WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Коломийський музей Гуцульщини - Реферат

Коломийський музей Гуцульщини - Реферат


Реферат на тему:
Коломийський музей Гуцульщини.
Безперервність пошуку
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського добре знаний не лише в Україні, але й далеко за її межами. Ідея створення музею в Коломиї виникла серед передової української інтелігенції ще наприкінці XIX ст. піл впливом активізації боротьби українського народу за національне та соціальне визволення з-під панування Австро-Угорщини.
За домаганням громадського діяча, священика Йосафата Кобринського та інших представників передової інтелігенції у Народному домі, збудованому за народні кошти 1896-1902 років, згідно зі Статутом товариства "Руський Народний Дім" у Коломиї, крім інших культурно-освітніх установ, було заплановано відкрити музей.
Діяльність зі створення музею була розпочата лише 1926 року Володимиром Кобринським при допомозі інтелігенції та селян з навколишніх сіл.
Наприкінці 1925 року В.Кобринський розробив план майбутнього музею. 13 листопада 1926 року на засіданні управи товариства "Руський Народний Дім" було розглянуто план створення музею, розроблений В.Кобринським, затверджено його статут і вирішено розпочати організацію установи під назвою "Український народний музей ім. Йосафата Кобринського".
Створити музей було доручено Володимиру Кобринському, залізничнику за професією, палкому шанувальникові народного мистецтва Гуцульщини, патріоту свого народу, який глибоко вболівав за його долю.
Створити український народний музей на той час було нелегко. Панівна верхівка Польщі, яка окупувала західноукраїнські землі, всілякими способами гальмувала розвиток української культури. Та це не знеохочувало тих, хто хотів створити музей.
Спочатку для музею було виділено маленьку кімнату на цементній долівці. Це була гардеробна театрального залу Народного дому. На горищі та в підвалах знаходилися перші експонати музею.
В.Кобринського вважають засновником музею; він був його багаторічним директором. Спочатку сам збирав, описував та впорядковував експонати, віддаючи цій благородній справі весь вільний від роботи час, власні кошти.
Він був чудовим агітатором, пропагандистом, бесідником, який зумів згуртувати навколо себе чимало людей, які стали його прихильниками, допомагаючи зібрати цінні пам'ятки історії та культури.
Більш як двісті осіб подарували для музею експонати. Здебільшого подарунки робили вчителі, адвокати, священики, селяни з Коломийського та Косівського повітів. Великі збірки для музею передали Василь Тимінський, Іван Ровенчук і Печепіжина, Іван Симчич з Березова Вижнього. лікар З.Левицькии та радник суду Б. Дідицький з Коломиї. Пізніше було передано для музею колекцію вчителя з с.Головів Жаб'ївського повіту Луки Гарматія, а І934 року - колекцію адвоката з Кіцманя І.Стрийського. Ідею створення музею підтримав митрополит Шептицький, який передав до музею експонати й три кубічні метри кедрини, з якої було виготовлено вітрини. Та були й такі, які не вірили в створення музею, всіляко висміювали В.Кобринського.
Не зважаючи на різні труднощі та перешкоди, ЗІ грудня 1934 року відбулось урочисте відкриття музею, яке перетворилося в справжнє свято. На відкритті музею з рефератом виступив В. Кобринський, який підкреслив, що "музей - це правдиве дзеркало культури І мистецтва, це - живі образи розвитку, поривів та переживань народу, це - ілюстрація до його Історії". На відкритті музею виступили І.Свєнціцький - директор національного музею у Львові, Я.Пастернак - директор наукового товариства ім. Т.Шевченка та інші, які високо оцінили музей.
На час відкриття музей мав такі, відділи: історичний, гуцульського та церковного мистецтва. Згодом Народний дім передав для музею три кімнати, в одній з яких розмістився етнографічний відділ, у другій - архів та бібліотека. В 1937 році музей мав 4.100 експонатів.
Представники польської влади не могли змиритися з існуванням музею. Вони шукали всіляких причин, щоб його закрити. Тільки завдяки домаганням В.Кобринського та громадськості міста музей вдалося зберегти.
Не зважаючи на труднощі, музей проводив певну роботу, мав авторитет серед громадськості, музейних працівників Західної України та всієї Польщі.
5-6 червня 1938 року на базі музею відбувся VI з'їзд українських музейників та прихильників музеєзнавства. Учасники з'їзду дали високу оцінку музею, підкресливши його значення для подальшого розвитку української культури.
1939 року після входження західноукраїнських земель до складу Радянської України, музей перейшов у державну власність, одержавши всі умови для свого розвитку. Були виділені кошти, штат, що сприяло розширенню діяльності музею.
Шкоди музею завдала війна: музей пограбували.
Після війни було докладено багато зусиль, щоб налагодити нормальну роботу музею. Працювати було тяжко, потрібно було все переробляти згідно з вимогами нової влади. У перші повоєнні роки музей мав відділи гуцульського мистецтва, етнографічний, відділ Вітчизняної війни. Крім того, музей мав велику збірку археології, філателії, церковного мистецтва. Найбільше експонатів було з народного мистецтва, що надалі остаточно вирішило його профіль.
Робота музею цього періоду, як і наступних років, була дуже заідеологізована. З 1946 року проводилися чисельні перевірки, метою яких було привести музей у відповідність до структур, які існували в музеях України. Після перевірок багато разів перероблялася експозиція. Був ліквідований етнографічний відділ, відділи археології, сфагістики, нумізматики. Вилучені з експозиції і твори образотворчого мистецтва. 1947 року провели велику чистку бібліотеки, внаслідок чого забрано багато цінної літератури.
До лютого 1945 року музей вважався краєзнавчим, а потім - художнім музеєм республіканського значення. З 1950 до 1963 року музей носив назву "Коломийський Державний музей народного мистецтва Гуцульщини".
За останні 45 років музей перетворився в справжню скарбницю народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, важливий центр культури, який провадив і провадить велику роботу з народними майстрами краю, досліджує та популяризує їхню творчість. Музей значно зріс кількісно і якісно. Його колекції нараховують більш як 22 тисячі експонатів. Значно розширена експозиційна площа, яка займає половину першого і весь другий поверх. Тут слід згадати, що музею належить увесь колишній Народний дім.
1972-74 років докорінно перебудовано експозицію, нове художнє оформлення здійснив член Спілки художників Михайло Білас. В експозиції представлені художня обробка дерева, металу та шкіри, кераміка, ткацтво, вишивання, вироби з бісеру та сиру, і, як своєрідне поєднання багатьох видів народного мистецтва, - одяг, який охоплює період, починаючи з XVIII ст. і до дня нинішнього. В експозиції музею широко представлено творчість видатних народних майстрів минулого та сучасного, зокрема, Юрія Шкрібляка та його синів Василя. Миколи та Федора; Василя Девдюка, Ілька Кіщука, Олекси Бахматюка, Петра Кошака; заслужених майстрів народноїтворчості України Юрія та Семена Корпанюків, Ганни Герасимович, Івана Грималюка, Михайлини Сабодаш;
Loading...

 
 

Цікаве