WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Хореографія - Реферат

Хореографія - Реферат

Кшесинської, П. Гердта увійшли до історії балетного мистецтва.
Новий етап у розвитку російського балету пов'язаний з іменем О. Горського (1871-1924) - постановника балетів "Дон Кіхот" та "Саламбо". Він відмовився від застарілих прийомів пантоміми, зробив дію чіткішою і динамічнішою, почав активно залучати до художнього оформлення своїх спектаклів відомих художників, зокрема К. Коровіна та О. Головіна.
Справжнім авангардистом хореографічного мистецтва XX ст. став М. Фокін (1880-1942). Його творчість формувалась під безпосереднім впливом художнього доробку М. Петіпа та О. Горсь-кого. Водночас він шукав нові засоби виразності, удосконалював, а багато у чому видозмінював малюнок танцю, створював нові танцю-вальні форми.
У постановках М. Фокіна "Єгипетські ночі", "Дафніс і Хлоя", "Петрушка" засяяли зірки російського балету А. Павлова, В. Ніжинський, Т. Карсавіна, О. Спесивцева.
Саме з іменами цих представників мистецтва хореографії і по-в'язаний тріумф всесвітньо відомих "Російських сезонів" у Парижі,
217
що були організовані видатним театральним діячем С. Дягилевим.
Внесок дягилєвських сезонів у розвиток мистецтва світового балету важко переоцінити. Видатні митці того часу Р. Роллан, Ж. Кок-то, О. Роден, П. Пікассо, К. Сен-Сане були у захваті від цієї культурної акції.
Дягилєвські сезони є яскравим прикладом міжвидового синтезу мистецтв - музики, хореографії та живопису, що був уможливлений завдяки творчим пошукам художників О.Бенуа,Л.Бакста, В. Серова, М. Реріха; композитора І. Стравинського; хореографів М. Фокіна і Д. Баланчина.
Аналізуючи феномен "Російських сезонів", необхідно чітко пам'ятати про важливе місце, яке посідав у контексті цього явища наш великий співвітчизник, провідний соліст трупи Дягилева, видатний хо-реограф Серж (справжнє ім'я - Сергій Михайлович) Лифар (1905-
1986).
Серж Лифар танцював головні ролі практично у всіх балетах "Російських сезонів" - у "Видінні троянди", "Аполлоні Мусагеті", "Блудному сині", "Післяполуденному відпочинку фавна" тощо. Впро-довж багатьох років ім'я Сержа Лифаря було несправедливо забутим, але у червні 1994р. у Києві відбувся І Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря. З того часу він проводиться кожні два роки. Великий митець нарешті повернувся на батьківщину, від якої, до речі, ніколи не відмовлявся. Саме тому на могилі видатного майстра написано: "Серж Лифар з Києва". Отже, творчість цього блискучого художника слід інтерпретувати як загальноцивілізаційний фенюмен.
Розквіт мистецтва балету другої половини XX ст. пов'язаний з іменами Г. Уланової, О. Лепешинської, Ю. Григоровича, М. Пли-сецької, Н. Безсмертнової, М. Лієпи, В. Васильєва, Є. Макснмової, В. Чабукіані, Р. Нурієва, М. Баришникова та ін.
218
ВІРСЬКИЙ ПАВЛО ПАВЛОВИЧ (1905-1975) - український балетмейстер, засновник і художній керівник танцювального ансамблю, який з 1977 р. носить його ім'я. Характерною особливістю творчості П. Вірського було поєднання елементів класичного балету з прийомами українського народного танцю. Це знайшло свій відбиток у хореографічних постановках "Чумацькі радощі". "Запорожці-", "Ловзунеуь". "Гопак" та ін. Художні пошуки П. П. Вірського були пов'язані зі створенням танцювальних картин до оперних вистав, що активізувало процес взаємовпливу між видами мистецтва, збагачувало й емоційно насичувало загальну атмосферу дії. Хрестоматійним прикладом цього зв'язку є використання хореографічних постановок у структурі опери "Тарас Бульба". Творчості П. П. Вірського було притаманне тяжіння до філософсько-художніх узагальнень, яке дало змогу митцеві впровадити здобутки української національної хореографії до європейського культурного контексту.
Сьогодні розвиток балетного мистецтва України безпосередньо асоціюється з творчістю А. Шекери, В. Калиновської, В. Ковтуна, Т. Таякіної, А. Рубіної, В. Писарева та ін.
Аналізуючи мистецтво хореографії, слід наголосити, що воно представлене не тільки класичним балетом, а й безпосередньо пов язане і з традиціями народного танцю, який відтворює у русі та пластиці спе-цифіку національної самосвідомості (ансамбль танцю ім. П. Вірського}.
Яскрава сторінка у розвитку мистецтва народного танцю пов'язана з традиціями іспанської національної культури, зокрема з діяльністю
219
хореографа і танцівника А. Гадеса, у творчості якого поєдналися мистецтво класичного балету та унікальне явище іспанської культури - мистецтво фламенко.
Отже, мистецтво хореографії постійно розвивається і видозмінюється, адже мова пластики, мова танцю, якою володіють її провідні митці, завжди привертатиме увагу і викликатиме захоплення у глядачів усього світу.
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М., '1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. - М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. - М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. - М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. - К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. - К., 1991.
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. - К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. - К., 1992.
Мінералов Ю. К. "Поезія є перетворення думки" (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. - 1993. - № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. -
К.,1998.

 
 

Цікаве

Загрузка...