WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Живопис - Реферат

Живопис - Реферат


Реферат на тему:
Живопис
Живопис - вид образотворчого мистецтва, специфічною особли-вістю якого є відтворення художніх образів на площині.
Відображаючи на полотні навколишній світ, художник виражає своє ставлення до нього, що дає підстави мистецтвознавцям визначити манеру і стиль живописця і оперувати поняттями "світовідчуття митця", "колористична палітрам та ін.
Існує значна кількість різновидів техніки живопису: фреска, мозаїка, олійний розпис, тампера, акварель, пастель тощо.
Фреска - живопис водяними фарбами по вологій штукатурці. Це дуже складний вид живописної техніки, оскільки він передбачає швидкість малювання і високий професіоналізм митця. Виправити вже намальоване неможливо: водяні фарби миттєво висихають, а багатошаровість у фресковому живописі заборонена.
Яскравими взірцями цього різновиду живописного мистецтва є відомі фрески Софійського собору у Києві, "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі у церкві Санта Марія делле Граціє в Мілані та "Страшний суд" Мікеланджело у Сікстинській капелі у Ватикані.
Мозаїка - різновид живопису, який грунтується на своєрідному принципі "моделювання" з шматочків природного каменю чи кольо-рового скла - смальти, що скріплюються між собою за допомогою в'язкої сполуки. Так виникає зображення - мозаїчне панно.
Фресковий і мозаїчний живопис використовують переважно для оздоблення інтер'єрів культових споруд (всесвітньо відоме панно "Марія-Оранта" у Софійському соборі у Києві).
Олійний розпис - різновид живопису, який активно спирається на принцип "багатошаровості", що дає змогу створити фактурність зображення. Він набув значного поширення на межі XIV-XV ст. у країнах Західної Європи. Фарби, основу яких складають рослинні олії, під час висихання іноді темніють, що пов'язано з кольоровими особливостями грунту. Здебільшого це трапляється з темногрунтовими
191
полотнами, тоді як білий грунт дає можливість зберегти кольорове багатство.
Тампера - різновид живопису, назва якого походить від назви фарби. Основу фарби складає яєчний жовток. В основному цю техно-логію використовували іконописці, малюючи на спеціально заґрунто-ваних дерев'яних дошках. У подальшому тамперою писали і на полотні, спираючись на принципи олійного живопису.
Акварель - різновид живописного мистецтва, яке використовує водяні фарби. Специфічною особливістю акварелі є її здатність до "кольорової асиміляції". Акварельна технологія передбачає малювання на папері, який може бути сухим і вологим.
Пастель - це малюнок, виконаний кольоровою крейдою. Як і акварельний живопис, пастель часто ототожнюють з графікою, її ха-рактерною особливістю є здатність створювати відчуття оксамитовості зображуваного.
Витоки мистецтва живопису сягають у глибину століть - у доісторичний період людської цивілізації. Вони пов 'язані з так званим печерним розписом, зразки якого було знайдено у печерах Ласко та Кастільо (Франція), а також з кольоровими зображеннями тварин на скелях Скандинавії, плато Тассилі (Африка}, капової печери (Урал}. Саме з цих наскельних малюнків і починається формування жанрово-родової специфіки майбутнього мистецтва живопису.
Необхідно наголосити, що доісторичний печерний, а згодом і дав-ньоєгипетський настінний розпис ніс важливе смислове навантаження, адже картина являла собою своєрідне оповідання, що складалося з кількох малюнків, пов'язаних між собою. Отже, для давнього художника, який ще не володів законами перспективи, малюнок виконував певну знакову функцію. Ця сама тенденція мала свій розвиток у мистецтві давньогрецького вазопису, коли на поверхні старовинних амфор та інших посудин зображувалися фрагменти давньогрецької міфології та історії.
Розвиток живописного мистецтва середньовіччя передусім пов'я-заний з розквітом іконопису. На зміну чуттєвим образам античного мистецтва прийшли релігійно-канонізовані зображення, що водночас вражали своєю духовно-психологічною насиченістю. Серед видатних
192
представників мистецтва іконопису слід назвати імена ФЕОФАНА ГРЕКА (бл. 1340 - після 1405) та АНДРІЯ РУБЛЬОВА
(бл. 1360 - після 1430), у творчості яких домінувало ісихастичне начало: поєднання зовнішнього та внутрішнього, але насамперед ху-дожників цікавило відображення внутрішнього світу людини. Це відпо-відало їх власному світовідчуттю.
Нову добу у розвитку мистецтва живопису пов'язують з XIV-XVI ст., які принесли з собою нові теми, нові форми, нові художні образи. Творчі пошуки митців цього періоду стимулювала антична спадщина, і вони намагалися відновити у своїх творах її основні принципи. Саме тому мистецтво цього періоду, батьківщиною якого стала Італія, отримує назву Ренесанс - Відродження.
В епоху Відродження розпочинається складний, але надзвичайно цікавий процес взаємодії науки і мистецтва. Вивчення законів перспективи, оптики, анатомії сприяло розвиткові творчих пошуків художників. Можна твердити, що проблема дифузії науки і мистецтва, витоки якої пов'язані з добою античності, в епоху Відродження виходить на принципово новий щабель.
У цей період живопис стає одним з провідних видів мистецтва і дарує світові цілу плеяду яскравих особистостей. Саме тому італійське Відродження можна назвати мистецтвом видатних персоналій, імена яких говорять самі за себе: Джорджоне (1477-1510), Тінторетто (1518-1594), Тіціан (1487-1576). Та слава італійського Ренесансу безперечно пов'язана з іменами його титанів: Рафаеля Санті (1483- 1520), що створив "Сікстинську мадонну", "Портрет, папи Юлія II" та "Автопортрет", і Мікеланджело Буонарроті - автора фресок Сікстинської капели: "Сотворіння Адама" і "Страшний суд" та ін. У творчості цих художників відбилися основні принципи мистецтва Відродження - відображення дійсності у всій її повноті, а головне - уславлення краси людини та її почуттів. Основні теми творів Рафаеля, Мікеланджело, Тіціана пов'язані як з міфологічними сюжетами, так і з проблемами, що мають загальнолюдський характер.
Живописці італійського Відродження прекрасно володіли законами перспективи, відтворювали на своїх полотнах вікову анатомію людини,
193
ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ
(1452-1519) - італійський митець, філософ, інженер, один з титанів доби Відродження. Професійну освіту живописця здобув у художній майстерні видатного італійського художника Андреа Верроккьо, який виховав ще дві яскраві
Loading...

 
 

Цікаве