WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Функції мистецтва - Реферат

Функції мистецтва - Реферат

Мопассаном, братами Едмоном і Жюлем Гонкур та Емілем Золя, з іменами яких пов'язують один з найцікавіших напрямів світової культури - натуралізм.
Творчість Е. Золя і передусім його відомий цикл романів "Ругон-Маккари" є яскравим взірцем інтерпретації у галузі літератури проблеми спадковості. Починаючи з роману "Кар'єра Ругонів", французький письменник здійснює своєрідний варіант клінічного дослідження "дурної спадковості" на прикладі родини Ругон-Маккарів, нащадки якої розпорошуються по всьому сучасному суспільству, досягаючи різних посад.
Вивчаючи проблему спадковості, Е. Золя йшов принципово іншим шляхом, ніж медик, який би досліджував те саме питання на суто фізіологічному рівні. Письменника насамперед хвилював внутрішній
157
світ його персонажів, морально-психологічний аспект їхніх вчинків, стиль життя, що були зумовлені "дурною спадковістю" героїв.
Сугестивна функція (від лат. 5觧е8Ііо - навіювання) пов'язана з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку.
Сугестивне начало чітко простежувалося ще у доісторичному мистецтві, коли перед початком полювання наші пращури "вбивали" тварину, намальовану стародавнім митцем. Вагоме навантаження по-кладалося на сугестивну функцію середньовічним мистецтвом іконо-пису й архітектури, адже вважалося, що "собор повинен був стати Біблією для неписьменної людини". При першому наближенні може скластися враження, що сугестивна функція споріднена з виховною. Безперечно між ними існують певні спільні риси, проте ототожнювати сугестивну і виховну функції не можна у зв'язку з тим, що виховна орієнтована на сферу свідомого, тоді як сугестивна пов'язана з поза-свідомим людської психіки. У зв'язку з цим слід зазначити, що не-реалістичні напрями, зокрема експресіонізм і сюрреалізм, у своєму мистецтві орієнтувалися саме на сугестивну функцію.
Виховна функція, її специфічною особливістю є наявність в усіх формах суспільної свідомості: релігії, політиці та ін. В мистецтві над-завданням виховної функції є формування цілісної гармонійної особистості, використання різних механізмів впливу для досягнення цієї мети.
У структурі арістотелівської тріади функціональності мистецтва виховній функції відведено другу позицію. Тобто вона стала сполучною ланкою між пізнавальною функцією і функцією емоційного впливу.
Логіка функціональної структури Арістотеля зумовлена важливим для філософа концептуальним положенням - теорією катарсису - духовного очищення людини в процесі сприйняття твору мистецтва. Пізнаючи дійсність, художник через систему відповідних художніх прийомів впливає на людину, виховує її, стимулюючи процес емоційного сприйняття твору. Отже, основоположний мистецький принцип:
фактично є рефлексією трьох функцій Арістотеля:
158
Виховна функція безпосередньо пов'язана з процесом активізації емоційно-чуттєвого начала, яке сучасна естетична наука також ототожнює з компенсаційною та комунікативною функціями.
Компенсаційна функція. Ця функція дає змогу людині у процесі сприймання художнього твору пережити ті почуття, яких вона була позбавлена в реальному житті. Надзвичайно показовим тут є феномен мелодрами - найпопулярнішого жанру в літературі, театральному мистецтві і кінематографі. Сентиментальне начало, емоційно-ро-мантичний настрій, класичний любовний трикутник, чіткий розподіл героїв на позитивних і негативних, - всі ці специфічні ознаки мело-драми, що виконували компенсаційну функцію, зумовили її всесвітній і позачасовий успіх.
Слід зауважити, що мелодраматичне начало завжди було прита-манним українській національній самосвідомості. Так, значна кількість повістей Т. Г. Шевченка має відверто мелодраматичну спрямованість (сюжет про матерів-покриток). Мелодраматична історія рухає сюжет відомого роману О. Кобилянської "У неділю рано зілля копала" і драми-феєрії Л. Українки "Лісова пісня". Мелодрама була чи не найпопулярнішим жанром української драматургії XIX ст.: "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" і "Циганка Аза" М. Старицького, "Украдене щастя" І. Франка та ін. Тому цілком природно, що поява кінематографа стимулювала нове кінопрочитання як класичних мело-драм - "Циганка Аза" (режисер Г. Кохан), так і творів з мелодра-матичними елементами - "Лісова пісня" (режисер В. Івченко) та "Лісова пісня. Мавка" (режисер Ю. Іллєнко).
Комунікативна функція. Аналізуючи феномен мистецтва, науковці різних історичних періодів підкреслювали його комунікативну перевагу над іншими формами суспільної свідомості. До аналізу комунікативної функції (від лат. соттипісо - спілкуюся) прямо чи опосередковано зверталися Арістотель, Г. Е. Лессінг, І. Г. Гердер, А. Бергсон, Б. Кроче та інші, надаючи цій проблемі великого значення, адже за-гальномистецький зв'язок
уможливлює саме комунікативна функція.
Існують види мистецтва, в яких комунікативні можливості обме-жені мовним бар'єром. Це передусім література, театр, кінематограф, тоді як архітектура, скульптура, живопис та хореографія "володіють"
універсальним комунікативним кодом. Саме тому "мова" творів Леонардо да Вінчі, О. Родена, Ле Корбюзье, М. Лисенка, С. Лифаря та інших була зрозумілою в усіх регіонах світу і подолала часові кордони.
Функція передбачення. Аналізуючи феномен мистецтва, дос-лідники певною мірою торкаються питання чинника часу. Час - найголовніший критерій мистецького твору, зумовлює його довголіття і місце в культурному просторі. В структурі проблеми функціональ-ності часовий момент насамперед пов'язаний з функцією передбачення - "кассандрівським началом". Основою цієї функції мистецтва є давньогрецький міф про дочку Пріама і Гекуби - Кассандру, яку Аполлон наділив даром пророцтва і яка передрікала падіння Трої в період її найбільшого розквіту.
У мистецтві функція передбачення виявляє себе як у прямій, так і в опосередкованій формах. Найяскравішим прикладом такого "пря-мого варіанта" є жанр фантастики в літературі і кінематографі. Логіку його еволюції можна простежити від творів Ж. Верна ("Таємничий острів", "Двадцять тисяч льє під водою", "З Землі на Місяць") до романів С. Кінга; від кінематографічних феєрій Ж. Мельєса "Політ на Місяць" до "2001 космічної Одіссеї" С. Кубрика та "Зоряних війн" Д. Лукаса. "Опосередкований варіант" "кассандрівської функції" мистецтва репрезентовано, зокрема, в творах експресіоністичної орієнтації. Показовим щодо цього став образ "загубленого покоління" у творчості Е. М. Ремарка.
Мистецтво якформа суспільної свідомості намагається комплексно осмислювати дійсність, а це, у свою чергу, зумовлює необхідність синтезу всіх його основних функцій. Саме тому специфічною ознакою сучасного мистецтва є його тяжіння до поліфункціо-нальності, що сприятиме створенню універсальної цілісної художньої моделі світу.
?
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. - М., '1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. - М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. - М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. - М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. - К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. - К., 1991.
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. - К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. - К., 1992.
Мінералов Ю. К. "Поезія є перетворення думки" (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. - 1993. - № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. -
К.,1998.
Loading...

 
 

Цікаве