WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Музика - Реферат

Музика - Реферат

кінорежисер М. Форман, який створив фільм "Амадеус". Аналізуючи феномен В. А. Моцарта, М. Форман чітко висловив свою особисту позицію, показавши, що геніальність не залежить від людини, і таким чином виступив опонентом теорії Арістотеля про ідею праці, яка може виховати геніального митця.
Яскравою сторінкою в історії музики стада творчість німецького композитора Р. Вагнера (1813-1883). Його творчий доробок синтез філософії та мистецтва. Більшість творів Вагнера були стимульовані філософськими працями його співвітчизника - Ф. Ніцше. Водночас концепціїВагнера, зокрема його "теорія продуктивної уяви", мали значний вплив на роботи німецького філософа ("Народження трагедії з духа музики", "По той бік добра і зла").
Можна припустити, що за рівнем обдарованості та загальної освіченості феномен Р. Вагнера можна порівняти з феноменом Леонардо да Вінчі. Проте, на відміну від великого Леонардо, творчість якого мала загальноєвропейську орієнтацію, Р. Вагнер передусім пов'язував свою діяльність з утвердженням німецької національної самосвідомості. У своїх операх "Летючий голландець", "Тангейзер", "Лоенгрін", "Трістан та Ізольда" німецький композитор розробив цілу систему музичних тем, що характеризували їхніх героїв і ство-
207
рювали відчуття трагедії. Значну увагу композитор приділяв самостійності оркестрових партій. Однак головним надзавданням для Р. Вагнера було відтворення за допомогою різних музичних засобів справжнього національного німецького духу, що досягає свого найви-щого піднесення у величезному творінні композитора - тетралогії "Кільце нібелунга": "Золото Рейну", "Валькірія-", "Зігфрід", "Загибель богів", в основу якого було покладено відомий германо-скандинавський міф про нібелунгів.
У музичному мистецтві Західної Європи XIX ст. одне з провідних місць посідає опера, що зобов'язана своїм розквітом творчості Дж. Верді (1813-1901) - "Ріголетто", "Травіата", "Аїда". "Отелло" тощо; Дж. Россіні (1792-1868) - "Севільський цирульник", "Сорока-злодійка", "Вільгельм Телль"; Ж. Бізе (1838-
1875) - "Кармен"; Е. Гріга (1843-1907) - "Пер Гюнт";
Дж. Пуччіні (1858-1924) - "Мамон Аеско", "Богема", "Тоска", "Мадам Баттерфляй" та ін. У цих творах композитори виступають не просто як видатні музиканти, а й як глибокі психологи, адже у своїй музиці вони відтворюють складний морально-психологічний стан своїх героїв.
Творчі пошуки, які відбувалися у цей період у музичному мистецтві країн Східної Європи, зокрема в Росії та Україні, також пов'язані з надзвичайним розквітом опери. Вона була блискуче репрезентована у творчості М. І. Глінки (1804-1857) - "Іван Сусанін" та "Руслан і Людмила", де органічно поєднувалися як елементи слов'янської музичної культури, так і музики народів Сходу. У подальшому цей прийом використовували інші композитори, зокрема М. Рим-ський-Корсаков у симфонічній сюїті "Шехерезада" та О. Бородін в опері "Князь Ігор".
У другій половині XIX ст. провідні композитори і музиканти М. Балакірев (1837-1910), О. Бородін (1833-1887), Ц. Кюї (1835-1918), М. Мусоргський (1839-1881) та М. Римський-Корсаков (1844-1908) створюють творчий осередок під назвою "Могуча кучка", її ідеологом був відомий музичний критик В. Стасов. Фактично аналога цьому творчому угрупованню в історії музики не було.
Ідейно-художні погляди діячів "Могучої кучки" формувалися на перетині пошуків, що відбувалися як у вітчизняному музичному мистецтві, зокрема у творчості М. Глінки, О. Даргомижського, М. Вербицького, М. Лисенка, так і у західноєвропейському - у творах Л. ван Бетховена, Р. Шумана, Г. Берліоза, Ф. Ліста. Спільними
208
ЧАИКОВСЬКИИ ПЕТРО ІЛЛІЧ
(1840-1893) - російський композитор, художня спадщина якого вражає кількістю написаного та різноманітністю жанрово-родової палітри.
Важливе місце у творчості Чайковського займає симфонічна музика, що зумовила появу шести творів, які складають своєрідний цикл. Тяжіння до тематичної спрямованості та циклічності було притаманним митцеві, воно реалізувалося у фортепіанних п'єсах "Дитячого альбому" та "Шістнадцяти піснях для дітей". Талант П. І. Чайковського яскраво виявив себе в операх "Євгеній Онегін", "Пікова дама", "Мазепа", "Чародійка". "Іоланта", "Черевички" тощо. Характерною ознакою оперного мистецтва композитора була гармонічність у поєднанні внутрішнього і зовнішнього: розкриття психологічного етапу героя і створення загальної атмосфери дії.
зусиллями представників "Могучої кучки" було створено першу безплатну музичну школу у Петербурзі, крім того, ними провадилася ак-тивна концертна діяльність. Російські митці намагалися продовжити тенденцію, що наприкінці XVIII і у XIX ст. склалася у багатьох західноєвропейських країнах, коли композитори самі виконували свої твори, виступаючи водночас у "двох іпостасях": як автор-творець і як автор-виконавець. У зв'язку з цим слід згадати імена італійського віртуоза-скрипаля і композитора Н. Паганіні (1782-1840), угорського композитора і блискучого піаніста Ф. Ліста (1811-1886), польського музиканта і композитора Ф. Шопена (1810-1849). Пізніше цей принцип поєднання продовжував і розвивав у своїй творчості С. Рахманінов (1873-1943).
Яскравою сторінкою в історії мистецтва музики, безперечно, є творчість П. І. Чайковського, який працював у всіх родах і жанрах цього виду мистецтва. Його музика відтворила дивний, фантастичний і загадковий світ казок Ш. Перро та Гофмана, кожен з героїв яких мав свою музичну характеристику. Водночас особливе місце у творчому доробку П- І. Чайковського посідає камерна музика (цикл п'єс "Пори року", романси, концерти).
Особливою сторінкою у творчій біографії митця є його музика до балетів. Вважається, що разом з М. Петіпа та Л. Івановим П. І. Чайковський розпочав епоху "симфонічного балету".
209
ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
(1842-1912) - основоположник української класичної музики, композитор, піаніст, педагог. Закінчивши Київський університет і захистивши дисертацію па ступінь кандидата природничих паук, М. В. Лисенко згодом отримує блискучу музичну освіту в Лейпцизькій та Петербурзькій консерваторіях. Характерною особливістю творчості митця є його жанрова універсальність: пісенна творчість, фортепіанна, оперна тощо. Спадщина М. В. Лисенка - це унікальний приклад органічного взаємозв'язку літератури і музичного мистецтва. Композитор був прекрасним інтерпретатором поезії І. Франка, Л. Українки, О. Олеся, М. Вороного та ін., але
Loading...

 
 

Цікаве