип полярності, що, з одного боку, був пов'язаний з наслідуванням кращих традицій французького театрального мистецтва, а з іншого - з яскравими новаторськими експериментами. На сцені Національного театру Франції Ж. Віларом були поставлені як спектаклі класичного репер-туару - "Од" Корнеля, "Макбет" та "Р'ічард III" У. Шекспіра, п'єси Мольєра, так і твори драматургії XX ст. (О'Кейсі, Б. Брехта та ін.).
Творчій манері Ж. Вілара була притаманна інтелектуальна витонченість, яку значною мірою стимулювали прекрасна освіта митця і широта його художнього діапазону - режисерсько-акторська діяльність органічно поєднувалася Ж. Віларом з поетичною творчістю. їм я Ж. Вілара в історії французького і світового театрального мис-тецтва асоціюється зі створенням оригінальної моделі трагікомічного.
тація. Цй тенденція чітко простежувалася у спектаклях, поставлених Ж. Віларом з Ж. Філіппом у головних ролях (Франція), Л. Олів'є, П. Бруком (Англія), Е. Де Філіппо (Італія).
У другій половині XX ст. виникла практика проведення теат-ральних фестивалів, що відкрили можливості для обміну творчим дос-відом і сприяли діалогу культур. Цей рух був започаткований Авінь-йонським фестивалем Ж. Вілара, традиції якого тривають і донині, стимулюючи появу нових театральних форумів.
Театральне мистецтво Західної Європи XX ст. цікаве і своїми відверто формалістичними пошуками, що велися у межах експресіо-нізму та сюрреалізму.
230
Експресіоністичний напрям у театральному мистецтві 20-х років був найяскравіше представлений у творчості німецьких драматургів і режисерів Е. Піскатора та М. Рейнхардта. У своїх спектаклях вони відтворювали атмосферу "експресіоністичної напруги", ви-користовуючи для цього "гру світла та тіні", що давало змогу підміни-ти звичайні декорації уявними, вносили значні корективи у розробку композиційної побудови спектаклю, в прийоми акторської гри тощо.
Принципи сюрреалізму мали значний вплив на творчість відомо-го французького драматурга та режисера А. Арто, який намагався створити "театр жорстокості". У своїх спектаклях він відтворював сни, тяжіння до злочинів тощо, намагаючись таким чином показати, що людиною керує позасвідома сфера її психіки, яка і визначає сутність людської особистості. Пошуки Арто мали великий вплив на розвиток світового театрального мистецтва: на творчість С. Беккета та Е. Іонеско, а також на художні експерименти сучасних театральних режисерів, зокрема А. Васильєва.
Ситуація, що сьогодні склалася у театральному мистецтві України, ототожнюється з діяльністю провідних стаціонарних театрів країни, а також з творчими пошуками театрів-студій, які є важливою складовою сучасного театрального руху. Мета цих художніх експериментів полягає у необхідності створити цілісну модель українського театрального процесу кінця XX ст.
Отже, феномен театрального мистецтва пов'язаний з осмисленням художньої спадщини минулого, з творчими пошуками сучасних театральних діячів, які філософськи осмислюють світ і намагаються розкрити морально-психологічний стан особистості.
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М., '1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. - М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. - М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. - М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. - К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. - К., 1991.
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. - К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. - К., 1992.
Мінералов Ю. К. "Поезія є перетворення думки" (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. - 1993. - № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. -
К.,1998.
Loading...

 
 

Цікаве