WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культуролого-історичні студії Олександра Колесси - Реферат

Культуролого-історичні студії Олександра Колесси - Реферат


Реферат на тему:
Культуролого-історичні студії Олександра Колесси
"Колесса Олександр [12(24).4.1867-23.5.1945] - український літературознавець, мовознавець, громадсько-політичний діяч, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1899). Н. у Ходовичах Стрийського повіту (тепер Львівська обл.). Брат ф. Колесси. Був доцентом (з 1895) і професором Львівського унту (1898-1918). Належав до Української Національно-Демократичної Партії. В 1907-18 був депутатом австрійського парламенту, на засіданнях якого послідовно відстоював інтереси українського населення Галичини в шкільництві та вищій освіті. К. був співзасновником і заступником голови Загальної Української Ради у Відні. В 1921 К. очолював дипломатичну місію Західноукраїнської Народної Республіки у Римі. З 1921 і до кінця життя жив і працював у Празі. В 1923-39 - професор Карлового ун-ту, заступник голови чесько-українського комітету (голова - Я.Бідло). К. надавав стипендії українським студентам для навчання у Чехо-Словаччині, став одним з засновників Українського Вільного Університету, його професором і кількаразовим ректором (1921-22, 1925-28, 1935-37, 1943-44).
Що знає колишній радянський літературознавець про таку постать, як Олександр Колесса? Хіба що на рівні огуди як "буржуазно-націоналістичного" літературознавця й історика. А пересічний читач що міг відати про цю людину. Ні одне з тодішніх "авторитетних" видань - УРЕ (К., 1961 - т. 6. - С. 567) навіть не спромоглося дати кілька рядків повідомлення.
З найповажнішого довідкового видання - "Енциклопедії українознавства" (Львів, 1994. - Т. 3. -С. 1081) - дістаємо деякі емпіричні знання: Колесса Олександр Михайлович (псевдоніми та криптоніми: Поступовець; Ходовицький Олекса; О. К.; К=а А.: - Ка Олекса; К=а Александер; К=а Олександер: К=са О.; К-са Олекса; 12 квітня 1867, с. Ходовичі Стрийського повіту на Львівщині - 23 травня 1945, Прага, Чехія) увійшов в історію української духовної культури як поет, фольклорист, етнограф, історик літератури, мовознавець - рідний брат ви-датного композитора і літературознавця Філарета Колесси. Освіту здобув у Львівському, Чернівецька та Віденському університетах. Був професором у Львівському (в 1898 p.),Віденському (1920-1921 рр.) Празькому (1923-1939 рр.) університетах 1899 р. обраний дійсним членомНТШ. О.Колеса - один із засновників Українського Вільного університету, його авторитетний професор, перший і кількаразовий ректор.
На суспільно-політичному полі О, Колесси такі визначні віхи: протягом 1907-1918 рр., - посол до австрійського парламенту, де постійно аргументовано обстоював українські права у справах шкільництва та університетської освіти; один із засновників та заступник голови Загальноукраїнської Культурної Ради у Відні: 1921 р. - голова дипломатичної місії ЗУНР у Римі.
Та минає час. Він, як благодатний вітер, змітає із суспільно-історичного гостинцю весь непотріб, будь-яке фарисейство і фальшування. Як писав поет, нове життя нового прагне слова, - себто, правди.
Олександр Колесса, як і більшість його попередників та одновверстунів, починав свої кроки в літературу поетичними спробами ще 1887 р. у галицькій "Зорі". 1888 р. у Чернівцях К.Трильовський видав невелкку зо обсягом збірку "Вперед!" (64 с), до якої включив кілька поезій О. Колесси та історичну поему "Смерть гетьмана Павлюка". З іншого тематичного розряду відомими свого часу були його твори: про еміграцію до Канади "В світ за очі." (1303), про визвольну війну 1648-1654 рр., "Прик Кам'яному затоні" (1907).
Олекса Коваленко, упорядковуючи унікальну книгу "Українська Муза: Поетична антологія од початку до наших днів" (К., 190S. - 1279 с.), не міг яе внести на її сторінки шестичастинного циклу "В світ за очі" та вірша-балади "Наші пісні" Олександра Колесси (С. 709- 716). А в коротенькому передслові редактор-упорядник виосібнив з характерних рис поетової творчості гарячу любов і прихильність до України, які і були найпершим і най важнішим збудником творчого натхнення, підказували молодому літератору нестаріючі під покровом часу теми.
Небагатий кількістю ужинок зоставив поет. Та перечитуючи його поезії, бачимо, як вдало, гармонійно він трансформує народно-пісенну стихію української мінорної традиції у власні вірші, де свіже поетично-образне слово уміло накладається на музичний засновок з фольклору: авторові слова - то ніби пальцетки майстра-музи-канта, а внутрішня мелодика вірша - як якісь утаємничені струни невидимих давніх цимбал наших пращурів:
На рідній нивоньці,
Зритій підковами,
Кістьми засіяній,
Кров'ю поливаній,
Сходить нам зіллячко,
Ясні самоцвіти.
На жаль, не кожен освічений українець знає, що на слова О. Колесси написано ряд романсів, маршів, гімнів. Про деякі речі обиватель знав дещо, але, на жаль, у перекрученому трактуванні.
Шалійте, шалійте, скажені кати,
Годуйте шпіонів, будуйте тюрми,
До бою сто тисяч робітників встане,
Порвем, порвем, порвем ці кайдани.
За волю народу, за його права
Не страшні кайдани, солодка тюрма,
Бо вільного духу не скути в кайдани,
На смерть, на смерть, на смерть вам, тирани!...
Про широкий розголос цієї високопатріотичної, високопафосної, верховинно-патріотичної пісні-гімну ходять і нині спо-гади-легенди, адже той магнетизм слів, закладених автором у двадцять чотири рядки, що органічно воз'єднався з мажорністю музичного вираження, творив чуда в людських помислах і душах. Відомий український письменник С. Васильченко у новелі "Фіалки" змалював картину, як хлопці, зібравшись під дубом на снігу в лісі, свою клятву на вірність боротьбі за свій народ, за його щастя й волю освячували мелодією "Шалійте, шалійте, скажені кати", Зі спогадів М. Павлика довідуємося, що пісню-гімн виконували студенти Львова на вічу, ювілеї М. Драгоманіва (Переписка Михайла Драгоманіва з Михайлом Павликом (1876- 1895). - Чернівці, 1911. - Т. 8. - С, 196).
Як пише один з найавторитетніших після Франкової доби фольклористів і зокрема дослідників поширення української пісні у світі Григорій Нудьга, один із студентських вечорів у Львові, де зібралися сотні прогресистів, завершився несподіванкою: хтось на мотив "Хору варягів" Н. Вахнянина з опери "Ярополк" (на лібретто К. Устияновича) заспівав нові слова:
Шалійте, шалійте, скажені кати...
Вечір закінчився тріумфальним співом, а відтак покликали до поліції учасників й організаторів віча, карали штрафами та кількаденними ув'язненнями, як В. Будзиновського (Нудьга Г. Пісні революції: 3 історії трьох революційних пісень. - Львів: Каменяр, 1968. - С. 94-95). Доносили агенти поліції і повище, самому графові Бадені, після чого посилилися переслідування молодіжного руху; Будзиновського й Каспарка було виключено зі студентських лав на цілих три семестри. Натомість передове студентство ще гучніше співало "Шалійте, шалійте, скажені кати" (ЦДІА, - Ф. 146. - Оп, 4 (278). - Спр. 4376; Діло, - 1889. - 25 берез.).
Звучала пісня, ятрила черстві,приспані душі, а свідомих будила на творення власної держави. Таке кожен, навіть з тих, з чиїх вуст злітали слова пісні, знав хто є авторами цього популярного
Loading...

 
 

Цікаве