WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Прекрасне - Реферат

Прекрасне - Реферат


Реферат на тему:
Прекрасне
Категорія "прекрасне" визначає явища з точки зору їх доскона-лості як такі, що володіють вищою естетичною цінністю.
Основні естетичні категорії "прекрасне", "трагічне" і "комічне" - це своєрідна модель естетичної практики, логічна форма фіксації історичного досвіду естетичної діяльності, фундамент естетичного аналізу мистецтва. Аналіз естетичних категорій має суттєве значення для художньої критики, об'єктивної аргументації оцінки того чи іншого твору, глибокого розуміння творчої діяльності митця.
Розглядаючи категорії естетичної науки, необхідно передусім з'ясувати, що таке категорія.
99
Термін "категорія" (від грец. Іга1е§огіа - висловлення, ознака) вживається для визначення найбільш узагальнених, фундаментальних понять, в яких відображена історія освоєння суспільством навколишнього світу за законами краси.
Категорії застосовуються як специфічний апарат аналізу есте-тичного багатства дійсності і мистецтва.
Спроби визначити категорію "прекрасне", співвіднести його з більш вузькими поняттями, зокрема з поняттями "краса", "піднесене", робилися з перших кроків становлення естетичного знання. Так, ще Платон намагався пояснити, чим відрізняється вислів "що прекрасне" від "що таке прекрасне". У діалогах "Тімей", "Філеб" він, спираючись на піфагорійську традицію, визначав прекрасне як певну математичну пропорцію.
Нагадаємо, що твори Платона написані у формі діалогу - розмо-ви, бесіди, можливо, полеміки чи суперечки двох або більше осіб. Найчастіше Платон веде діалог із Сократом або реконструює бесіду Сократа з його другом Федоном, філософом Гіппієм та іншими. За-лучення до бесіди кількох учасників давало змогу Платону відтворити різні точки зору на якусь проблему, поставити питання, на які ще треба було знайти відповідь. Греки вважали, що у суперечці народжується істина, і саме через відтворення суперечки Сократа з співбесідниками Платон "підводив" читача до сприйняття саме його (плато-нівської) точки зору. Коли створювалися діалоги, Сократ вже покінчив життя самогубством, проте Платон дбав, щоб думки його вчителя Сократа, ім'я якого стало символом мудрості, були точно передані. Практично всі дослідники античності зазначають ^що Сократ зробив вагомий внесок не лише у філософію та естетику. Його образ органічно ввійшов в античне мистецтво. Арістофан відтворив суперечливу постать Сократа у своїй комедії "Хмари"; його образ постійно викликав інтерес у грецьких і римських скульпторів, які, зображуючи Сократа, підкреслювали контраст внутрішнього і зовнішнього світу філософа.
Сократ схилявся до думки, що прекрасне тотожне корисному і при визначенні прекрасного слід враховувати чинник доцільності. Філософ намагався переконати своїх опонентів у відносності людських уявлень про прекрасне. Один і той самий предмет може бути прекрас-ним і потворним. Усе залежить від того, наскільки він відповідає своєму призначенню.
Якщо піфагорійці при визначенні прекрасного наголошували на значенні фізичних пропорцій, то Сократ вважав, що краса може існу-
100
вати поза чіткими пропорціями, а критерій прекрасного пов'язаний з пізнанням людини.
Платон, аналізуючи погляди Сократа, його полеміку з Гіппієм, наводить висловлювання Геракліта про те, що найкрасивіша мавпа потворна, якщо її порівнювати з людиною, а наймудріша людина при порівнянні з богом здається мавпою. Отже, прекрасне - це не окремий предмет, а дещо спільне для ряду речей або явищ.
Полемізуючи з Гіппієм, Сократ не погоджувався з думкою про те, що прекрасне - це доповнення до певного предмета. На думку Гіппія, доповненням, що робить предмет прекрасним, є золото. Сократ не міг з цим погодитися; він говорив, що видатний скульптор Фідій, створюючи образ богині Афіни, зробив їй очі зі слонової кістки. Чи Фідій не знав, що золото є завершенням побудови прекрасного? Чи, може, не золото несе значення завершуючої ознаки прекрасного?
На нашу думку, найбільше досягнення діалогів Платона перед-усім і полягає у відтворенні тих точок зору, які вже існували:
прекрасне - це конкретний фізичний предмет, конкретне явище;
прекрасне - це чуттєве задоволення;
прекрасне - це математично точні пропорції.
Сам Платон чітко не визначає прекрасне, проте воно для нього - це передусім дещо надзвичайно об'ємне за своїм змістом, це "сутність", це "ідея". У діалогах "Тімей", "Філеб" і "Пір" Платон намагається визначити якомога більше ознак прекрасного, водночас розробляє своєрідну "сходинку краси": спираючись на людські почуття, краса "рухається" від краси окремих тіл до ідеї красивого тіла взагалі, від тілесної краси до краси духовної. Існують і більш високі ступені краси - краса законів і, нарешті, краса чистого знання. Отже, Платон намагався розкрити розвиток такого складного поняття, як "прекрасне", від нижчої тілесної краси до краси вищої - абсолютної.
Важливе місце в становленні уявлень про прекрасне посідає концепція Арістотеля. Він намагався визначити прекрасне як універ-сальну категорію, що охоплює усі сфери життя людини. Можна пого-дитися з думкою М. Ф. Овсянникова, який вважає, що для естетиків грецької класики мистецтво так само, як і естетична свідомість в різних її формах, є відтворенням прекрасного буття, що визначається мірою, порядком, гармонією. Саме ж буття прекрасне незалежно ні від чого. Воно абсолютно прекрасне.
Арістотель, дійсно, підійшов до розуміння прекрасного як буття, як існування і через таке широке визначення розглянув специфі-
101
ку вияву прекрасного в природі, в мистецтві, красу математичних вимірів і красу людського тіла, красу думок, почуттів, вчинків тощо. Найсуттєвішими ознаками прекрасного Арістотель вважав "порядок" і "розмір". Проте він не обмежувався кількісними ознаками, що, як ми вже зазначали, були властиві позиції Піфагора і Платона, а вводив і якісний чинник - відповідність прекрасного сприйманню людини.
Ще один важливий аспект роздумів грецького філософа пов'я-заний з ототожненням прекрасного і блага, а благо володіє, за Арістоте-лем, самоцінністю. Так через ототожнення "самоцінного" блага з прекрасним знову наголошується на самоцінності прекрасного. Звернемося до визначень самого Арістотеля, який твердив, що самому по собі благу не властиво бути благом, а цьому останньому - буття благим. Отже, Арістотель переконаний, що благо міститься в благому, а прекрасне - в прекрасному. Це водночас означає, що "благо" і "прекрасне" є не лише загальними поняттями, але вони існують реально, адже і саме існування є певною цінністю. Філософ вважав, що те, чому не властиве буття благом, не є благо. Тому необхідно, щоб були тотожні благо і буття благом, прекрасне і буття прекрасним, а водночас усе те, що визначається не через інше, а як таке, що існує само по собі і первинно.
Проте Арістотель не обмежується ототожненням прекрасного з благом. Він співвідносить його з чуттєвими здібностями людини, із здатністю певних предметів і явищ викликати відчуття задоволення, насолоди.Як прекрасне завжди, на думку Арістотеля, оцінюється добро. Тому, аналізуючи мистецтво, він радив дбати про створення в трагедії, у ліриці доброчинних характерів, вважаючи їх "прекрасні-шими".
Слід ураховувати, що Арістотель надавав великого значення специфіці втілення прекрасного в мистецтві, адже мистецтво "збирає" в єдине ціле те, що в природі існує поодинці. Кожний митець, на думку філософа, володіє законами гармонії, співвідношення частин, симетрії. У своїй теоретичній праці "Політика" Арістотель звертає увагу саме на відмінність прекрасного в природі від прекрасного в мистецтві. Він протиставляє природно і художньо прекрасне. Високо оцінюючи творчість митця, Арістотель водночас застерігав його від захоплення штучно створеним прекрасним. Нагадаємо, що давньогрецький живописець Зевксис при створенні картин намагався поєднувати в одному обличчі найкращі деталі, запозичені з облич різних натурщиків. Застосовуючи такий метод, Зевксис мріяв відтворити
102
зовнішність ідеальної людини. Арістотель не поділяв такої думки і намагався довести митцям необхідність бути правдивими при ідеалі-зації моделі. Проблема співвідношення реального та ідеального у становленні прекрасного, з'явившись в умовах античності, залишається в естетиці актуальною і в наш час.
давньогрецька естетика не тільки сформувала "прекрасне" як одну з основних естетичних категорій, а й використовувала систему таких суміжних понять, як
Loading...

 
 

Цікаве