WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Естетичне чуття - Реферат

Естетичне чуття - Реферат


Реферат на тему:
Естетичне чуття
У чуттєвій природі людини естетичному чуттю належить особливе місце, адже це найскладніше чуття, спираючись на яке людина орієнтується у світі прекрасного і потворного.
Саме естетичне чуття мав на увазі видатний російський поет Олександр Блок, коли писав:
"Твой взгляд - да будет тверд и ясен:
Сотри случайные черты - И ты увидишь: мир прекрасен".
Проте людство в цілому і кожна конкретна людина проходять складний і тривалий шлях, перш ніж навчаться стирати випадкові риси і бачити те, що дає змогу впевнено сказати: світ прекрасний.
Як же навчитися орієнтуватися у складному світі, що оточує нас? Значну допомогу в цьому людині надають її чуття, які можна поділити на дві великі групи:
Естетичне чуття - це складний синтез зовнішніх і внутрішніх чуттів. Зовнішні чуття - зір, слух, дотик, смак, нюх - мають не однакове значення в житті людини. В процесі історичного розвитку "олюднюються" передусім чуття зору, слуху, дотику, а в чутті смаку і нюху переважає фізіологічний рівень.
Чуттями зору і слуху володіє і тварина. Проте при однаковій анатомічній будові ока, вуха у людини і високорозвиненої тварини їхня здатність бачити й чути суттєво відрізняється: тварина володіє зором, але око, яке вміє насолоджуватися красою, має лише людина. Слух також властивий тваринам, але музичний слух має лише людина.
Формування зовнішніх чуттів - це результат тривалої біологічної еволюції світу, а виникнення і розвиток естетичних духовних чуттів - результат всієї соціальної історії людства. Тільки завдяки різноманітним формам діяльності розвиваються "музичне" вухо, око, що відчуває форму краси, тобто "такі чуття, які здатні до людської насолоди".
Аналізуючи роль і значення зовнішніх чуттів у становленні естетичного чуття, ми розглядаємо можливості людського ока як безпосередній шлях до сприймання кольору, вухо - звуку, а дотик - опанування формою. Органічна єдність "ока - кольору", "вуха - звуку", "дотику - форми" створює, на нашу думку, перший, або "еле-ментарний", рівень естетичного чуття. Пізніше на перший рівень "на-шаровуються" більш складні рівні, зміст яких пов'язаний з виявом
внутрішніх чуттів людини, що розкривають її морально-етичний світ, рівень "олюдненості".
Слід зазначити, що всебічного вивчення потребує передусім саме перший, або "елементарний", рівень естетичного чуття, адже повноцін-не володіння культурою кольору, звуку чи форми обумовлює подальше повноцінне сприймання і переживання мистецького твору.
Звернемо увагу на досить складну історію вивчення кольору і становлення його як естетичного феномена. Перші спроби пояснити феномен кольору пов'язані з роздумами Арістотеля і Декарта.
Арістотель був першим, хто намагався обгрунтувати феномени світла і кольору. Походження кольору і його різноманітність він пояснював взаємодією темряви і світла. Арістотель ввів надзвичайно цікаве поняття "актуально прозорий": частина простору між оком і предметом. Поза "актуально прозорим" предмет не має не тільки кольору, а й навіть контуру, він поглинається темрявою. Досить з'явитися світлу, і дійсність, що оточує нас, починає сприйматися як кольорова даність предметного середовища, яка існує у певному просторово-часовому вимірі.
Декарт чітко відмежовував субстанційну природу світла від відбиття, яке здатне сприймати людське око. Він висловлював цікаву думку про світло як стимул до пізнання і як його основу.
Значний інтерес до природи кольору виявив І. Ньютон, наго-лошуючи на природничій основі цього феномена. Видатний англійсь-кий фізик вважав, що вести розмову про колір можна, лише спираю-чись на закони оптики, колір для нього - це компонент світла, який виникає при його дисперсії.
Важливе місце в історії розробки проблем кольору посідає робо-та німецького поета і мислителя И. В. Гете "Вчення про колір" (1810). Вихідним поняттям концепції Гете, який також спирався на досягнення природничих наук, було поняття "протофеномен", яке тотожне законам природи. "Протофеноменами" є феномени і світла, і кольору. Світло, на думку Гете, - це формоутворюючий феномен, активне начало. Проте світло є породженням темряви, і саме по відношенню до неї воно і створює кольорову палітру навколишнього світу. Гете намагався поєднати колір, світло, людське око у певну залежність, у якій кожний компонент займає своє місце: "колір - дія світла", а око людини створено "світлом, на світлі, для світла". Людина, на думку Гете, сприймає колір як об'єктивну реальність і використовує його як стимул до творчості.
Вивчення специфіки кольору, його впливу на око людини триває і сьогодні. Так, грузинський естетик Л. С. Піралішвілі, вивчаючи колір як носій естетичної цінності, вважає, що колір поступово "звільнювався" від міфологічних обмежень, від "світу казки", де існувало вироблене народною традицією використання кольорів, і переходив до світу професійних митців.
У професійній творчості колір не має сталих, однакових форм застосування. Впродовж усієї історії розвитку образотворчого мис-тецтва дослідники кольору шукали його власну сутність у кожному конкретному історичному періоді в різних модифікаціях.
Важливим аспектом вивчення природи кольору є психолінгвістичний аналіз, яким активно займаються мовознавці. Особливий інтерес викликають експерименти із словом, яке означає колір у поетичній творчості. "Слово-колір" має здатність до глибокої і повної передачі чуттєво-емоційного змісту. З'являється поняття "кольорова мова", можливості якої яскраво використовували поети-символісти.
Звук і дотик так само, як і колір, виступаючи компонентами "еле-ментарного" рівня естетичного чуття, також мають досвід теоретичного осмислення, історичну динаміку розвитку і специфіку втілення в мистецтві музики і скульптури.
Слід наголосити, що здатність активно сприймати навколишній світ у формах розвиненої чуттєвості в людині не закладена природою - природа закладає в людині лише органи чуттів. Така здатність є результатом культурно-історичного розвитку. Форми споглядання і уявлень не тільки не визначаються анатомо-фізіологічними особли-востями органів сприймання, а, навпаки, задаються їм іззовні різними формами діяльності та різноманітністю цих форм.
Вроджений і соціальний рівні зовнішніх чуттів сприяють тому, що естетичне чуття стає повноцінним. При розгляді зазначеної проб-леми доцільно звернутися до досвіду формування уявлень про колір і звук у сліпих та глухих дітей. Наукою зібрано значний матеріал щодо виховання і формування чуттєвої природи сліпо- та глухонароджених дітей. Звернемо увагу на досвід педагога І. О. Соколянсь кого, робота якого з сліпою і глухою ученицею Ольгою Скорохо
Loading...

 
 

Цікаве