WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культуролого-історичні студії Олександра Колесси - Реферат

Культуролого-історичні студії Олександра Колесси - Реферат

розділів, що фактично кожен є осібною розвідкою ("Городище і городиські рукописи XII-XVI в.", "Городиський Апостол XII в.", "Городиські пергамінові Листки Євангелія з XII- XIII в.", "Текст"). Уважно перечитуючи це дослідження, з'ясуємо, що О. Колесса в ЗНТІН 1903 р. опублікував знайдені ним у василіянській бібліотеці в Лаврові уривки трьох українських рукописів - "Лаврівські пергамінові Листки з XII- XIII в.", а також значно раніше опублікував чимале дослідження "Dialectologisshe, Merkmale des sudrussischen Denkmales a. d. XIII Jlidte b "Zitije Sv. tavy" //Archiv fur Slavische Philolodie herausgegesen v. V. jadic - Berlin, 1896. - Bd. 18. - S. 211 -217, 482-492).
Скрупульозно проаналізувавши повний текст (а дослідник публікує його - С. 38-44), порівнявши його з іншими перекладами Євангелія, О. Колесса робить важливі висновки: у текст через церковно-слов'янський "підклад продерлися діалектологічні прояви", які і дають підстави зарахувати текст до староукраїнських пам'яток; місцевість, де повстав текст Євангеліє, - південна Волинь, Городище, час - XII або XIII ст. Палеографічні, граматичні прикмети ("архаїчний підклад цер-ковнослов'янського тексту...") дають матеріал на ствердження точніших часових границь: друга половина або ж кінець XII ст.; Євангеліє відзначається "старинною основою, компромісово-ек-лектичним відношенням перекладчика до своїх церковнослов'янських первовзорів і пробами самостійної концепції перекладу. В графіці бачимо замітку послідовність" (С. 44-45. До речі, коректуру цього дослідження читав визначний мовознавець Степан Смаль-Стоцький і зробив важливі правки).
Перу О. Колесси також належать такі студії, як "життя Сави Священного", "Рукописні й палеотипні книги південного Підкарпаття" (Прага, 1927. - 16 с.), "Розсліди й видання слов'янських пам'яток апок-рифічної літератури" (Прага. 1930. - 20 с.) та ін.
З узагальнюючих праць назвемо: "Столітє обновленої українсько-руської літератури (1798-1898)" (Львів, 1898. - 26 с.), "Погляд на сучасний стан історичних розслідів українсько-руської літератури (найдавніший період): Кілька проблем і дезідератів" (ЗНТШ. - 1901. - Т. 39. - С. 1-40), "Гєнеза української новітньої повісти" (Прага, 1927. - 26 с.),
У першій з вищеназваних в оглядовому плані автор бере під увагу письменників І. Котляревського, Білецького-Носенка, П. Гулака-Артемовського, Костянтина Думитрашка, Г, Квітку-Основ'яненка, А. Метлинського, Т. Шевченка, Михайла Мака-ровського, М. Костомаріва, П. Куліша, Марка Вовчка, С. Ру-данського, Л. Глібова, Ганну Барвінок, О. Стороженка, А. Свид-ницького, І. Нечуя-Левицького, О. Кониського, Олену Пчілку, Панаса Мирного, В. Чайченка, М. Коцюбинського, М. Кропив-ницького, Я. Щоголіва, М. Шашкевича. І. Вагилевича, А. Мо-гяльницького, М. Устияновича, Я. Головацького, О. Огоновського, В. Барвінського, Г. Цеглинського, Ю. Федьковича, С. Во-робкевича, І. Франка. Ольгу Кобилянську.
В основу наступної публікації ліг реферат, з яким виступив О. Колесса 1900 р. в літературній секції з'їзду істориків у Кракові.
Аналізуючи соціально-політичну й правову ситуацію в Росії і зосібна ряд указів та урядових розпоряджень про заборону української мови, а також і української науки національною мовою, дослідник досить грунтовно піддає скрупульозному розбору студії багатьох вчених, і робить не вельми оптимістичний висновок про те, що досі немає "одноцільного ширшого і систематичного викладу історії старинної української руської літератури, такого огляду, що сполучував би той період із дальшими фазами духового розвою українсько-руського народу, що вказав би нам, наскілько сеся література була зеркалом народу, його життя і його культурних стремлінь" (С. 6).
О. Колесса впродовж років займався дослідженням творчості Т. Шевченка, Ю. Федьковича, залишивши в літературознавстві неперехідної вартості розвідки.
Із шевченкознавчих студій О. Колесси привертають увагу "Дві мало знані поезії Т, Шевченка. Дещо про вірші "До сестри" і "Хустина" (Зоря. - 1892. - Ч. 14, 15. О. Колесса помилково приписав вірш "До сестри" Т. Шевченку, Дослідники довели, що авторство цього твору належить поетесі Олександрі Псьол).
Свою значну за обсягом працю "Шевченко і Міцкевич: Про значення впливу Міцкєвича в розвої поетичної творчости та в генезі поодиноких поем Шевченка" (ЗНТШ. - 1894. - Т. 4. - С. 36-152; окреме видання: Львів, 1894. - 116 с.) О. Колесса спочатку виголосив як доповідь у три тури у "Слов'янському гуртку* у Львові. Тодішні слухачі на першому засіданні висловили в обговоренні думки про те. що мовець занадто дошукується
зовнішніх впливів, подібностей у стилях поетів, навіть у виразах. Досить глибоко О. Колесса проаналізував' твори Шевченка "Тополя", "-Русалка", "Перебендя", Міцкєвича ;. Втеча", "Рибка", "Імпровізація", "Дудар" і "Дзяди". І хоча такий опонент, як польський славіст та етнограф, завідувач" кафедри слов'янської філології у Львівському університеті Антоній Калина, й звернув увагу доповідача на надмірний пієтизм, проте відзначив добротність авторського підходу до аналізу творів, що є, на його думку, новим внеском в історію літератури та літературних зв'язків.
На наступних засіданнях О. Колесса продовжив читання своєї праці, у якій досить докладно розглянув поеми Шевченка "Сош "Великий льох", "Розрита могила", "Суботів", твори А Міцкєвича "Дзяди", "Вступ".
Професор О. Колесса неодноразово виголошував доповіді т рефератну Львові на Шевченківські дні (1898, 1901. 1906, 191' pp.). Так, на вечорі в 45-у річницю від дня смерті поета Г травня 1906 р. О. Колесса виголосив у Львові промову "В чест: Т. Шевченка", видану згодом накладом автора (Львів, 1906 - 20 с.). Основними сентенціями виступу вченого є індивідуальність Т. Шевченка як поета і його значення ДЛ5 суспільності постає зриміше у порівнянні з великими постат тями інших часів і народів (порівнюється поетична творчісті українського Кобзаря з лірикою англійця П. Шелля, ірландця Т. Мура, італійця Лєопардіо, поляка А. Міцкєвича); сила історичної традиції і скріплені нею патріотичні почування, ще є однією з визначальних рис Шевченкового слова, мають глибоке коріння в літературі XVI-XVII ст.; українські письменники XIX ст. перед Шевченком "не доросли під зглядом на-циональної свідомости до своєї задачі і до духа часу... Национальна свідомість в Шевченковій поезії - се немов вічний вогонь на вівтарю Вести" (С. 17-20).
Досить цінною працею з історії нашої літератури, на думку І. Франка, такої, що "може служити взірцем старанності, подекуди аж педантичної" (Франко І. Зібрання творів: В 50 т. - К.: Наук, думка, 1981. - Т. 29. - С. 177) є монографія О. Колесси "ЮрійКоссован (Осип Домінік Ігор Гординський де Федь-кович). Проба критичного розбору автобіографічних його повістей та його життєпису" (Львів, 1893. - 99 с.; перед тим друкувалася в "Зорі").
Студіючи сьогодні цю солідну працю і зіставляючи її нововідкриття з тими "літературознавчими толмудами", які плодилися в так званий радянський час і були претензійними на новаторські пошуки, відкриття, то зрозуміємо, що в своїй основі "провідні вчені" нашого вже часу як не переписували, то у ліпший
Loading...

 
 

Цікаве