WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Історичні закономірності розвитку мистецтва - Реферат

Історичні закономірності розвитку мистецтва - Реферат

посідає співвід-ношення раціонального та емоційного. Ці два поняття взаємозв'язані між собою і доповнюють одне одного.
Без емоційного начала не може існувати художній образ в жод-ному виді мистецтва. Однак емоційність починає працювати лише тоді, коли митецьчітко знає і раціонально обмірковує, як має бути вибудувана структура образів його твору. Так, у відомій картині "Крик", яку вважають яскравим взірцем експресіоністичного живопису, норвезький художник Е.Мунк досягає вершин емоційного напруження, "експресіоністичної збудженості" завдяки своїй блискучій майстерності і професіоналізму, а також раціональній чіткості композиційної побудови свого полотна, колористичного рішення тощо.
145
Своєю дивовижною емоційною силою вражає статуя Мойсея, створена великим Мікеланджело для гробниці Медичі. Скульптор зобразив пророка у надзвичайно складний морально-психологічний момент, коли, згідно з міфом, він переживає апогей свого страждання. Мікеланджело це визначав як жахливість - ІеггеЬіНіе. Однак найвищий ступінь трагічного напруження його героя генію італійського Відродження дає змогу передати раціоналістична вибудованість цього шедевра світової скульптури - акцентація уваги на перевернутих скрижалях.
І третій зв'язок - типове - індивідуальне - являє собою важливу частину художнього образу і безпосередньо пов'язаний з гносе-ологічним аспектом мистецтва. Існують випадки, коли художник відтворює певний тип, який насправді існує у реальній дійсності. Він детально вивчає його, намагається зрозуміти, щоб потім інтерпретувати і осмислити у своєму творі. Таким шляхом досить часто йдуть представники живописного мистецтва, використовуючи практику етюдів. Яскравим взірцем цього є відома картина І. Ю, Рєпіна "Бурлаки на Волзі". Практично всі постаті, які були відтворені художником, мали реальних прототипів, проте Рєпін не механічно переніс їх на полотно, а, так би мовити, "пропустив" через власне світосприйняття і підняв до справжніх філософських і художніх узагальнень.
Існують і опосередковані засоби відтворення типового у конкрет-ному й одиничному. Інтерес викликає створення музичного художнього образу. Звернемося у зв'язку з цим до опери видатного українського композитора М. Лисенка "Тарас Бульба". У його музиці звучать відомі українські народні пісні та наспіви, які талантом і фантазією митця трансформуються в образи головних героїв опери.
Отже, важливе місце для повноцінного функціонування худож-нього образу, що є основою твору у будь-якому виді мистецтва, має зв'язок:
Проблема впливу художнього твору на аудиторію надзвичайно складна і водночас цікава. Цей процес безпосередньо пов'язаний з двома давньогрецькими поняттями: сугестією - навіюванням і ем-патією - співпереживанням. І якщо ці два поняття по-справжньому співпрацюють між собою (митець створює, а глядач сприймає), виникає діалог між художником та аудиторією, що і приводить до духов-
146
ного очищення, яке переживають і глядач, і митець. Такий зв'язок має взаємовпливовий характер: аудиторія сприймає, але водночас і стимулює творчу активність художника. Саме в існуванні цього діалогу і полягає надзавдання справжнього мистецтва.
Важливе місце у мистецькому творі посідають поняття змісту і форми, які дають змогу створити повноцінний художній образ. Зміст і форма органічно пов'язані між собою, вони взаємодоповнюють одне одного.
Форма - це зовнішня оболонка художнього витвору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпо-ритмову побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.
Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики суб'єктивного й об'єктивного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття.
Структура змісту художнього твору є синтезом таких важливих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.
Тема (від грец. тета - те, іцо покладено в основу} є головним об'єктом зображення у художньому творі.
Проте цінність твору залежить не тільки від вибору теми, а й від можливості розкриття його ідеї.
У більшості своїх романів Ф. М. Достоєвський як тему використо-вував бульварно-кримінальну хроніку, яку знаходив на сторінках місцевих газет. Однак для видатного письменника це був прийом, необхідний для розкриття складної філософської та морально-психологічної ідеї його творів.
Ідея (від грец. іаеа - представлення) - це думка автора, іцо відображає його світовідчуття і світосприйняття, тобто емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.
147
Гегель підкреслював, що мистецтво доводить до свідомості істину у вигляді чуттєвого образу. Отже, ідея є гносеологічним аспектом змісту.
Єдність теми та ідеї визначає художній рівень змісту твору мистецтва. Розглянемо, як ці два поняття взаємодіють між собою у визначному творі української і європейської культури - фільмі О. П. Довженка "Земля", що ввійшов до числа 12 кращих фільмів усіх часів і народів. Звернувшись до надзвичайно популярної у той період (картину було зроблено у 1930 р.) теми колективізації, що була об'єктом художнього тлумачення у багатьох творах мистецтва соціа-лістичного реалізму, кінорежисер використав у своєму фільмі, так би мовити, її зовнішню оболонку, тоді як глибинний зміст картини "Зем-ля" складає концепція життя-смерті, що виявляється близькою до психоаналізу 3. Фрейда і, зокрема, до ідеї віденського психоаналі-тика про тяжіння людини до смерті та її намагання таким чином відновити свою початкову цілісність.
Про взаємодію змісту і форми у художніх фільмах цікаво ви-словився теоретик та історик кіно 3. Кракауер, який вважав, що фільми відбивають не стільки певні переконання, скільки психологічні настрої, ті глибинні шари колективної душі, що знаходяться набагато глибше від свідомості. Цей вислів німецького дослідника може бути використаний у зв'язку з проблемою теми та ідеї, змісту та форми і стосовно художніх творів в інших видах мистецтва.
Отже, органічне поєднання і взаємовплив змісту і форми сприяє створенню повноцінного художнього образу.
ЛІТЕРАТУРА
Давыдова Г. А. Творчество и диалектика. - М., 1975. Кант И. Сочинения: В 6 т. - М., 1964. - Т. 5. Лук А. Н. Психология творчества. - М., 1978. Муха А. И. Процесс композиторского творчества. - К., 1979.
Панченко В. І. Мистецтво в контексті культури. - К., 1998.
Платонов К. К. Проблемы способностей. - М., 1972. Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості // Твори' В 20 т. - К., 1950-1956. - Т. 16. Цапок В. А. Творчество: философский аспект проблемы. - Кишинев, 1989.
Юхимик Ю. В. Деякі проблеми художньої творчості в естетичному трактаті І. Я. Франка // Етика, естетика і теорія культури. - К., 1992. - №
Loading...

 
 

Цікаве