WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура первісного суспільства - Реферат

Культура первісного суспільства - Реферат

деснянську; ільменсько-дніпровську.
І все ж таки варто погодитись із дослідниками вітчизняної культури в тому, щоб встановити вигляд первісної української людини і дохристиянських, і перших християнських віків дуже важко. Адже інформації тогочасних мандрівників, хронікарів, як і літописні дані, часто випадкові та досить суперечливі. Втім, хоч немає цілковитої впевненості, що слов'яни взагалі та східні зокрема були одноцілим антропологічним типом, сучасна наука поділяє їх на два основних фізичні типи: один - високий, чорнявий, другий - низький, ясноволосий. А коли пригадаємо, що Україна від найдавніших часів була мандрівним шляхом різних рас - народів - племен, то матимемо частково уявлення про антропологічну мозаїку української людини.
Безумовно, фізичні особливості людини слід розглядати в сукупності. Крім того, якщо дія природного добору, а з ним і пристосування до середовища з часом припинилися, то постійно зростав вплив процесу змішування представників різних рас. Позначилася також епохальна мінливість - зміна ознак у часі у певному напрямі. Йдеться, насамперед, про зменшення довжини черепної коробки і збільшення ширини (масивності) черепа. Мабуть, такі зміни зумовлені подовженням періоду росту й при-скоренням статевого дозрівання під впливом ускладнення соціального середовища, впровадження у побут землеробства, змін у їжі тощо.
Пізніше, в епоху мезоліту, відбулося виділення великих гілок в межах названих рас. Наприклад, у середині європеоїдної раси виділилися північна та південна, монголоїдної - сибірська, південно-азійська й американська гілки, негроїдний напрям охопив африканську й австралійську групи. Крім цього, в умовах ізоляції утворилося чимало малих рас, передусім австралійська та американська.
Наголосимо також, що сучасна антропологія активно розвиває нові напрями - етнічну психологію, етнічну одонтологію (вивчає особливості будови зубів), етнічну кроніологію (специфіку людських черепів), антропологічну гематологію (групи крові у різних типів людей), етнічну дерматогліфіку. Нині маємо нові розвідки про антропологію українців, зокрема гуцулів, бойків, поліщуків, а також регіонів, раніше не вивчених. Отже, маємо надію на продукування й узагальнення нових теоретичних та практичних висновків стосовно культурного розвою людської спільноти, зокрема української.
3. ВИНИКНЕННЯ МОВНИХ СІМЕЙ, ПРИЧИНИ ЇХ ФОРМУВАННЯ Й ЕВОЛЮЦІЯ
У становленні людини, розвитку культури значна роль належить мисленню та мові. Доцільне виготовлення та використання найпростіших знарядь праці ознаменувало початок формування відповідних уявлень, що передавалися від людини до людини через певні звукові сигнали. Як зазначає Д.Ліндсей, злам на шляху формування людини відбувся тоді, коли координація дії рук і мозку при виготовленні й використанні знарядь праці сягла певного рівня, а саме коли внаслідок такої координації виникла рудиментарна мова. За таких обставин міг бути зауважений причинно-наслідковий зв'язок, і наші предки почали розрізняти минуле, майбутнє і теперішнє. Отже, свідомому контакту людини з довкіллям сприяла, насамперед, трудова діяльність.
Цей контакт передбачав, принаймні, три одночасних різновиди розвитку: зростаючу вправність і розкутість у діях руки, дедалі більшу координацію розуму та рухів руки, нарешті, ускладнення самого мозку з утвердженням нових процесів опредмечування або раціонального мислення в мові. У такий спосіб у людини вперше сформувалося особливе усвідомлення самої себе, почалося її відокремлення від Природи за допомогою процесу, що водночас сприяв найтіснішому злиттю людини з Природою і надавав над нею владу. Відтак був створений дискурсивний всесвіт, своєрідний ізолят, без якого ніколи не виникла і не розвивалася б ста-більна та розкута здатність до раціонального мислення, виникнення мови.
Між іншим, як вважає український обрядо- і звичаєзнавець С.Килимник, первісна людина не говорила так поволі, членороздільно, а все протяжне, мов виспівувала. Утвердження членороздільної мови пов'язане з виникненням людини сучасного типу. Мислення людини зробило істотний стрибок під час переходу від раннього палеоліту до пізнього. Тоді ж прогресивних перетворень зазнала звукова мова. Саме з цього часу можна говорити про системи мови, які з еволюційного погляду не відрізняються від тих, що існують у суспільстві на сучасному етапі.
Тут зауважимо, що коли декілька мов утворюються внаслідок еволюції однієї мови-основи, то їх називають спорідненими; сукупність останніх визначається поняттям "мовна сім'я"; якщо мова розвивається на суцільній етнічній території, в її окремих частинах зазвичай виникають діалектні групи. На період перетворення мов племен і співплемінностей на мови народностей уже сформувалася більшість мовних сімей, тобто сукупностей мов із подібною граматичною будовою й основним словниковим фондом, що походить із спільних коренів. У питанні про початок і шляхи формування мовних сімей існують два основні погляди. На думку С.Толстова, людство спочатку розмовляло багатьма мовами, які на межах колективів поступово переходили одна в одну, але вже наприкінці пізнього палеоліту - початку мезоліту вони концентрувалися у більші групи та мовні сім'ї. Однак більшість вчених вважають, що формування мовних сімей переважно припадало на епоху розкладу первісного суспільства. Цей процес безпосередньо пов'язаний із масовими міграціями та змішуванням населення. У такий спосіб відбувалася диференціація мов деяких великих племен (мов-основ, або прамов) під час розселення, а також неповна асиміляція племінних мов, що згодом спричинило початок нового поділу мови-основи. Незважаючи на різні підходи до цієї проблеми, висловлені погляди не заперечують один одного. Формування мовних сімей могло зародитися у період розширення початкової ойкумени і значно прискоритися в епоху розкладу первісного суспільства.
Наприкінці первісної історії вже існували найбільші мовні сім'ї. У Північній та Східній Африці, Передній Азії сформувалася семіто-хамітська сім'я, до якої належали мови давніх єгиптян, народів семітської (аккадці, вавілоняни, ассирійці, фінікіяни, давні євреї, араби та ін.), кушитської (сомалійці, гала) та берберської груп. На північ від неї утворилася кавказька мовна сім'я, на півдні, в серединній Африці, - сім'я банту, що потім поширилася в усій південній частині Африки.
В Південній Азії виділилися мовні сім'ї дравідів, мунда і монкхмер, а в Південно-Східній Азії та Океанії - австронезійська (малайсько-полінезійська) сім'я. У Східній Азії сформувалася китайсько-тибетська сім'я, що поділилася на таї-китайську та тибето-бірманську групи. Центральна Азія стала осередкомпоширення мов алтайської сім'ї (тюркські, монгольські, тунгусо-маньчжурські народи), що розселилася в Азії. У Південно-Західному Сибіру сформувалися мови уральської (фінно-угро-самодійської) сім'ї. Нарешті, між Балтійським морем і Середньою Азією виникла найбільша в світі індоєвропейська мовна сім'я, до якої, крім кількох мертвих мов давніх цивілізацій, належать сучасні слов'янські, балтійські, германські, кельтські, романські, іранські, індо-арійські, а також вірменська, грецька й албанська. Стосовно мов племен, що заселили
Loading...

 
 

Цікаве