WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Музика - Реферат

Музика - Реферат


Реферат на тему:
Музика
Музика (від грец. тизі^е - мистецтво муз) - вид мистецтва, художні образи якого створюються завдяки звукам.
Музичний образ позбавлений смислової конкретності слова та візуальної природи архітектурного, скульптурного, живописного, хореографічного, театрального та кінематографічного мистецтв.
Музика - найбільш абстрактний вид мистецтва. Мабуть, не випадково засновник абстракціонізму В. Кандінський (1866-1944) експериментував у галузі музики і створив оперу під назвою "Жовтий звук".
Як і інші види мистецтва, музика має свою жанрово-родову спе-цифіку. Виділяють два її основні роди, які відповідно мають свою жанрову структуру і репрезентують мистецтво музики в усій його повноті та розмаїтті:
Основою музичної образності є інтонація і звук, а засобами виразності - мелодія, гармонія, поліфонія, ритм, композиція тощо. На відміну від живопису та скульптури у мистецтві музики важливе місце посідає зв'язок між композитором і виконавцем. Безперечно, прерогатива творця належить автору музичного твору, але на виконавця покладена не менша відповідальність. Саме він повинен донести твір до слухача, відтворити його емоційну силу, і, якщо це вдається зробити, виникає процес співтворчості між композитором, виконавцем і слухачем. Можна стверджувати, що мистецтво музики безпосередньо пов'язано з двома давньогрецькими поняттями: "емпатією-" - співпереживанням та "сугестією" - навіюванням.
Існує думка, що музика, як і муральне мистецтво (печерний живопис), виникла у доісторичний період людської цивілізації. Зокрема, ця точка зору належить професорові С. М. Бібчкову, який вважав, що перші музичні інструменти були зроблені з кісток мамонта.
Подальший розвиток музичних інструментів, зокрема духових, пов'язують з культурою Стародавньої Греції.
Епоха середньовіччя асоціюється з розквітом мистецтва трубадурів та. менестрелів - мандрівних музикантів, творчість яких була популярною у Західній Європі XII-XV ст.
XVII-XVIII ст. в історії музики можна назвати "музичним Ренесансом", який виявився у багатьох країнах Західної Європи і представлений іменами А. Скарлатті (1660-1725) - Італія;
Ж. Б. Люллі (1632-1687) - Франція; Г. Перселла (1659- 1695) - Англія; К. В. Глюка (1714-1787) - Австрія; Г. Ф. Генделя (1685-1759) - Німеччина. Кожен з цих композиторів зробив вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва як на рівні жанрово-родовому (у цей період виникають опера і симфонія у їх класичних взірцях), так і на рівні формотворчому, пов'язаному з удосконаленням і розвитком мелодико-інтонаційного ладу, специфіки композиції, гармонії, оркестровки тощо.
У XVII-XVIII ст. було закладено тенденцію до "музичної міфотворчості", адже тогочасні опери здебільшого грунтувалися на міфологічних мотивах. Так, в основу опери Ж. Б. Люллі "Тезей" покладено однойменний давньогрецький міф. Опера Г. Перселла "Дідона та Еней" інтерпретувала мотиви відомої поеми Вергілія "Енеїда", а античний міф про фракійського співака Орфея надихнув К. В. Глюка на створення опери "Орфей і Еврідіка".
205
МОЦАРТ ВОЛЬФГАНГ АМАДЕИ
(1756-1791) - австрійський композитор. Його талант виявився як в інструментальній, так і у вокальній музиці. З одного боку, симфонії, сонати, концерти Моцарта слід інтерпретувати як важливий етап у розвитку музичного мистецтва Двстро-Німеччини, а з іншого - це своєрідний пролог до майбутніх шедеврів видатного митця.
Особливе місце у спадщині митця посідають опери "Дон /Куан" та "Чарівна флейта", що є визнаними шедеврами музичного мистецтва. Об'єктом постійної уваги з боку як музикознавців, так і представників естетики і психології є останній твір В. А. Моцарта - "Реквієм", що переконливо свідчить про наявність у його світовідчутті анпшципац'іиного начала - трагічного передчуття.
Використовуючи принцип аналогії, музичне мистецтво XVIII- XIX ст., як і живописне мистецтво доби Відродження, можна з упевненістю назвати мистецтвом видатних персоналій. У зазначений період створює свої геніальні прелюдії, фуги, токати, сюїти, концерти великий німецький композитор Й. С. Бах (1685-1750). Саме з його творчістю пов'язані розквіт та остаточне оволодіння мистецтвом поліфонії - звучання кількох самостійних мелодій водночас. Іноді художній доробок видатного композитора пов'язують з розвитком церковної музики, зокрема з хоралом - співанням пісень під час богослужіння, але такий підхід значно обмежує розуміння феномена И. С. Баха, у творах якого розкрито величезний світ людських почуттів і думок.
Творчість видатного німецького композитора мала значний вплив на розвиток світового музичного мистецтва і безпосередньо на художні пошуки українських композиторів М. Березовського (1745-1777), А. Веделя (1767-1808), Д. Бортнянського (1751-1825).
Розвиток класичної симфонії та опери XVIII-XIX ст. пов'язаний з творчістю так званих "віденських класиків":
Ф. И. Гайдна (1732-1809), Л. ван Бетховена (1770-1827), В. А. Моцарта.
Принцип об'єднання австрійських композиторів Ф. И. Гайдна та В. А. Моцарта і німецького музиканта Л. ван Бетховена у "віденську школу" зумовлений як спільністю музичної культури Австро-Німеччини, так і впливом на творчість Бетховена музики його віденських колег.
206
Окрім власне музичної досконалості твори Ф. И. Гайдна "Про-щальна симфонія" та опера "Кривий біс", В. А. Моцарта "Реквієм" та опери "Дон Жуан" і "Чарівна флейта", А. ван Бетховена "Героїчна симфонія", "Патетична соната", "Крейцерова соната" та "Апасіоната" вражають загальнофілософською спрямованістю і надзвичайним емоційним напруженням.
Творчість В. А. Моцарта безпосередньо ототожнюється з процесом реформації оперного мистецтва взагалі й австрійської класичної опери зокрема. Композитор працював у різних оперних жанрах:
комедійному - "Бастьєн і Бастьєна"; опері-серіа - "Мітри-дат, цар понтійський"; опері-зингшпіль - "Викрадання з серал-лю" тощо.
Феномен Моцарта зруйнував існуючу традицію щодо пріоритету італійської музичної культури, і його ім'я було навічно закарбовано на стінах Болонської академії витончених мистецтв як визнання генія австрійського композитора, який подолав межі національного на шляху до загальнолюдського.
Відомий датський філософ С. Кьєркегор, аналізуючи феномен творчості особистості, вважав, що тільки художник, який пережив процес еманації - осяяння, може дійти до високої духовності. До цієї точки зору приєднався відомий
Loading...

 
 

Цікаве