WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Специфіка творчого процесу в мистецтв! - Реферат

Специфіка творчого процесу в мистецтв! - Реферат


Реферат на тему:
Специфіка творчого процесу в мистецтв!
Поняття "художня творчість" охоплює весь процес роботи митця незалежно від конкретного виду мистецтва - літератури. музики, живопису.
Представники кожного конкретного виду мистецтва вирішують спільне завдання - художнє освоєння об'єктивної дійсності.
Процес роботи митця над твором можна схематично поділити на чотири етапи.
130
Мистецький твір завжди позначений рисами особистості його творця, який не тільки пізнає, спостерігає та переживає найрізнома-нітніші життєві явища, а й часто є їх безпосереднім учасником. З року в рік митець збагачує свої враження, знання, досвід, що так необхідні для творчості. Проте доти, доки митця глибоко не схвилює якесь життєве явище або людська доля, доки він не захопиться ними такою мірою, щоб втілити цей життєвий матеріал у художні образи, відтворення ним навколишнього світу має загальний характер. Митець сприймає, відчуває, переживає певні життєві явища й начебто не зосереджує на них своєї уваги. Таке безпосереднє спостереження життя відбувається щохвилини, і враження від нього постійно відкладаються у пам'яті. По суті, загальне пізнання і спостереження життя - це поступова, іноді неусвідомлена підготовка до творчості, це своєрідний перший етап творчого процесу.
Нарешті, як результат глибокого пізнання життя у митця виникає задум художнього твору.
Виникнення задуму твору можна розглядати як другий етап творчого процесу. З моменту виникнення задуму твору припиняється підготовча робота і розпочинається безпосередній процес творчості. В цей час митця цікавить уже не життя взагалі та не людина в цілому, а окремі факти, події, психологічні риси, властиві певному загалу людей. Спостереження й пізнання навколишньої дійсності мають у цей час вибірковий характер. Це вже є третім етапом творчого процесу. Такі спостереження і пізнання значною мірою обмежені задумом твору. Коли ж у митця вже склався задум, тоді вони мають цілком усвідомлений, продуманий, цілеспрямований характер.
Вибіркове пізнання і спостереження навколишньої дійсності, глибоке опанування матеріалу дає митцеві змогу перейти до четвертого етапу творчого процесу - безпосереднього втілення художнього задуму в мистецькому творі. Відбувається перехід від теоретичної до практичної роботи. Реалізація більш-менш сформованого й осмисленого задуму потребує ще багатьох творчих зусиль, справжньої мистецької вимогливості. Це поступове шліфування твору, його вдосконалення. На цьому етапі творчості митець демонструє технічні грані свого таланту. Він стає майстром, який повинен добре знати своєрідну виробничу сторону творчості.
Неможливо визначити, який етап творчості є провідним, який другорядним. Кожний з них - це внесок у складний процес художнього відтворення дійсності, що вимагає від митця максимальної людської та мистецької щедрості й вимогливості.
131
ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
(1856-1916) - видатний український письменник, вчений. Народився в с. Нагуєвичі (тепер с. Івана Франка) Львівської області. Навчався у Львівському університеті, завершив освіту в Чернівецькому. В 1893 р. у Відні захистив докторську дисертацію. У багатьох поетичних і драматичних творах переважають філософські та ліричні мотиви. Є автором досліджень з історії та теорії літератури.
Найчастіше художник може досить чітко простежити перехід від загального пізнання й спостереження навколишньої дійсності до виникнення задуму твору. Перші кроки у роботі над твором та становлення його образної будови відбуваються цілком усвідомлено. З точки зору теоретичного вивчення саме такий шлях розвитку твору дає найбільше можливостей поповнити всі ланки процесу творчості. Якщо до того ж теоретику допомагає сам митець, то можна сподіватися на відновлення об'єктивної картини творчого процесу.
Оцінюючи специфіку творчості в різних видах мистецтва, Іван Якович Франко приділяв значну увагу такому специфічному питанню, як "малювання" поезією мертвої природи. Якщо маляр дає враження кольорів, то "поет викликає тільки спомини кольорів; маляр апелює безпосередньо до змислу, поет до уяви. Се перша і дуже важна різниця"*.
Для того щоб читач краще зрозумів психологію творчості поета, І. Я. Франко вводить надзвичайно цікаве поняття "рухомі образи" і показує, як ці образи "працюють" в поезії Т. Г. Шевченка:
"Оттут бувало із-за тину Вилась квасоля по тичині",
*Франко 1. Я. Із секретів поетичної творчості // Твори: В 20 т. - К., 1955. Т. 16. - С. 287.
132
немовби ми могли бачити той спіральний рух, який робить квасоля;
на ділі ми бачимо тільки його результат. В іншім місці поет каже:
"Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися",
і так малює нам образ роздоріжжя серед поля...".
Таких прикладів, зауважує І. Я. Франко, можна знайти чимало і в поезії Т. Г. Шевченка, і в творчості інших видатних поетів. Однак це не можна назвати ані порівнянням, ані символікою, ані "навмисними поетичними образами", адже "поет силкується якнайпростіше передати те, що бачить чи то на ділі, чи в своїй уяві, силкується малювати, але малювати способом, властивим поетові, не мавпуючи маляра"*.
1. Я. Франко намагається поглибити наше уявлення про специфіку творчого процесу, показати, що як у живопису, так і в поезії є чимало прихованих, але надзвичайно важливих механізмів, спираючись на які митець досягає якомога сильнішого емоційного впливу на читача чи глядача.
Роздуми 1-Я. Франка мають тим більшу вагу, що належать поетові, який сам пройшов через усі складності поетичної творчості.
Надзвичайно цікава в цьому плані постать російського поета Володимира Володимировича Маяковського. Поет ніколи
Loading...

 
 

Цікаве