WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Генезис мистецтва і формування його видової структури - Реферат

Генезис мистецтва і формування його видової структури - Реферат

синтезу всіх видівмистецтва, започаткувавши третій напрям аналізу видової структури мистецтва:
Перша модель цього руху пов'язана з теоретичною концепцією видатного німецького філософа Г. В. Ф. ГЕГЕЛЯ, на думку якого "абсолютна ідея" може бути розкрита через три форми, що фактично ототожнюються з основними формами суспільної свідомості: через мистецтво, в основу якого покладено емоційно-чуттєве начало; релігію, що грунтується на феномені віри; філософію, яка синтезує у собі мис-тецтво та релігію. У свою чергу, мистецтво проходить три етапи роз-витку: символічний, класичний і романтичний, кожному з яких відповідає певний вид. Так, символічний етап Гегель інтерпретує через мистецтво архітектури; класичному відповідає скульптура; живопис ототожнюється з переходом від класичного до романтичного етапу; музика пов'язується з романтизмом, тоді як поезія завершує логіку цього руху і є перехідною ланкою від мистецтва до релігії. Отже, вважав Гегель, поезія синтезує в собі різні види мистецтва і об'єднує форми суспільної свідомості.
Позиція філософа стимулювала численні дискусії, які тривають і донині, але внесок Гегеля у дослідження проблеми видової специфіки мистецтва безперечно вагомий. Спираючись на принцип історизму, він проаналізував природне тяжіння видів мистецтва до синтезу і, як наслідок, - можливість цілісного осмислення основних форм суспільної свідомості.
Теоретичні обгрунтування проблеми синтезу в мистецтві І. Канта, Г. Е. Лессінга, Г. В. Ф. Гегеля знайшли своє^практичне підтвердження у 1895 р., коли виникає мистецтво кіно. Його поява стимулювала розробку ще однієї моделі видової специфіки мистецтва. У 1911 р.
167
італійський теоретик кінематографії Р. КАНУДО (1879-1923) написав "Маніфест семи мистецтв", концептуальною основою якого був синтетичний принцип. За Канудо, існує шість класичних видів мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, музика, танець, поезія. Кіно синтезує їх і стає сьомим видом мистецтва, набуваючи статусу "сакрального". Водночас кінематограф поєднує в собі наслідки нау-ково-технічного прогресу і емоційно-чуттєве начало мистецтва: "Кіно - казковий новонароджений, син машини і почуття, - наголошував Ка-нудо. - Ми маємо потребу в кіно, щоб створювати тотальне мистецтво, до якого завжди тяжіли всі інші мистецтва".
Проаналізувавши основні теоретичні моделі видової структури мистецтва, детальніше розглянемо його класичні види.
Послідовність, на яку будемо спиратися при вивченні видів мистецтва, зумовлена їх природно-специфічними ознаками і починається з розгляду образотворчих мистецтв: архітектури, скульптури та живопису. Завершують цей рух три види мистецтва, природа яких більшою чи меншою мірою грунтується на принципі "синтезу": хореографія, театр і кінематограф. Своєрідну "золоту середину" посідає найабст-рактніше з усіх мистецтв - музика.
У структурі видової специфіки мистецтва окремо розглядається і феномен літератури.
Кожен з видів мистецтва має свою структурну побудову, і прин-цип, покладений в її основу, потребує певних коментарів. У багатьох мистецтвознавчих дослідженнях висловлюється думка, що всі мистец-тва поділяються на "види", а ті, в свою чергу, - на "жанри". Гадаємо, використовувати поняття "вид" у структурі видів мистецтва недо-цільно. Тому пропонуємо, спираючись на досвід літературознавства, вживати термін "рід" і, аналізуючи конкретний вид мистецтва, оперу-вати визначенням "жанрово-родова" структура.
Вивчення феномена видової специфіки мистецтва породжує супутню проблему, пов'язану з питанням розгалуження професійного мистецтва і народної непрофесійної творчості - фольклору. Розглядаючи види мистецтва, будемо мати на увазі лише форми професійної діяльності і зосередимося на аналізі художньої спадщини найвидатніших митців світу.
У сучасній естетиці та мистецтвознавстві існує тенденція до відо-кремлення прикладного, декоративного мистецтва і графіки і надання їм статусу самостійних видів, але певною мірою вони є похідною від класичних образотворчих мистецтв - скульптури та живопису*.
*До класичних видів мистецтва не слід відносити цирк, фотографію і телебачення.
168
Проблема видової специфіки мистецтва безпосередньо пов'язана з формами художньо-творчої діяльності людини. Варто підкреслити, що процес активізації естетичного начала перебував у тісному зв'язку з розвитком цивілізації, який і привів до виникнення основних видів мистецтва.
Реконструюючи еволюцію розвитку видів мистецтва, необхідно враховувати процес руху від синкретизму, що був пов'язаний з доісто-ричним періодом і характеризувався єдиним художнім мисленням, до створення видів мистецтва, а також процес руху від окремих мистецтв до їх синтезу - з'єднання.
Слід простежити своєрідну логіку та закономірність у розвитку процесу синтезації видів мистецтв. Мистецтва архітектури, скульптури, живопису, як правило, взаємодіють між собою, створюючи феномен зображальних мистецтв. Музику та хореографію об'єднує звуко-ритмічне начало, тоді як фундаментом мистецтва театру та кінемато-графа є міжвидовий синтез мистецтв.
Усі види мистецтва рівноцінні між собою, а їхнє розмаїття дає змогу пізнавати світ у всій його складності та багатогранності.
Розглядаючи видову специфіку мистецтва, слід наголосити, що це реальні форми художньо-творчої діяльності, які різняться передусім засобами матеріального втілення художнього змісту (звукового - для музики, мовного - для літератури, об'ємно-пластичного - для скульптури тощо).
Причиною розподілу мистецтва на види є багатоаспектність типів практики людини у сфері художнього опанування світу. Так, І. Кант вбачав її у багатстві здібностей суб'єкта, Г. В. Ф. Гегель - у внутрішній диференціації об'єктивної ідеї, а французькі матеріалісти - у відмінностях художніх засобів, якими користуються музиканти, поети, живописці та ін.
Види мистецтва пов'язані з конкретним історичним періодом, со-ціально-політичною ситуацією, культуротворчим процесом, науково-технічним прогресом тощо.
Отже, фундаментом класичної мистецько-видової структури є: архітектура, скульптура, живопис, музика, хореографія, театр, кінематограф.
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М., '1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. - М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. - М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. - М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. - К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. - К., 1991.
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. - К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. - К., 1992.
Мінералов Ю. К. "Поезія є перетворення думки" (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. - 1993. - № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. -
К.,1998.
Loading...

 
 

Цікаве