WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Хореографія - Реферат

Хореографія - Реферат


Реферат на тему:
Хореографія
Хореографія (від грец. с/іогеіа - танець і §гарпо - пишу} ін-терпретується як танцювальне мистецтво взагалі.
Хореографічне мистецтво - це дуже об'ємне поняття, яке містить балет, мистецтво народного сучасного танцю.
Хореографія сформулювала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художньо виразну мову, за допомогою чого ство-рюється хореографічний образ, який виникає з музично-ритмічних рухів. Він має умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов'язаний з ритмом.
Специфічною особливістю мистецтва хореографії є її безпосе-редній зв язок з музикою, яка допомагає розкрити хореографічний образ у всій яскравості і повноті, впливає на його темпоритмічну побудову.
При аналізі музичного мистецтва йшлося про існування важли-вого зв'язку композитор - виконавець. У хореографії цей зв'язок значно ускладнюється, адже між композитором і виконавцем з'яв-ляється постать хореографа. Саме цей "потрійний союз" і робить хореографію видом мистецтва.
Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії від-силають нас до глибокої давнини, коли у доісторичну добу танець виконував певну ритуальну функцію. Ця тенденція мала своє продов-ження і розвиток у культурах Стародавніх Єгипту і Греції, тоді як у Стародавньому Римі танець вже починає сприйматися як видовище.
Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво табу - заборону, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує свій розвиток (ця ситуація певною мірою стала основою для відомого роману В. Гюго "Собор Паризької Богоматері").
Процес відновлення мистецтва хореографії пов'язаний з добою Відродження, але справжній його розвій починається у XVII ст., коли у Франції було створено Королівську академію танцю (1661).
214
НОВЕРР ЖАН ЖОРЖ
(1727-1810) - французький хореограф, оеформатор західноєвропейського балету. Його теоретичні та художні пошуки були пов'язані з розробкою двох важливих складових балетного мистецтва: феномену ритму і концепції природних даних танцівника. Згідно з позицією Ж. Ж. Новерра, професійна майстерність виконавця повинна органічно поєднуватися з емоційним началом, що сприятиме процесу створення повноцінного художнього образу. Теоретичні міркування щодо природи і специфіки балетного мистецтва були викладені хореографом на сторінках роботи "Листи про танець". Розвідки Ж. Ж. Новерра у розробці жанрової структури балету мали значний вплив на подальший розвиток хореографічного мистецтва.
Академією була розроблена основна система класичної хореографії і закладено фундамент балету (від фр. Ьаііеі, від лат. Ьаііо - танцюю), який має свою жанрову структуру:
Хореографія - це своєрідна метатеорія балетного мистецтва, яке поряд з класичним і народно-характерним танцем використовує елементи пантоміми тощо.
Становлення і розвиток мистецтва балету пов'язані з культурами Італії, Англії, Австрії та особливо Франції. Саме у цій країні розпо-чався процес відокремлення балету від опери і надання балетному мистецтву статусу самостійної галузі хореографії.
Засновником класичного балетного мистецтва був французький балетмейстер Ж. Ж. Новерр, який відстоював ідею синтезу між танцем
215
ПАВЛОВА АННА ПАВЛІВНА (1881-1931) - російська ба-лерина. її художня спадщина є яскравим взірцем синтезу раціонально-го і емоційного при створенні хореографічного образу. Бездоганна техніка класичного танцю у творчості А. Павлової органічно поєднувалася з почуттєвим началом, що давало актрисі можливість виконувати практично всі провідні партії репертуару Маріїнського театру (Петербург) 1899-1913 рр. Талант А. Павлової яскраво розкрився у спектаклях "Корсар", "Спляча красуня". "Жізель". "Баядерка" тощо. Творчий шлях А. Павлової нерозривно пов'язаний з яскравою сторінкою в історії російської культури - дягилєвськими "сезонами" у Парижі. В сезоні 1909 р. славетна балерина виконала головні партії у спектаклях "Єгипетські ночі". "Шопеніана" тощо. Найвищим творчим злетом актриси вважають хореографічну мініатюру "Вмираючий лебідь", що назавжди залишилася в скарбниці світового балету.
і музикою. На думку Новерра, саме синтез зумовлював створення повноцінного хореографічного образу.
Провідними школами класичного балету на початку XIX ст. стають італійська і французька, які удосконалюють, розвивають на новому рівні основні принципи балету XVII-XVIII ст., ведуть пошуки нових засобів і прийомів, значно ускладнюють техніку стрибка, обер-тання тощо.
Процес розвитку балетного мистецтва XIX ст. мав взаємовпливо-вий характер. Так, пошуки, що відбувалися у європейській хореографії, стимулювали становлення цього виду мистецтва у Росії, що згодом приведе до зворотного процесу - впливу мистецтва російського балету на західноєвропейський ("Російські сезони" у Парижі). 216
Плідно працювали у Росії західні балетмейстери Ш. Дідло (1767-1837), який поставив багато різножанрових вистав і виховав таких зірок балетного мистецтва, як А. Істоміна (1799- 1848) і Є. Телешова (1804-1857), та А. Сен-Леон (1821- 1870).
Подальший розквіт балету відбувається у другій половині
XIX - на початку XX ст. і пов'язаний передусім з іменем М. Петі-па (1818-1910), який здійснив новаторські балетні постанови. Всесвітнє визнання Петіпа принесли балети "Спляча красуня" і "Лебедине озеро" (у співавторстві з Л. Івановим), а імена О. Преображенської, М.
Loading...

 
 

Цікаве