WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культуролого-історичні студії Олександра Колесси - Реферат

Культуролого-історичні студії Олександра Колесси - Реферат

гімну.
Відомо, що ще 1888 р. в журналі "Народ" студент Львівського університету Олександр Колесса видрукував цикл патріотичних віршів ("Вперед", "Збудись, народе", "Слабодухим"). Десь в цей час і написалися ці рядки. Сама пісня поширювалася років зо п'ять усно і вперше її слова під криптонімом "О. К." були опубліковані у виданні "Ювілей 30-літньої діяльности Михайла Павлика (1874-1904)" (Львів, 1905. - С. 79). Відомо також, що пісня поширювалася як народний текст, мала не один варіант (див., напр., "Пісні та романси українських поетів: У 2 т.) упорядк. та прим. Г. Нудьги") К.: Рад. письменник, 1956.- Т. 2. - С. 215).
Говорячи про неабияку популярність пісні, бодай згадаємо, що Ті другим автором, або ж точніше - співавтором був Анатолій Климович Вахнянин (1841 - 11.02.1908), композитор-самоук, засновник у Львові Музичного товариства імені М. Лисенка, на базі якого і постала консерваторія; організатор товариств "Торбан", "Львівський боян". Йому належать пісні на слова Ю. Федьковича ("Чи знаєш, де країна наша мила", "Чи така вже наша доля"), О. Партацького ("Помарніла наша доля"), М, Шашкевича ("Повій, вітре"), на власні слова ("Гей, на Івана" - з опери "Купало").
О. Колесса має у своєму науковому набутку ряд фольклорних та етнографічних студій і розвідок.
Досить вагомим внеском в тодішню фольклористичну науку було дослідження О. Колесси "Українські народні пісні в поезіях Богдана Залєського" (ЗНТШ. - 1892. - Ч, І), у якому автор не тільки порівняв поезії Б. Залєського з українськими народними піснями (із 47 форм вірша 15 узято з українського фольклору; із 103 ритмовзірців - 51 походить з уснопоетичного джерела), а й до певної міри спричинився до оцінки ук-раїнської школи в польській літературі. Зробив це дослідник популярно, з багатьма подробицями та ретроспективними аналогіями, об'єктивними критичними заувагами.
Праця О. Колесси спочатку побачила світ польською мовою (Ukrainska rytmika ludowa w poezjaeh Bohdana Zaleskiego. - Львів, 1900. - 78 s. (окремий відбиток з "Ksilgi pamigticzej uniwersytetu Zwowskiego").
Фольклористична розвідка вченого "Люнарно-астральний мітодологічний сюжет у старинній українській колядці (Боротьба гордого молодця з чорним туром)" (ЗНТШ. - 1930. - Т. 99. - С. 299-315) має неабияке теоретико-методологічне значення і сьогодні, оскільки стикаємося з найрізноманітнішими трактуваннями і тлумаченнями міфів, їх природи, а отже, і зв'язку українського фольклору, почасти всієї літератури з міфотворчістю.
О. Колесса як глибокий знавець цієї проблеми підкреслює, що зацікавлення казками, переказами, загадками, потреба у нових дослідах на царині фольклору призвели до створення в Німеччині товариства "Gesellschaft fur vergleichende Mythenfoschung", відкриття у Відні часопису "Mitra", гуртування цінних томів. У міфологічну бібліотеку, якою послу-говувалося значне число європейських вчених. Характеризуючи три групи європейських фольклористів, дослідник справедливо узагальнює, що чи не найбільше їхнє досягнення в науці - це те, що зони ввели у науковий обіг значний кількісно фольклорний матеріал. Вони, як пише вчений, "ствердили неперечну вагу мітів, зв'язаних будь-то з календарем люнарним, будьте солярним, взагалі астральним, - ствердили в мітах означену чергу мотивів, що наступають по собі в точноозначеному порядку з такою правильністю, яку бачимо лише в подіях уранічних, в перипетіях астральних тіл" (С, 3).
Користуючись історико-порівняльним методом, автор студії намагається "висіяти" раціональне як з праць представників старих міфологічних шкіл, так і шкіл антропологічно-соціологічних.
Для утвердження свого методу О. Колесса взявся проаналізувати один мотив старої української колядки "Зачорнілася чорная гора, ой дай, Боже", яку записав 1. Вагилевич і вмістив у збірці народних пісень, пересланих 1838 р. Шафарику. Однак він бере для порівняння і текст, записаний Я. Головацьким (Головацький Я. Хрестоматія церк. словянская и древ-нерусская. - Відень, 1854. - С. 344-345). Спочатку О. Колесса виголосив на цю тему доповідь на другому з'їзді слов'янських географів і етнографів у 1927 р. З того матеріалу був тільки надрукований короткий зміст-резюме у матеріалах з'їзду.
Грунтуючись на дослідженнях Лесмана, Зікке, Еренрайха, Шульца, Кпіса, Фробенніусатаін. вчених, використовуючи чисельні міфічні паралелі, що пов'язані з місячним календарем та з фазами місячних перипетій, О. Колесса стверджує "глибоку давнину і мітичний характер сеї колядки", і що вона одночасно відноситься до староукраїнського циклу (для цього автор порівнює цей текст з різними міфологічними атрибутами колядки з болгарського, моравського, чеського народних пісенних текстів); наведена й проаналізована колядка - це один із "старинних гімнів у честь забутого нині люнарного бога - Велеса... В його честь співано велику частину гімнів, що дійшли до нас у формі колядок, на які налягли протягом довгого ряду століть верстви: християнська, апокрифічна, історично-лицарська і новіша - побутова" (С. 16).
Практичний досвід засвоєння фольклорної традиції, фольклорних впливів та інші аспекти лягли в основу монографії "Головні напрями й методи в розслідах українського фольклору" (Прага, 1927. - 111 с.).
Та чи найглибший слід О. Колесси - вченого в історії літератури. Він скрупульозно досліджував тексти давньої літератури, порівнював їх, аналізував, писав окремі розправи. Влітку 1902 р. О. Колесса побував у Старосамбірському повіті, зокрема в Лаврівському монастирі, де мав можливість уважно переглянути бібліотеку. Серед запорошених книг йому пощастило знайти на обкладинках два пергаментні уривки тексту, третій уривок, пожовклий та вилинялий, був вклеєний усередині палітурки. О. Колесса зробив досить докладний і ретельний аналіз, який, з одного боку, засвідчив, що це одна з найдавніших писемних пам'яток; палеографічні прикмети, на яких детально зупиняється вчений, несуть в собі значущу інформацію з історії нашої мови та палеографії (див.: Лаврійські пергамінові листки з XII-XIII в. - Львів, 1903. - 26 с.).
Подібною у способі дослідження та результатах наукового спостереження над текстом є праця вченого "Городиське Євангеліє XII-XIII в. Ювілейний Науковий Збірник Укр. Університету в Празі, присвячений П. Президентови Чесь. Слов, республіки проф., д-рови Т. Г. Масарикови для вшанування 75 роковин його народження. - Прага, 1925. - С. 406-432).
Зауважимо одразу, що І-III частини цієї розвідки опубліковані у Науковому Збірнику Українського університету (Прага, 1923. - Т. 1. - С. 23-65). У цій четвертій частині автор робить палеографічний опис і аналіз письма, публікує тут же зразки тексту, ширше розповідає про мову і правопис. Спираючись на публікації А. Петрушевича, І. Свєнціцького, А. Кримського, А. Соболєвського, В. Ягича, О.Потебні, О. Шахматова, О. Огоновського, О. Колесса встановлює, що розглянена пам'ятка створена у XII, але не пізніше першої половини XIII ст.
Актуальною і на сьогодні є книжка "Південно-Волинське городище і городиські рукописні пам'ятники XII-XVI в." (Прага, 1923. - 45 с.). Ця науково-дослідницька праця має кілька
Loading...

 
 

Цікаве