WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Стародавня Греція - колиска європейської культури - Реферат

Стародавня Греція - колиска європейської культури - Реферат

цнотливого удосконалення, послідовний раціоналізм, віра у сил} розуму - ось найприваблнвіші риси вчення Сократа. Сократ був загадкою для сучасників загадкою він лишається й донині. Він прагнув збудити думку і закликав до знань, але стверджував: "Я знаю тільки те, що нічого не знаю". Він критикував полісну мораль називав себе оводом, що безперервно жалить могутнього, але ледачого коня - афінськиР народ. Сократ не приховував своїх аристократичних симпатій і критикував недолік демократичного ладу Афін.
В останньому слові на суді Сократ сказав громадянам Афін: "Прирікаючи мене на смерть, ви вважали, що позбудетеся викривача. Умертвляючи людей, ви не позбавитеся від осудження. Такий засіб захисту ненадійний. Набагато кращий інший засіб: не затикаючи рота іншим, намагатися самим бути якнайкращими". Сократ відмовився зберегти собі життя ціною втечі з Афін. Підкорившись, він випив отруйний сік цикути.
Учні Сократа - Платон (428 або 427-348 або 347 pp. до н.е.), а через нього й Арістотель (384-322 pp. до н.е.) - створили філософські школи, які мали і мають великий вплив на формування ідей. За влучним висловом І. Кіреєвського, візантійське православ'я за природою платонічне, як латинський католицизм за природою арістотелічний.
Середина V ст. до н. е. - це найвищий щабель давньогрецької культури, це її полудень. "У полуденній духоті, - за словами Аристофана, - коник, ошалілий від сонця, волає". Грецька культура цієї пори - це дійсно крик радості, що йде з середини людського роду, що дає світові геніальні твори. Найбільша перемога еллінів у греко-персидських війнах привела до небаченого раніше злету культури.
Найбільшого розмаху досягло монументальне будівництво в Афінах за часів Перікла: за неповних два десятиріччя було споруджено Парфенон. Пропілеї, храм Афіни-Переможниці, Ерехтейон.
Найчудовішими зразками грецької архітектури, що збереглися до наших часів, & храм Афінського акрополю Парфенон та Ерехтейон архітекторів Іктіна та Калікрата. Ці шедеври світової архітектури створювалися під загальним керівництвом Фідія. Аргоський скульптор Поліклет зображував головним чином прекрасних хлопців - ідеальних громадян. Особливо відомі його статуї "Списоносець" та "Діадумен". Поліклет у трактаті "Канон" теоретично розробив систему ідеальних пропорцій людської постаті, як її уявляли елліни V ст. до н. е. - голова мала становити 1/7 всього зросту, обличчя та кисті руки - 1/10, ступня - 1/6. Одним із друзів Перікла був прекрасний грецький скульптор Фідій. Найвідомішою його скульптурою була статуя богині Афіни із золота, дерева і слонової кості, яка стояла в Акрополі перед Парфеноном. Висота її сягала 12,5 метра. Для храму Зевса в Олімпії Фідій вирізьбив статую Зевса Олімпійського, що сидить на троні. Ця скульптура Фідія належала до семи чудес світу.
Елліни настільки ж скульптори, наскільки й поети. Ми вже зазначали, що античність - скульптурна. Проте вона ще й тілесна. Зображення оголеного тіла - основний сюжет для скульпторів. Антична пластика є мистецтво тілесної близькості і миттєвості. Статую елліни розглядали як частину природи, як явище, що вже відбулося. Це перемога краси над хаосом. Проте давньогрецька скульптура бездушна, тут тіло перемагає душа. У Мирона, Фідія, Поліклета скульптури безособові, вони сповнені бездушної життєвості. Еллінський храм - це також форма тілесності, це "житло" для величних статуй богів. У пропорцію храму закладено тілесну пропорційність. "У грецького храму немає розмірів, у нього є пропорція". Краса Парфенона - це краса "простоти", породження рідної землі, він вписаний у навколишнє середовище, є складовою і невід'ємною частиною Акрополя і завершує пейзаж.
Грецька класика поступається місцем добі еллінізму. Це епоха синтезу культур. Полісний світ Еллади підірвав себе зсередини війнами. Імперський дух Александра Македонського зробив спробу об'єднати світ, узявши за традицію еллінську культуру. Для пластичного мистецтва III-І ст. до н. е. не були часом занепаду. Прикладом може бути славнозвісна скульптурна група "Лаокоон" - твір родоських митців Агесандра, Полідора і Афінодора, шедевр елліністичної пластики. Історик Пліши Старший вважав її найвищим досягненням, якого коли-небудь досягав скульптор. Риси того ж стилю знаходимо в уславленій статуї Афродіти Мілоської. Символом нової культурної традиції з еллінським початком стало місто Александрія. Це місто - останній оплот і сховище античної мудрості.
Еллінізм передав естафету новій традиції у рамках античності. Настає століття Риму - золота осінь античності.
ВИСНОВОК
У XX-V вв. населення Греції пройшло складний шлях економічного, політичного і духовного розвитку. Зазначений відрізок історії характеризується інтенсивним зростанням виробництва, що создали в ряді областей країни умови для переходу від первіснообщинного до класового ладу. Рівнобіжне існування цих двох суспільних систем обумовило своєрідність культури Греції. Необхідно відзначити, що багато досягнень еллінів того часу з'явилися блискучої класичної культури греків і ввійшли в скарбницю європейської культури.
Давньоримська культура - продовжує традиції Древньої Греції - пройшла складний шлях розвитку від культури римської громади міста-держави, усотавши культурні традиції древньої Греції, випробувавши вплив зтрусской, елліністичної культур і культур народів древнього Сходу. Римська культура стала живильним фунтом культури романо-германских народів Європи. Вона дала світу класичні зразки військового мистецтва, державного устрою, права, містобудування і багато чого іншого.
У кризі, що охопила римський світ у III в. н.е., можна знайти початок перевороту, завдяки якому зародився середньовічний Захід. Варварські навали V в. можна розглядати як подія, що прискорила перетворення, що додало йому катастрофічний розбіг і глибоко змінив весь вид цього світу. Але разом із загибеллю Римської держави античнакультура не зникла, хоча і припинився її розвиток як єдиного органічного цілого. Потенціал античної культури, її скарбу, незважаючи не тривале забуття, були оцінені і затребувані нащадками.
Антична культура - унікальне явище, що дало загальнокультурні цінності буквально у всіх областях духовної і матеріальної діяльності. Всего три покоління культурних діячів, життя яких практично укладається в класичний період історії Древньої Греції, заклали основи європейської цивілізації і створили образи для наслідування на тисячоріччя вперед. Відмітні риси давньогрецької культури: духовне різноманіття, рухливість і воля - дозволили грекам досягти небувалих висот колись народи наслідувати греків, будувати культуру по створеним ними зразкам.
Культура Древнього Рима - багато в чому продовжувачка античних традицій Греції -відрізняється релігійною стриманістю, внутрішньою суворістю і зовнішньою доцільністю. Культура Древнього Рима багато в чому визначила культуру наступних епох у Західній Європі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ававилов П. А. Культура Древней Греции. - М.: Просвещение, 1975.
2. Воротников А.А. Литература й искусство. - Минск, 1996.
3. Культурология в вопросах й ответах / Под ред. проф. Драча Г.Д. - М.: Гардарики, 2002.
4. Любимов Л.Н. Искусство ЕвропьІ. - 2 изд. - М.: Просвещение, 1982,
5. Орест Субтельний "Історія України",- Київ, "Либідь". 1993.
6. Украйнское советское искусство. 1941 - 1990-е гг. /под ред. Юхимца/ Г. М. -К.1983
7. Учебное пособие по культурологии, издательство Российской зкономической академии имени Г.В.Плеханова, Москва, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве