WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Походження та історичні типи моралі (науковий реферат) - Реферат

Походження та історичні типи моралі (науковий реферат) - Реферат

деяких видів діяльності, груп населення (інтелігенції, віруючих), ідеологій (український буржуазний націоналізм) та національних культур;
- колективна відповідальність (родин репресованих, трудових колективів тощо), що й породило єдине у своєму роді явище - радянський народ, відомий своєю терплячістю, ми-ролюбством і душевністю.
Таке становище зберігалося завдяки надзвичайно замкненому інформаційному простору, у межах якого нав'язувався ідеал людини, яка жертвує сьогоднішнім благом заради світлого майбутнього людства. Аскетичне самообмеження у поєднанні із соціальним оптимізмом і страхом несхожості з ідеалом (конформізм) поступово стають основним стрижнем існування людини з огляду на гальмування розвитку економіки, політики та інших сфер суспільного життя. Із соціальної системи цінностей були вилучені інші стимули, окрім моральних. Ідеологи вдалися до останнього засобу - моралізаторства, апелюючи до почуття відповідальності й працелюбства
-62-
("активний, діяльний характер моралі"), колективізму ("відданість загальній справі") і гуманізму ("все - на благо людини!"). Але резерви цього способу розвитку були вичерпані, що й породжувало "соціальну пасивність", "подвійну мораль", "розбіжність слова і діла".
Для визначення реальної цінності результатів цих змін потрібна певна часова дистанція, нашому ж часу доступно лише визначення загальних тенденцій розвитку людської натури:
- мораль усвідомлюється як окремий, самостійний вид діяльності, стосунків, свідомості;
- у міру розвитку писемної культури й наукового знання моральна свідомість відчуває все більший вплив етики;
- у зв'язку із зростаючою спеціалізацією людської діяльності виникають і спеціальні моральні кодекси (лікаря, юриста, воїна, педагога і т. п.);
- у коло моральних проблем включається не тільки ставлення людини до людини, а й людини до середовища існування: сьогодні це складова гуманізму;
- норми моралі набувають загальнолюдського характеру;
- зростають свобода і відповідальність особистості, її моральна цінність, таким чином відбувається гуманізація моралі.
Вивчення історичних змін у звичаях людей містить величезний моральний потенціал. Як би не зміцнювалися моральні закони, як би не удосконалювалися моральні норми, найважливіше відкрито вже давно. І хоча цей принцип виголошували різними мовами, і кожен формулював дещо інакше, сенс його залишався незмінним: вчиняйте іншим так, як хочете, щоб люди чинили вам.
Лекція 4: Сутність, специфіка та функції моралі
Моральна сфера людського життя надто складна. І досі дослідники моралі ставлять запитання про причини виникнення і функціонування моралі, полемізують щодо її визначення тощо. Залежно від розуміння місця, ролі, значення моралі у житті суспільства і людини вона інтерпретується як:
- сукупність правил для регулювання людської поведінки;
- безпосереднє вираження людяності, піклування про людину;
- особлива сфера ціннісного буття людини;
- засіб обслуговування людської діяльності;
- засіб з'ясування сенсу існування і сфери самореалізації;
- форма духовно-практичного опанування світу або форма суспільної свідомості чи духовного життя суспільства;
- форма самосвідомості людин;
- мудрість життя;
- практична філософія тощо.
З'ясування сутності моралі, її специфіки, функцій, структури і є головною метою теми.
§ 1. Природа і сутність моралі
Питання про природу, сутність і розвиток моралі розглядається з огляду на підходи щодо виникнення людини (релігійні, натуралістичні, соціально-історичні концепції).
У релігійних концепціях мораль обґрунтовується як така, що дана самим Богом, підкреслюється її універсальний, загальнолюдський характер - тобто вона поширюється на всіх людей без винятку і всі рівні перед її вимогами, всі мають їх дотримуватися. Релігійна етика наповнює мораль високим духовним змістом, захищає її від спрощення, утилітарності.
Однак релігійні концепції виносять витоки моралі за межі суспільства й недооцінюють значення особистості у становленні моральної свідомості.
Натуралістична етика, провідні ідеї якої найвідчутніші у творах Ч. Дарвіна, В. Ефроїмсона, П. Кропоткіна, П. Симо-нова, Г. Спенсера, 3. Фрейда, К. Юнга та ін., витоки моралі шукає у природному світі, у біологічній природі людини. Тобто вона виникла в процесі еволюції тваринного світу та абсолютизує значення біологічного чинника у виникненні моралі. Сутність моралі тут вбачається, врешті-решт, в інстинктах самозбереження та продовження роду (виду). Спрощується і викривляється процес виникнення і розвитку моралі у теоріях суспільного договору.
Більш виваженим і глибоким здається соціально-історичний підхід до виникнення людини й моралі. Аристотель, К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер та ін. обґрунтовували соціальну природу моралі, її витоки шукали у розвитку суспільного життя. На думку прибічників соціально-історичного підходу, мораль є наслідком матеріально-економічних відносин суспільства. Її виникнення пов'язується з необхідністю підтримання суспільного (людського) на відміну від тваринного способу життя, з потребами координації, узгодження індивідуальної за характером діяльності з колективною взаємодією для виживання людини за суворих умов життя первісних спільнот, з потребами регулювати міжлюдські стосунки, упо-рядковувати людське спілкування тощо.
Походження моралі, як уже зазначалося, тривалий історичний процес, підготовлений природними і соціальними чинниками. Безпосереднім джерелом моралі стала об'єктивна суспільна потреба у колективному житті, його організації, у погодженні і врегулюванні спільної і в той же час індивідуалізованої діяльності, що зливається у суспільному процесі ви-робництва самого життя, у відтворенні людського способу існування. Мораль є продуктом суспільно-історичного розвитку, що розгортається на основі й у процесі практично-духовної діяльності людей. Вона відбиває цілісну систему поглядів на суспільне життя, переконань, зв'язок суспільства і особистості, залежність певних звичаїв, традицій, норовів, норм від суспільних інтересів. Зміст реальних вимог, приписів визначається конкретно-історичними соціальними умовами, матеріальними і духовними чинниками. Отже, мораль є соціальним феноменом, продуктом соціального буття і розвитку, детермінованим соціальними умовами. Вона не є результатом людського свавілля, а об'єктивно обумовлена і виступає необ-хідноюформою самоздійснення суспільних індивідів.
З розвитком матеріально-економічних відносин, ускладненням суспільного життя, зростанням духовних начал у житті людини поступово формується моральна система суспільства. Вона виражає інтереси суспільства, пануючих у ньому соціальних груп (верств, каст, класів). Отож вона виникає і розвивається у людській спільності як спосіб регулювання міжлюдських стосунків. У ставленні до іншого як до людини реалізується людська (соціальна) сутність індивіда, задовольняється органічна для суспільної істоти потреба у співпричетності до інших, до суспільства. Мораль реалізується безпосередньо у ставленні до іншого як рівного собі.
Пріоритетне місце у
Loading...

 
 

Цікаве