WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Природа художнього таланту - Реферат

Природа художнього таланту - Реферат

умови на основі природжених даних формують художній талант.
Талановитість дітей - це завжди іспит на зрілість для їхніх батьків і вчителів. Це велика відповідальність дорослих за зростання, утвердження таланту, становлення гармонійної, всебічно розвиненої особистості.
Віддаючи належне природженому чиннику в становленні худож-ніх здібностей, підкреслюючи перевагу раннього виявлення нахилів до творчості, дитячу обдарованість, однак, не слід переоцінювати. Цього не бажано робити не лише з педагогічних міркувань, хоча і ця обставина відіграє не останню роль. На жаль, у житті можна спостерігати прикрі випадки, до яких призводив навішений на дитину ярлик вундеркінда. Однак справа в іншому. Не варто забувати, що дитячаобдарованість ніколи не виходить за межі дитячого світосприймання та світорозуміння. Між "геніальною" дитиною і талановитим митцем лежать довгі роки опанування професії, вироблення свідомого ставлення до життя і творчості, усвідомлення своєї суспільної сутності та свого громадянського покликання. Минуть роки, перш ніж на основі природженого чинника почне складатися художня здібність митця і формуватися художній талант - специфічна здатність людини до художньо-образного відтворення навколишньої дійсності, до творчої роботи в певному виді мистецтва.
Своєрідне розуміння ролі й значення дитячої обдарованості у становленні і змужнінні художнього таланту пропонує педагогічна сис-тема В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО (1918-1970). Український педагог зумів переконливо продемонструвати внутрішній зв'язок між художньою обдарованістю дитини, її розумінням краси та утверджен-ням етичних принципів, розкриття сил добра і зла. "... Необхідно зорати і засіяти насінням краси поле дитячої свідомості", - писав він у книзі "Серце віддаю дітям".
"Музика - уява - фантазія - казка - творчість" - це той шлях, яким, за Сухомлинським, розвиваються духовні сили дитини. Досвідчений педагог виховував звичайних, а не художньо обдарованих дітей. І звернення до емоційного світу сприймалося ним як сходинка у пробудженні розуму, свідомості, зацікавленого ставлення до праці. І немає принципового значення, чи став хто-небудь з учнів Сухомлинського професійним митцем. Однак не викликає сумнівів той факт, що поруч з таким педагогом діти не знали, що таке байдужість, черствість душі, міщанська обмеженість інтересів.
128
Задатки як природжені передумови здібностей можуть виявитися і в зрілому віці. І не тільки виявитися, а й розвинутися до рівня таланту. У зрілому віці розвинувся талант І. Крилова і Поля Гогена, В. Шишкова і М. Врубеля, С. Аксакова і С. Сергєєва-Ценського. Цікаво, що психологи не вважають подібне явище чимось винятковим. Факти спростовують досить поширену думку про те, що разом із старістю відбувається зниження інтелекту, звуження інтересів. Психолог Г. Алексеевич вивчала здібності 439 чоловік у віці 60-97 років і дійшла висновку, що 72 відсотки досліджених прагнули діяльності, активно шукали її та виявляли елементи творчості у діяльності. Найцікавіше те, що в зрілому віці удосконалюються набуті здібності, а також формуються нові.
Більшість професійних митців плідно працює впродовж усього життя і зберігає творчу активність до глибокої старості. Так, Міке-ланджело працював до 79 років, Б. Шоу - до 94, Дж. Верді створив оперу "Отелло" в 73 роки, Л. Толстой в 61 рік написав "Крейцерову сонату", а в 71 рік - "Воскресіння".
Поступовий розвиток художнього таланту, його змужніння розкриває різноманітність аспектів вивчення особи митця, властиву йому єдність психофізіологічного та суспільно-історичного.
Природжені задатки - лише основа для подальшого формування творчої індивідуальності. Тому вони перебувають у прямій залежності від зовнішніх умов життя людини, соціального середовища, спрямова-ності її інтересів.
При вивченні природи художнього таланту, розкритті діалектики природжених і набутих чинників постає питання і про вищий рівень художньої обдарованості - геніальність.
Художня геніальність - це найвищий щабель розвитку художнього таланту.
Отже, аналізуючи рівні розвитку обдарованості, слід ураховувати і кількісний аспект, який дає змогу чіткіше уявити собі ті сходинки, якими піднімається людина від задатків до художньої геніальності. Певний рівень обдарування має кожна нормально розвинена людина. Саме завдяки цьому твори мистецтва зрозумілі не лише тим, хто їх створює, а й тим, хто їх сприймає. Властивістю ж таланту і геніальності є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток художньої обдарованості.
Митець піднімається до рівня генія завдяки силі й активності впливу його творів на життя сучасників. З ім'ям генія пов'язані створення шедеврів мистецтва, відкриття нової мистецької епохи. Якщо творчість
129
талановитого митця може мати значення як явище в розвитку національної культури, то художня спадщина геніального митця переходить межі національного, підносячись до рівня загальнолюдського визнання.
Творчість геніальних митців завжди органічно пов'язана з розвитком певних суспільно-економічних формацій і позначена здатністю до глибокого опанування сутності суспільних явищ. Водночас геній як людська індивідуальність нічого неприродного, таємничого в собі не приховує. Талановитість, емоційність, пристрасність, працездатність та багато інших рис, що вирізняють геніїв, зустрічаються і в інших людей. Однак геніальність - це найскладніше злиття всіх тих рис, які частково властиві багатьом, їхній синтез і дає нову людську якість, яка є підсумованим і якісно новим вираженням усіх кращих властивостей, набутих людством упродовж усієї історії його розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. - М., 1985.
Міфи Давньої Греції. - К., 1980. Мифологический словарь. - М., 1985.
Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. - К., 1989.
Словник античної міфології. - К., 1985.
Фрагменты ранних греческих философов. - М.,
1989. - С. 5-17.
Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний
аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. - К.,
1992. - № 35.
Эстетический смысл "золотого сечения" // Филос.
науки. - 1983. - № 3.
Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила //
Античная культура и современная наука. - М., 1985.
Loading...

 
 

Цікаве