WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Генезис мистецтва і формування його видової структури - Реферат

Генезис мистецтва і формування його видової структури - Реферат


Реферат на тему:
Генезис мистецтва і формування його видової структури
Поняття "генезис" (від грец. §епе5І5 - походження, виникнен-ня) належить до інтегральних.
Воно посіло важливе місце в структурі як гуманітарного знання, передусім філософії (Геракліт, Кант, Гегель та ін.), так і природничих наук, зокрема у космогонічній концепції Канта-Лапласа та еволюційній теорії Ч. Дарвіна.
Проблема виникнення мистецтва в історії естетичної науки належить до найдискусійніших. Так, у сучасній теорії мистецтва існує принаймні 20 точок зору щодо походження зазначеної форми суспіль-ної свідомості. Ці теоретичні позиції досить суперечливі, проте в ос-нову кожної з них покладено один вихідний матеріал, а саме - умовний вік людства (1 млн років) та умовний вік мистецтва не збігаються. Цей перепад дорівнює 900 тис. років, тобто 9/10 частин свого існування людство не відчувало потреби у мистецтві.
Перші свідчення про його виникнення пов'язані з добою верхнього палеоліту (40-20 тис. років до н. е.). У зазначений період формується перша модель видової специфіки мистецтва, яка містить му-ральний малюнок, що об'єднував доісторичний живопис і скульптуру та танець. Чому саме ці різновиди мистецтва з'явилися першими.3 Чи, може, їх виникнення пов'язане лише з волею випадку?
Слід зауважити, що доісторична людина відчувала потребу саме у муральному мистецтві та танці не випадково. Адже вона позасвідоме прагнула оволодіти однією з найскладніших естетичних категорій - простором, і специфічні особливості кожного з цих видів їй таку можливість давали. У зв'язку з цим особливий інтерес викликає феномен мурального мистецтва.
Доісторичний митець обов'язково розписував скелю не біля ви-ходу, а у середині своєї оселі, що було для нього принципово важли-вим. Муральний малюнок повинен був знаходитися там, де безпо-середньо мешкала людина, оскільки мистецтво давнього мурала фактично ототожнювалося нашими пращурами з їхнім внутрішнім світом, неусвідомленим бажанням розсунути межі замкненого просто-ру. Мабуть, саме у ті доісторичні часи і склалася традиція розміщувати живописні полотна на стінах інтер'єрів, а не на фасадах будинків.
Отже, з часів верхнього палеоліту людиною керує її генетичний код - інстинктивне бажання осягнення категорією просторі/.
Процес розвитку й формування видової специфіки мистецтва виявився складним і тривалим, адже наймолодший його різновид - кінематограф виник лише наприкінці XIX ст. Це внесло певні корективи у загальнотеоретичне осмислення видової структури мистецтва. Водночас варто зауважити, що зазначена проблема надзвичайно складна, багатоаспектна і динамічна, тому сьогодні відбувається інтен-сивний процес її уточнень і доповнень. Слід враховувати, що розвиток людської цивілізації передбачає можливість виникнення нових видів
164
мистецтва, що, безперечно, зумовлює необхідність розробки інших теоретичних моделей аналізу його видової специфіки.
Теоретичне осмислення видової структури мистецтва роз-почалося практично паралельно з його розвитком.
Сьогодні принаймні можна простежити три напрями дослідження видової специфіки мистецтва, що ототожнюється з іменами провідних науковців світу, які працювали у різні історичні періоди:
Так, у межах першого напряму, в основу якого покладено своєрідний принцип "розгалуження", існують дві теоретичні моделі:
Перша модель безпосередньо асоціюється з іменем давньогрецького філософа Сократа, який в основу своєї теоретичної концепції поклав ідею пошуку зв'язку між поняттями "корисне" і "прекрасне". На'його думку, еквівалентами цих понять у мистецтві стають два його види: "архітектура", що є символом "корисного" і безпосередньо пов'язана з утилітарними потребами людини, та "музика", що асоціюється з надлишковістю і розкішшю.
Автором другої моделі видової специфіки мистецтва, яка існувала у контексті принципу "розгалуження", був французький філософ Г. СЕН-ВІКТОРСЬКИИ (1096-1141), який класифікував види мистецтва, поділяючи їх на "вільні" та "механічні". До вільних він відносив "слово", "музику", "архітектуру", а механічними вважав "театрику" (іпеаігіса), що містила "драму", "літургію" та "містерію". Цікаво, що запропонована Сен-Вікторським модель видової специфіки мистецтва дала йому змогу на прикладі феномена Леаігіса торкнутися питання жанрово-родової структури мистецтва, що у подальшому була розвинена і удосконалена естетичною наукою і мистецтвознавством.
165
Другий напрям дослідження видової структури мистецтва, по-в'язаний з добою Відродження і XVIII ст., розглядав зазначену проб-лему через принцип "прерогативи" одного виду мистецтва над іншим і надання йому статусу своєрідного "надвиду":
Болонська академія мистецтва
Щодо цього найпоказовішою є позиція великого італійського живописця і теоретика мистецтва Леонардо да Вінчі. Свою роботу "Трактат про живопис" художник присвятив осмисленню специфіки поезії, скульптури, живопису та музики і прерогативу залишив за своїм улюбленим видом мистецтва. Отже, на думку Леонардо, саме живопис мав посісти перше місце в ієрархії видів мистецтва.
Ідею "прерогативи" відстоював і розвивав у своїх теоретичних працях співвітчизник Леонардо да Вінчі філософ ДЖАМБАТТІСТА ВІКО (1668-1744), який зосередив увагу на так званих "витончених мистецтвах", що культивують естетичну насолоду і притаманні "просвітницьким часам".
Концепція Віко була підхоплена і розвинена представниками Болонської академії мистецтва, які, спираючись на ідею "витонче-ності", розробили власну теоретичну модель видової специфіки. Згідно з градацією видів мистецтва, запропонованою болонцями, статус "витончених" отримали музика, театр і хореографія, специфіка яких не передбачала утилітарного начала.
Отже, в основу напряму, представленого моделями Леонардо да Вінчі та Болонською академією мистецтв, було покладено принцип "прерогативи" одного виду мистецтва над іншим, що давав можливість для розвитку і збагачення лише одного людського почуття, тоді як синтез видів мистецтва сприяв би можливості естетично цілісного сприйняття дійсності. У цьому напрямі працював І. Кант. Його теоре-тична модель видової специфіки мистецтва виконала функцію своєрід-ної перехідної ланки від принципу "прерогативи" до принципу "син-тезу". Так, засновник німецької класичної філософії визначає три основні види "витончених" мистецтв: мовні, зображальні та мистецтво "гри почуттів". Вищою мистецькою формою І. Кант вважав поезію;
образотворчі мистецтва, згідно з його концепцією, поєднували зодчес-
166
тво, скульптуру та живопис, тоді як мистецтво "гри почуттів" фактично грунтувалося на музиці.
Німецький філософ стверджував, що процес синтезу сприятиме збагаченню емоційно-чуттєвого світу людини і стимулюватиме появу нових видів мистецтва.
Це відчув співвітчизник Канта - естетик і теоретик мистецтва Г. Е. Лессінг, який у трактаті "Лаокоон. Про межі живопису та поезії" фактично проголосив ідею необхідності
Loading...

 
 

Цікаве